Зауважимо, за словами очільника ОВА Ігоря Табурця, на постійне проживання в області залишилися понад 54 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Значна частина з них - діти. Аби допомогти малечі адаптуватися, черкаські лялькарі вирішили безкоштовно проводити вистави.

Так, в одному з обласних санаторіїв вони показали виставу “Свинка, яку знають всі”. 

Грати довелося у їдальні. Тому актори швидко розчистили собі “сцену” від зайвих столів і зробили для малечі імпровізований зал.

Прийшли діти дуже різного віку: хтось ще з мамою і не навчився плескати, хтось із другом бурхливо обговорював хід подій, однак їм було весело. До кінця вистави вони посміхалися на “всі 32”, аплодували та включалися у гру з акторами.

- Можу відверто сказати, що сьогодні  діти сприймають вистави зовсім інакше, наче й  тішаться, і  посміхаються, але зовсім тихенько. Вони мали безтурботно сміятися з жартів, "зривати дах" від радості за лялькових героїв, а не сприймати дійство крізь спогади про війну. Цього ніколи не повинно було статися у цивілізованому світі. Боляче дивитися на сум у дитячих очах, - крізь сльози розповідає Любов Величко.

Черкаський ляльковий театр ЧОР відрізняється від багатьох  в Україні. Тут аналізують інтереси дітей, аби показувати актуальні історії, які їх зацікавлять. Постійно оновлюють декорації та костюми. Їхні вистави користуються популярністю не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Зараз театрали частково поринули у волонтерську роботу. Вони шиють для наших захисників спідню білизну, балаклави,  подушки, простирадла. Шукають для цього тканини і активно співпрацюють із волонтерами. Окрім того, встигають готувати їжу для наших захисників.

- Я люблю свій театр та наших глядачів понад усе, віддала їм 19 років свого життя, -  завершила Любов Величко.