• староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови;
• староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою і працює в ньому на постійній основі;
• порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.

Перелік повноважень старости визначається частиною 4 вказаної статті Закону.

Порядок затвердження старост. Старост новообраній раді доведеться затвердити заново. Це стосується як старост, яких у свій час обирали на перших виборах до рад попередніх скликань, так і осіб, які на момент відкриття першого пленарного засідання ради виконували обов’язки старост – їхні повноваження припиняються (порядок припинення повноважень таких осіб – тема для окремої публікації).

Затверджувати нових старост на посадах буде новообрана рада (ч. 1 ст. 54-1 Закону № 280).

Законодавством не деталізовано процедуру затвердження старост, визначено лише що пропозиції щодо кандидатури старости має вносити відповідний сільський, селищний, міський голова.

Ніхто не забороняє провести у громаді, якщо депутатський корпус або відповідний голова будуть вбачати це за доцільне, консультацій чи обговорень щодо кандидатур старост. Більше того, таке залучення громадськості до консультацій щодо кандидатур старост вже стає поширеною практикою.

Територія компетенції старости. Дійсно, чинний Закон № 280 відносить затвердження старостинських округів до компетенції рад об’єднаних територіальних громад (див. ст. 1, ч. 3 ст. 26 Закону № 280), так само, як і затвердження Положення про старосту.

Водночас, це не перешкоджає новообраним радам законно та якісно організувати діяльність старост на своїх територіях. Зокрема, з метою забезпечення належного представництва в ОМС старостами всіх сільських населених пунктів відповідної територіальної громади, сільські, селищні, міські ради можуть у рішенні про призначення старост можуть визначити населені пункти або частину території територіальної громади, в яких представництво інтересів їх жителів здійснюється відповідним старостою.

Щодо Положення про старосту – до врегулювання на законодавчому рівні права та обов’язки старости визначаються посадовою інструкцією, як це відбувається, наприклад, у випадку із заступниками сільського, селищного, міського голови, а порядок взаємодії старости з виконавчим комітетом та відповідною радою – регламентами роботи цих органів чи рішенням ради про розподіл повноважень. При цьому посадова інструкція старости має базуватися на приписах ст. 54-1 Закону № 280.

Проходження служби в ОМС. Староста є посадовою особою місцевого самоврядування, на нього поширюється дія Закону України від 07.06.2001 р. № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Так, згідно статті 10 цього Закону прийняття на службу в ОМС на посаду старости здійснюється шляхом затвердження відповідною радою. Статтею 14 цього Закону посаду старости віднесено до шостої категорії посад в ОМС, а відповідно до статті 15 Закону особам, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Частиною 3 статті 15 Закону визначено, що ранги старостам присвоюються рішенням відповідної ради в межах відповідної категорії посад. Згідно частини 2 статті 17 Закону старости не підлягають атестації. На старост поширюється обмеження щодо граничного віку перебування на службі в ОМС, передбачене статтею 18 Закону. 

Вимоги до старост. У зв’язку з тим, що посаду старости статтею 3 Закону України від 07.06.2001 р. № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесено до виборних посад, на які особи затверджуються відповідною радою, до цієї посади не встановлюються вимоги щодо рівня освіти, досвіду роботи тощо. Не містять таких вимог щодо старост і Типові професійно-кваліфікаційні характеристики посадових осіб місцевого самоврядування, затверджені наказом Національного агентства України з питань державної служби від 07.11.2019 р. № 203. Таким чином, до старост застосовуються положення частини 1 статті 5 вказаного Закону, згідно якої право на службу в ОМС мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території. Положення частини 2 статті 5 Закону (щодо відповідної освіти і професійної підготовки, володіння державною мовою) до старост не застосовується, так як ця норма поширюється на осіб, які призначаються на посади в ОМС.