Черкаський обласний центр «Спорт для всіх» активно залучає до спорту військових та їхні родини, дітей і підопічних обласних соціальних закладів.
Щороку команда проводить 40–50 заходів, у яких торік взяли участь понад 9 тисяч осіб, а цьогоріч – ще більше завдяки новому напрямку «Пліч-о-пліч». Через спорт тут допомагають людям відновити сили, впевненість і віру в себе.
Про результати роботи та нові ініціативи розповідає директорка Центру Марія Шелест.
У яких напрямках сьогодні працює центр «Спорт для всіх»?
– Ми проводимо фізкультурно-спортивні заходи та змагання як у Черкасах, де базується наш центр, так і в усій області. Основні пріоритети 2024-2025 років – це фізкультурно-спортивна реабілітація ветеранів війни та військовослужбовців. Також у 2024-му ми організували четвертий і п’ятий етапи всеукраїнських шкільних ліг «Пліч-о-пліч».
Ваш центр фінансується лише з бюджету, чи залучаєте благодійників і меценатів?
– Приблизно 90% фінансування – це кошти обласного бюджету. Але ми активно залучаємо й партнерів. Є спонсори, які підтримують окремі заходи. Наприклад, під час всеукраїнського забігу «Біжу за героїв України», який на Черкащині ми проводимо вже п’ятий рік поспіль, допомагала військова частина А1744 – навіть кашу варили для учасників! Також постійно підтримують кілька приватних компаній надають подарунки, допомагають із нагородами для учасників. Завдяки цій підтримці ми можемо робити більше.
Скільки заходів ви зазвичай проводите протягом року?
– Минулого року ми провели 52 заходи й залучили майже 9,5 тисяч осіб. Цього року – більше, адже додався ще напрямок «Пліч-о-пліч».
Що саме входить до проєкту «Пліч-о-пліч»?
– Це всеукраїнський проєкт, який охоплює всю Україну – від сіл до обласних центрів. Змагання проходять за 9 видами спорту. На місцях грають шкільні команди, потім – громади, райони, області. Ми забезпечуємо проживання, харчування суддів і команд, нагородну атрибутику – кубки, медалі, грамоти. Також оплачуємо відрядження та перевезення учасників.
Що вдалося змінити, відколи ви очолили центр?
– Ми повністю укомплектували штат, збільшили кількість заходів на 40%. Зараз працює три сектори:
- Фінансово-кадровий — забезпечує діяльність установи;
- Фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів війни — працює з військовими та ветеранами;
- Фізкультурно-оздоровчої роботи — організовує змагання для населення, у тому числі шкільні ліги.
Окремо варто згадати про проєкт «Ти зможеш, якщо зміг я». Ми відвідуємо дитячі будинки й заклади для дітей з особливими освітніми потребами. Це завжди дуже зворушливі зустрічі.
Чи змінилося ставлення людей до спорту під час війни?
– Думаю, ті, хто займався спортом раніше, стали ще активнішими. Війна – це постійний стрес, а спорт допомагає відновлювати рівновагу. Це можливість «перемкнутися», відчути контроль над собою.
А от тим, хто ніколи не займався, навпаки, потрібно допомагати – мотивувати, залучати, показувати, що фізична активність справді відновлює і фізично, і психологічно.
Чому, на вашу думку, спортивна реабілітація така важлива для військових?
– Бо війна для багатьох не закінчується навіть після повернення з фронту. Через спорт вони поступово повертаються до звичного життя, адаптуються соціально.
Після кожного заходу ми бачимо, як у хлопців з’являється інтерес, енергія, посмішки. Часто вони самі просять повторити турнір. Наприклад, після змагань із боулінгу чи волейболу чуємо: «Давайте ще через місяць!»
Крім того, на таких подіях вони знайомляться між собою, підтримують одне одного, діляться історіями. Це потужна терапія.
Цього року ви вперше організували турнір із морського багатоборства. Як усе пройшло?
– Так, це новий для нас вид спорту. До нас звернулася громадська організація «Зірка надії» з пропозицією долучитись. Турнір проводила федерація морського багатоборства, а ми додали до змагань категорію ветеранів. Поки що брала участь одна команда, адже це складний вид спорту, який потребує спеціальної підготовки.
До речі, у Черкасах є лише один ял (невелике вітрильне судно), тому логістично це теж було непросто. Але вийшло дуже цікаво. Морське багатоборство поєднує стрільбу, біг, греблю, парусний спорт – це вид спорту, який розвиває всебічно.
Чи залучаєте до заходів нових учасників, чи це здебільшого ті самі люди?
– Ми намагаємось запрошувати різних. Для нас головне – не результати, а сам процес, атмосфера вдячності. Для ветеранів це не про перемогу, а про підтримку. Кожен, хто приходить, уже переможець.
Як залучаєте учасників?
– Ми контактуємо з військовими частинами та відділами спорту в громадах. Зазвичай надсилаємо офіційні листи з положеннями про заходи. Найбільше відгукуються саме військові підрозділи. Бо в нас серед умов є обов'язкова категорія учасників - військовослужбовці та ветерани. Так вч наказом формують команди. І з цими людьми ми проводимо заходи.
Як громади можуть долучитися до ваших ініціатив?
– Щороку ми формуємо річний план роботи й розсилаємо громадам листи з пропозицією подати свої ідеї. Вони можуть повідомити, які заходи готові прийняти, і ми внесемо це до календарного плану.
Що плануєте змінювати або додавати наступного року?
– Загалом плануємо продовжити ті ж напрямки. У нас уже є добре відпрацьовані формати: футбол, волейбол, пляжні види спорту, риболовля, боулінг. Цього року додали морське багатоборство.
Хочемо збільшити кількість учасників, але треба враховувати, що з квітня по червень у нас проходить масштабний проєкт «Пліч-о-пліч», який займає багато ресурсів.
До речі, цього року ми провели ще один захід, яким пишаємося – «Кубок поколінь з бойових мистецтв серед захисників України». Для цього встановили професійний олімпійський ринг (останній раз його ставили п’ять років тому). Учасники змагалися в боксі, самбо та дзюдо. Це було потужно й символічно.
Ви багато років у спорті. Що для вас означає «спорт для всіх»?
– Для мене спорт – це стиль життя. Це звичка, без якої вже не можеш. Вранці прокидаєшся, плануєш день – і вже думаєш, коли встигнеш на тренування.
Це найкраща профілактика депресії, спосіб розвантаження. Коли бігаєш або тренуєшся, перестаєш думати про роботу, цифри, папери – просто дихаєш, живеш моментом.
Фізична активність – це біологічна потреба. Якщо тіло рухається, організм працює правильно: запускаються обмінні процеси, стабілізується нервова система. І, чесно, я переконана – більшість хвороб лікуються рухом. Просто кожен має свій темп, свої можливості. І в цьому якраз суть фізкультурно-спортивної реабілітації – допомогти людині повернути себе через рух
