Верховна Рада України прийняла у другому читанні та в цілому Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост №4535.

Портал «Децентралізація» поспілкувався із заступником Міністра розвитку громад та територій В’ячеславом Негодою про зміни, закладені у законопроекті, і роль інституту старост в житті громади взагалі.

- Інститут старост – це про допомогу жителям громади отримати необхідні послуги, про представництво їхніх інтересів чи вже про допомогу голові та раді громади надавати ці послуги, розвивати території громади?

- Це і про те, і про інше, бо одне іншому не суперечить. Але в законі чітко вказано, що при здійсненні своїх повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові.

- Законопроект №4535 рекомендує створювати старостинські округи з кількістю мешканців не менше 500. Наскільки обґрунтованою є ця цифра?

- У нашому Моніторингу процесу децентралізації є дані щодо призначення старост і створення територій старостинських округів. Ми бачимо, що громади вже створили 8017 старостинських округів. 16% з них - з чисельністю населення менше 500, 57% - від 500 до 1500, 21% - від 1500 до 3000, 7% - понад 3000 жителів.

Отже, громади до прийняття змін у законодавстві вже певним чином самостійно встановили параметри: старостинські округи – це понад 500 жителів. Зважаючи на це, такий параметр і був закріплений у законопроекті, хоча перша пропозиція була – понад 1500 мешканців.

- Багато нарікань від народних депутатів під час прийняття законопроекту №4535 було на те, що жителі більше не обирають старост. Можливо, варто було залишити посади старост виборними?

- Інститут сільських старост в Україні запроваджений ще у 2015 році. Такі старости дійсно обиралися на прямих виборах. Але за ці роки ми побачили, що багато де старост обирали не за їхню фаховість чи компетентність у питаннях розвитку територій, а за обіцянки вирішити усі питання, навіть ті, які не входили у коло їх повноважень. Звичайно, від таких старост люди, крім красивих слів, нічого не отримували. Головна ж ідея, яку ми закладали в цей інститут полягала в тому, що староста має не лише хотіти, а бути дійсно спроможним надавати послуги, допомагати розвивати територію старостинського округу. Звичайно, для цього староста повинен мати певний набір компетенцій. Тому у 2020 році ми, намагаючись знайти золоту середину у питанні обрання старост, зупинилися на моделі призначення його радою громади за поданням голови. У законопроекті №4535 до процедури додалося ще й обов’язкове громадське обговорення кандидатур. Отже, призначаючи старост, влада громади має керуватися фаховістю кандидатів та прислухатися до думки жителів.

- Дехто стверджує, що ця модель все одно порушує принципи Європейської хартії місцевого самоврядування, яка є частиною і нашого законодавства.

- По перше, в Європейській хартії про старостів нічого не згадується, тому нічого не може порушуватися. Інститут старост – це не орган місцевого самоврядування, а посадовець, який має закріплену територіальну юрисдикцію. Українська старостинська модель не має точних аналогів, є лише схожі приклади.

В Україні староста – посадова особа – службовець місцевого самоврядування, який працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету і його заробітна плата фінансується з місцевого бюджету. Тому у нього ширші функціональні обов’язки і відповідальність значно більша, ніж, наприклад, у того ж солтиса у Польщі, тому вимагає відповідної кваліфікації.

В Україні система старостинських округів – їхні параметри та кількість – визначається виключно радою громади. Для того, щоб кожен раз їх не змінювали в залежності від складу ради чи під конкретних осіб, їх доцільно закріпити в Статуті громади і в Положенні про старост

- Що з набуттям чинності змін до законодавства буде з уже призначеними старостами?

- Вони продовжуватимуть працювати. Закон не передбачає перепризначення старост, але і не забороняє.

- Чи може староста впливати на те, щоб його округ не залишився без належної фінансової підтримки, якщо він і не обирається жителями, і не є членом виконкому?

- Так, це важливе питання, але його вирішення мало залежить від того, як призначається староста і чи є він членом виконкому. До речі, закон не забороняє, щоб старости були членами виконкому – це залежить від рішення ради. В будь-якому випадку, програму соціально-економічного розвитку (стратегію) громади та бюджет затверджує рада. І пропозиції до неї може вносити будь-хто.

Детальніше можна ознайомитися: https://decentralization.gov.ua/news/13468