ТРИБУНА ДЕПУТАТА

Вадим Гайович: Фінансово-промислові групи намагаються використовувати місцеве самоврядування для своїх інтересів

Максим Степанов, «Черкаський край», №45, 8 листопада 2017 року

33-річний заступник голови Черкаської обласної ради Вадим Гайович – представник нового покоління, яке прийшло в органи місцевого самоврядування вже після Революції гідності. Гуманітарій за фахом, він потрапив у владу зовсім з іншої сфери, тож політика, державна служба стали для нього доволі новою справою. Про те, яким він побачив внутрішній світ місцевого самоврядування Черкащини, чого досягнув і які висновки зробив – наше сьогоднішнє інтерв'ю.

Вадиме Юрійовичу, як вам, гуманітарію за освітою, працюється в адміністративній структурі?
– Справді, за першою освітою я музикант (диригент оркестру), а за другою – релігієзнавець, вивчав філософію. Тому, можливо, багато речей, які мали б сприйматися більш формально, я беру близько до серця. Намагаюся шукати раціональні підходи до розв'язання, при цьому не втрачаючи людяності. Мені комфортно опікуватися гуманітарною сферою. Соцзахист, охорона здоров'я, освіта – це те, чим я переймався все життя.
– Якими конкретними питаннями у цих сферах опікуєтеся?
– Є глобальні питання, про які треба дбати, а є повсякденна робота з громадянами, виборцями. Тому доводиться працювати в обох напрямках. Робота безпосередньо з людьми – це дуже великий пласт моєї діяльності. Люди приходять здебільшого зі скаргами на безгрошів'я. Коли в людини критична ситуація (приміром, онкозахворювання, хвороби дітей), ми, депутати, допомагаємо не лише зі свого депутатського фонду, а й із власних коштів. Дуже важко відчувати, що ти не можеш допомогти всім, кому допомога потрібна... Іноді просимо про сприяння бізнесменів. Спасибі тим із них, хто йде назустріч.
Та основні завдання, які переді мною стоять, це забезпечення, в міру сил і покладених на мене обов'язків, нормальних умов життя і роботи черкащан. Йдеться, зокрема, про створення нових обласних цільових програм, які стосуються соціального розвитку, та внесення змін у вже наявні, розробку і втілення обласних проектів. Наразі система закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту потребує значного покращення матеріально-технічної бази. А це – величезні кошти.
Разом із тим я чудово розумію, що розвиток гуманітарної сфери прямо залежить від економічного розвитку нашої області. Тому ми разом з депутатським корпусом та головою ОДА Юрієм Ткаченком активно працюємо над залученням на Черкащину грантодавців та інвесторів. Регулярно проводимо міжнародні економічні форуми. Зараз запрацювала агенція регіонального розвитку, яка повинна відкрити двері нашої області для інвестора, створюємо індустріальні парки. Найближчим часом буде проведено круглий стіл для підприємців, на який завітає відомий лобіст економічного розвитку, мій однопартієць по Радикальній партії Олега Ляшка, народний депутат Віктор Галасюк.
Усе, що нам удалося зробити за цей час, – це переду сім результат роботи великої команди: депутатів обласної ради, голів районних рад, адміністрацій, міських голів. У нас є тісна співпраця з народними депутатами України, які опікуються нашою областю. Я постійно буваю в Верховній Раді, в міністерствах на круглих столах, слуханнях, нарадах. Зустрічаюся з міністрами, віце-прем'єрами. Така наполегливість дає результати.
– Чи можете назвати приклади?
– Будь ласка. Було проведено ремонт і модернізацію в Золотоніській центральній районній лікарні. Цей проект ми обрали у сфері охорони здоров'я як пілотний. І у тісній співпраці з облдержадміністрацією і місцевою владою досягли значних успіхів. Хто бував у Золотоноші, бачив, що лікарню модернізовано відповідно до сучасних стандартів: проведено сучасний ремонт, встановлено високотехнологічне діагностичне обладнання. Поліклінічне відділення запрацювало на сучасному програмному забезпеченні, яке дозволяє тримати в базі даних інформацію з медичної картки пацієнта.
Чимало зроблено також у інших районних лікарнях. Я б дуже хотів, щоб до початку реалізації основного етапу медичної реформи ми встигли на такому ж рівні лікарні, які в майбутньому стануть центрами госпітальних округів.
Крім того, сподіваюся, що наступного року вдасться залучити з державного бюджету кошти для того, щоб запрацював на повну потужність обласний центр паліативної і хоспісної допомоги.
Вдається робити чимало й у інших сферах. Приміром, для підтримки молоді, спорту. Цього року залучено 1,5 мільйона гривень на реконструкцію бігової доріжки і стрибкового сектору, де, до речі, тренувався наш відомий паралімпійский чемпіон Антон Скачков.
Тобто працюємо в різних сферах, намагаючись реалізувати найамбітніші проекти. При цьому ми в обласній владі не ділимося на партійні чи якісь інші групи. Головне – співпраця заради результату.
– Ви – досить досвідчений депутат. Які, на вашу думку, найсерйозніші про¬блеми в місцевому самоврядуванні Черкащини?
Сьогодні місцеві громади отримали величезний обсяг повноважень, а стан справ у самоврядуванні змінився, на жаль, не на краще. На мій погляд, однією з найголовніших проблем є відсутність реального громадського контролю роботи місцевих рад. Людей чомусь мало цікавить, що насправді відбувається в органах місцевого самоврядування, які рішення ухвалюються. Більшість так званих громадських організацій теж рідко по-справжньому цим переймаються. Як наслідок, у депутатів відсутні стимули працювати більш самовіддано і чесно.
Ще одна велика проблема – те, що місцеве самоврядування і виборцями, і самими депутатами, на жаль, сприймається передусім як інститут соціального статусу. Думаю, такий погляд – це пережиток радянського минулого. Тому ті депутати, які обиралися просто для підкреслення своєї значущості, нечасто відвідують сесії і не вникають у суть проблематики, яка розглядається в радах. Для українського громадянського суспільства, яке зародилося у двох наших революціях, настали часи «великої депресії». Люди це відчувають і через це не йдуть на вибори.
– Ви згадали про реформу місцевого самоврядування, децентралізацію. Як ви оцінюєте її перебіг на Черкащині?
– Думаю, проблеми приблизно однакові і на Черкащині, і в інших областях України. Більшість із них – наслідок тієї депутатської і громадської пасивності, про яку я вже казав.
На жаль, у формі децентралізації часто-густо розвивається такий собі містечковий
«феодалізм», перетворення територіальних громад у вотчини місцевих впливових людей.
Та найбільш загрозлива проблема – це спроби великого бізнесу, корпорацій зробити громади, по суті, своїми ресурсними територіями. Це реалізується за допомогою маріонеток, яких корпорації намагаються поставити на чолі громад, та лояльних до корпорацій депутатів. Як відомо, єдина мета бізнесу дуже проста – отримання прибутків. Тому, коли бізнес береться контролювати владу в громаді, де веде господарську діяльність, нічого хорошого не виходить.
– Хотілося б почути про конкретні випадки.
– Візьмемо для прикладу Ліплявську об'єднану територіальну громаду Канівського району, де відома пташина корпорація вирішила за всяку ціну здобути владу. Вона робила все можливе, щоб людина, яка працювала головою районної ради, але була, по суті, її ставлеником, очолила новостворену громаду. Для цього, вочевидь, виділяли й необхідні фінанси.
Про наміри корпорації можна робити висновки вже зараз. Домоглися утворення ОТГ, а чим допомогли громаді? Нічим. Там є дорога, на якій ями по коліно. Втім, і чинному народному депутату (який, до речі, у дружніх стосунках зі згаданою корпорацією) це, напевне, байдуже, хоч його рід походить звідти, з села Келеберда.
Про те, чого слід чекати в Ліплявській ОТГ та інших грома¬дах, де владу захоплюють корпорації, свідчать і методи, якими зазвичай користувалися адепти таких бізнес-груп на виборах: «чорнуха», тиск, залякування, тотальне застосування адмінресурсу. Депутатам перешкоджають виступати перед громадою. Ну і, звичайно ж, «матеріальне заохочення» виборців.
– На вибори в цій ОТГ скаржилися різні учасники виборчого процесу... Нібито там у гуртожитку перед виборами підселили велику кількість людей. Вам відомо про це?
– Безумовно, я ж був там. Разом із народним депутатом Віктором Вовком і депутатом облради Віктором Полозовим. Ми заходили, запитували людей, які мешкають у тому гуртожитку. Вони відповіли, що там живе максимум 20-25 осіб. Разом з тим, напередодні виборів у цьому гуртожитку зареєструвалася майже сотня людей. І тільки завдяки тому, що ми підняли скандал, вони не насмілилися приїхати автобусами і проголосувати. То в який час ми живемо? Це – ті методи, за які ми боролися на майданах?
Я переконаний, що керівником громади повинна бути людина, яка орієнтується на громаду, а не на того чи іншого олігарха. Не куплена, не та, яка в олігарха «на зарплаті». Тоді місцеве самоврядування стане справді самоврядуванням. І реформа буде справді реформою, а не профанацією, як зараз подекуди є.

Друкувати   Версія для друку