− Родина переїхала до Італії, де її наглядали римські колеги. Маленькій пацієнтці для того, щоб одужати, потрібно було зробити лише трансплантацію кісткового мозку. Мама з дітьми майже рік перебувала за кордоном. Потім повернулися сюди й вирішили продовжити лікування саме у нашому відділенні, − розповідає завідувачка Центру дитячої онкології та гематології Оксана Глухарева. − Донором для Насті став її 6-річний братик Артем, який підійшов за всіма показниками. Пам’ятаю, коли він зайшов до відділення з бабусею, ми запитали, чи знає, чому він сюди прийшов, хлопчик відповів, що прийшов урятувати свою сестру.

За словами лікарки, не часто так стається, що саме родич може бути донором кісткового мозку, це лише до 30 % випадків.

− Досить тривалий час ми спостерігатимемо за її самопочуттям, лабораторними показниками, але основний крок у перемозі над хворобою вже зроблено, − сказала Оксана Глухарева. – Я також хочу наголосити, що у цій трансплантації брали участь не лише фахівці нашого відділення, це заслуга всього закладу: лабораторної служби, реанімації, дорослих гематологів. Дуже дякую за підтримку наших колег із Національної дитячої лікарні «Охмадит» та литовських колег, які спочатку навчали наших лікарів, а потім були постійно на зв’язку, консультували та підтримували нас.

Богдан Скульський, завідувач блоку трансплантації кісткового мозку Черкаського онкологічного центру зазначив, що хвороба пацієнтки – це не злоякісне захворювання крові, а спадкова хвороба.

− Вона потребує активного спостереження протягом перших двох років після трансплантації. Далі ж ми можемо говорити про те, що ризики рецидиву мінімальні. Як і після будь-якої алогенної пересадки кісткового мозку ми будемо контролювати наявність симптомів реакції трансплантат проти господаря, − пояснив Богдан Скульський.

Під час виписки дівчинки батько Максим подякував усьому колективу та окремо лікарям, які боролися за життя та здоров’я його доньки. Він зауважив, що тут медичні працівники ставляться до дітей, як до рідних, а не просто пацієнтів.