Це універсальна людина, яка поєднує в собі чимало професій. Він і агроном, і бухгалтер, і тракторист, і юрист. Як то кажуть: “хлібороб і писар в одній особі”. Так склалося, що зараз він має встигати працювати на полі та слідкувати за законодавчими змінами, які міняються ледь не щодня. На жаль, він не може тримати відповідний штат працівників, які могли б вести свої напрями роботи, як це відбувається у великих холдингах. Тому доводиться тягнути все самотужки.

Що ж до видів діяльності, то практично все, над чим працюють у селі, застосовують у фермерських господарствах. Так вони вирощують зернові, овочі. Серед них є бджолярі, сировари, садівники, ті, хто вирощують рибу. Особливо виділити когось важко, в нашому регіоні поширені практично всі види діяльності, як в Україні загалом. Але найкращі результати отримує той, в кого душа лежить до цієї роботи.

Загалом же наші фермери годують Україну, на них тримається продовольча безпека, бо  своїми руками виробляють продукти, які реалізують переважно на внутрішньому ринку. Отже, від цих людей залежать продовольчі кошики громадян та їхня вартість.

Сьогодні паритет цін на продовольчу та промислову продукцію мають великі розбіжності. Фермер не може нормально реалізувати вирощене, бо збуту немає. Війна зробила багато шкоди, зокрема, пошкоджені логістичні коридори. Та і високі ціни на добрива й паливо спричинять зростання вартості пшениці та інших культур нового врожаю. Прогнозуючи це, фермери вносили меншу кількість добрив, що теж може вплинути на врожайність.

Погода так само нам не сприяє, дощів немає, земля суха і рослини перебувають у стресовому стані. Пшениця скидає листочки, жовкне, хоч колосочок не набрав необхідних речовин. Так само слабкі кукурудза і соняшник. Порівняно з попередніми роками, то, напевно, ми відстаємо тижні на 2-3. Як ці культури дозріють, яка буде погода і, відповідно, якою буде ціна  прогнозувати важко.

Нелегко й тим, хто займається тваринництвом. Вони вкладають чималі кошти, аби запустити виробничий процес, а через всі ці проблеми подекуди їм доводиться продавати виготовлену продукцію за ціною нижче собівартості. Тому виробництво м’яса в області трохи знизилося.

Фермери Черкащини не стоять осторонь проблем, попри власні труднощі, і продовжують допомагати фронту продуктами й ремонтом техніки. Знаю, що минулого року вони активно допомагали також нашим закладам, зокрема лікарням та будинкам для дітей і людей поважного віку. Постійно підтримували військовий госпіталь. Завозили туди продукти і м’ясо. Крім того, підключились до евакуації населення. Вони розуміють, що тут не чужі люди, тому не припиняють цю підтримку.

Я хочу подякувати нашим фермерам за їхню активність і небайдужість до проблем нашої країни. Як зазвичай,  роблять свою роботу тихо й від душі. Вони допомогли подолати продовольчу кризу на початку повномасштабної війни і щиро підтримують захисників всім, що мають, поки ті виганяють окупантів. Окремо варто сказати про тих, хто сьогодні захищає нашу землю зі зброєю в руках. Ми пишаємося нашими захисниками. Саме завдяки таким людям ми здобудемо перемогу.