ЗМІ ПРО ОБЛАСНУ РАДУ

Громади за, а крикуни проти: десяток «антирябівців» знову блокували облраду

Варвара Горова, «Нова молодь Черкащини», №28, 11 липня 2018 року

Будівництво на Черкащині нових потужностей агрохолдингу Групи МХП (більш відомого за торговою маркою «Наша Ряба») завжди відбувалось непросто. Через величезні об'єми виробництва виникали застороги у екологів, що в принципі нормально і вирішується через конструктивний діалог. Інколи, ведучись на міфи про «надважку працю і шкідливість», з острахом до інвестора ставились самі сільські громади, куди МХП звертався з пропозиціями розмістити пташники в їхніх адмінмежах. Та ці непорозуміння одразу вирішувались після того, як селянам влаштовували екскурсії на працюючі пташники у те ж Будище Черкаського району чи на Вінничину. А частенько, де там приховувати, навколоекологічні активісти намагались і «підзаробить», спочатку критикуючи МХП, а за спиною пропонуючи «змінити думку» за окрему плату. Подекуди ж «активні протести» фінансували містечкові аграрії, які боялись конкуренції з великим холдингом, що вже давно платить людям за паї набагато більші відсотки, та ще й в місцеві бюджети солідно вкладається. Та вся ця закулісна метушня, як правило, стихала після проведення в громадах слухань, де люди самі визначалися, хочуть вони мати хорошу роботу з гідною зарплатою, чи будуть і далі вірити усіляким «зрадофілам», що протестують проти будь-якого будівництва і розвитку.

Так було у Чигиринському районі в Рацівській сільській раді наприкінці зими, де селяни проголосували за будівництво нових бригад пташників, так було на місяць пізніше у Тубільцях Черкаського району.
Здавалося б, сільські громади сказали своє слово, тож тепер варто просто контролювати, щоб МХП дотримувалось своїх обіцянок стосовно екологічних і фінансових нюансів будівництва. Але ж ні! Ні сіло ні впало, «протирябісти» знову прибули пікетувати сесію Черкаської обласної ради. І при чому навіть не її початок, коли депутати справді мають надавати громадськості можливість виступати із своїми заявами з трибуни, а буденне продовження пленарного засідання, де мали розглядатись економічно-господарські питання.
Отож зранку 4 липня під стінами облради зібралось близько сотні активістів із транспарантами та гучномовцями. Половина прибула протестувати проти будівництва потужностей «Нашої Ряби».
Вони емоційно виступали із сходів Будинку рад, десь-то уявляючи себе на новому Майдані, «нагороджуючи» своїх опонентів напівцензурними висловами, чи подекуди зриваючись і зовсім на лайку.
Більша половина намагалась опонувати, бо приїхала підтримати МХП, адже в селах справді дуже тяжко з роботою і заробітками, а нове підприємство - означає надію на виживання громади і окремих сімей. Не більше, і не менше. Особливо на «забутій Богом» Чигиринщині, де днями закрилось ще одне із жменьки працюючих підприємство.
Доки мітингувальники обмінювались образами, депутати облради спокійно йшли до сесійної зали. Поліцейські також не особливо звертали увагу на вир емоцій, які самі собі і накручували протестувальники, і до сесійної зали їх пропустили з усіма «пожитками»: транспарантами і гучномовцями. Напевне, подумали, що там вони будуть поводитись відповідно. Але противники МХП одразу обступили трибуну облради і почали гвалт.
«Чому на сесію обласної ради приїжджаєте? Це не наші повноваження. Я готовий вислухати всіх, однак не в наших повноваженнях приймати такі рішення. Приїжджайте на колегії облдержадміністрації. Ви вимагаєте від депутатів обласної ради якогось рішення, але ми не можемо замінити рішення місцевого самоврядування. Йдіть на сесії сільських рад, на районні сесії, туди, де безпосередньо такі питання розглядаються», – спробував урезонити розбурханий натовп голова облради Олександр Вельбівець, але питання про надання слова представникам усіх таборів на голосування все одно поставив.
«Це буде порушення регламенту, якщо ми будемо надавати слово для виступів, оскільки це продовження сесії, а на початку сесії вже такий час було надано», – заперечили депутати і пропозицію голови не підтримали.
Галас перейшов на новий рівень децибелів.
Зрештою, пропозицію надати слово Вельбівець ставив тричі на голосування, і щоразу не набиралось голосів. Бо, справді, щодо будівництва пташників, то сільські громади на Чигиринщині, як вже зазначалось вище, визначились, давши на це добро. Тож якщо кілька десятків активістів чомусь вирішили, що їхнє слово важливіше і вони можуть висловлюватись за всіх, то сесія обласної ради – не той майданчик, де подібні «стосунки» з'ясовують.
«Будівництво курників – це загроза екології! Ми проти! Весь Чигиринський район – проти! І Канівський? І Черкаський! Те, що там на слуханнях голосували – то пусте. То підробка! Чигирин одноголосно виступив проти. Ми не допустимо! Ми не дамо! Ми заблокуємо!», – вчинили істерику противники МХП.
Проте вигукували всі разом, хтось у гучномовець, хтось без, і таким чином спробували зірвати засідання, перекрикуючи і глушачи навіть мікрофон біля трибуни. Не слухаючи і тих депутатів, які пропонували все-таки надати їм слово.
Епогеєм абсурду став «творчий номер» відомої активістки Катерини Онопрієнко, яка почала співати в гучномовець пісню, слова до якої сама і вигадала: «Горіла шина, палала!..». Це вже нагадувало справжню божевільню.
«Та виведіть ви їх, нехай правоохоронці забезпечать проведення сесії», – обурились депутати.
Та, складалось враження, що до декого варто було викликати не правоохоронців, а більш вузьких спеціалістів.
Дурнувата поведінка протестувальників обурила і присутніх на сесії прихильників будівництва пташників, які також зайшли в сесійну залу із своїми транспарантами.
«Ну, ви бачите, хіба можна із такими людьми якийсь конструктив знайти. Вони вперлися і кричать, нікого не слухають і не хочуть чути, а громади – справжні громади – їх не цікавлять зовсім. Вони просто піаряться, або відробляють чиїсь гроші. Вони кажуть – весь Чигирин проти. А хто той Чигирин питав? Зібралась сотня людей і вирішила, що вони і є весь Чигирин. Хіба це громадські слухання? На справжніх громадських слуханнях у Рацево, наприклад, люди проголосували за будівництво, хоч ця купка і там намагалась зірвати зібрання», – зазначили вони.
«Не можна казати просто - ми не хочемо. Треба ж хоч якісь аргументи навести. А їх ніхто не наводить, лише кричать, ображають, сваряться. Може, тому громади вже і перестали слухати цих так званих активістів. Бо справжні активісти працюють на благо, шукають спосіб вирішення проблеми, якщо вона є, підключають фахівців, ініціюють діалог. А це що, – діалог по-вашому? А ми за роботу, бо в нас у селі її немає, а тепер буде, із нормальною зарплатою. То хіба це погано? Ми ж до них у двір не йдемо свою політику вести, чого ж вони нам не дають самим визначатись?» – апелювали до опонентів і депутатів «неактивізовані» прості селяни.
«Ви – запроданці Косюка!» – лише почули у відповідь.
«А ви просто ледарі! Не хочете працювать самі, і робите все, щоб навколо вас усі в злиднях і реп'яхах сиділи!» – знову почалась перепалка.
Зрештою, «активізованим антирябівцям» вдалося зірвати засідання сесії, бо у суцільному ґвалті вже було важко щось розібрати, тож голова облради оголосив перерву.
Через 20 хвилин суцільного лементу протестувальники залишили сесійну залу, бо їх уже ніхто не слухав, а «виступати» один поперед одного вони вже, мабуть, втомились. Депутати почали розходитись, не чекаючи завершення «циркової вистави». Залишили сесію і прихильники будівництва.
«На жаль, сьогодні сесія обласної ради перетворена на майданчик для політичних заяв і набирання політичних очків. А працювати вже ніхто не хоче», - розвів руками Вельбівець і переніс засідання на інший день.
«І для чого ми їхали за двісті кілометрів? – бурчали депутати, виходячи надвір. – І чого хотіли ці люди, що проти курників бунтували? Ви зрозуміли? Ні? І нам теж не ясно. Якщо хотіли, щоб не будували – чого селян не переконали, бо там вже люди в громадах за все проголосували і погодили. А якщо люди проголосували за, то чого вони тоді добиваються? Хто може рішення громади скасувать? Ну, виступили б з трибуни, ну, ще покричали б, а що це дає? Кому це треба, взагалі? Тю, та й годі»...

Друкувати   Версія для друку