Як інформують в обласному краєзнавчому музеї, напередодні Міжнародного жіночого дня в експозиції етнології провели майстер-клас з вив’язування головного убору - намітки.
Це – традиційний жіночий головний убір, який пройшов багатовікову історію та являє собою відрізок гарного полотна шириною 50 см і довжиною від 4 до 6 метрів. Матеріалом для виготовлення намітки слугував льон або коноплі.
Намітка, наметка, нафрама, перемітка – саме стільки найменувань має цей головний убір. Перші згадки про намітку датуються кінцем XV – початком XVI ст., і впродовж п’яти століть була незмінним атрибутом одягу по всій території України.
Єдиноприйнятого способу вив’язування цього головного убору немає, а є лише регіональні особливості, які прослідковуються у різних техніках. Зазвичай намітку вив’язували поверх очіпка або кібалки, які надавали голові гарної округлої форми. Складаючи її в два рази, обмотували нею голову і формували позаду бант або вушка по боках, щоб в кінці дві сторони полотна звисали аж до поясниці або навіть до стегна.
З наміткою також пов’язана і обрядова символіка. Наші гості дізналися про обряди, які вона супроводжувала в побуті наших земляків. Новонароджене немовля приймали на намітку, яку потім все життя зберігали, а новоспечених молодят пов’язували за руки, щоб їхній шлюб був довгим і міцним. Також наміткою проводжали людину в останню путь.
Відвідувачі краєзнавчого музею мали змогу не лише побачити всю велич та красу намітки, а ще спробувати себе у ролі моделей та модниць – особисто вив’язати намітку і продефілювати в ній на заздрість багатьом присутнім гостям на заході.
На ряду з хусткою намітка займала гідне місце в історії українського костюму, але про який несправедливо стали забувати люди.
Нині намітки є частинами музейних колекцій, одягом фольклорних колективів. Однак варто зауважити, що в останні роки увага та інтерес жінок, які хочуть виділитися серед загалу, до цього головного убору підвищується.
