Шановні присутні!

Аналіз проведеної роз’яснювальної роботи показав, що питання пенсійної реформи в нашій державі назріло давно й проводити її потрібно.

Зауважу, що дійсно виконано титанічну працю, адже жоден закон не обговорювався за участю такого широкого кола фахівців різних напрямків діяльності. Управління праці та Пенсійний фонд на всіх рівнях отримали можливість обговорити цю тему та надати свої пропозиції. Приміром у нас в Умані, з метою роз’яснення основних положень пенсійної реформи, було проведено відповідне обласне засідання, у якому взяли участь активісти профспілок, громадських організацій, підприємці тощо.

Безперечно, основними моментами реалізації реформи є розвиток нашої економіки, а це й створення нових робочих місць для населення, підвищення рівня заробітної плати, тобто той комплекс умов, що забезпечить добробут людей.

Ми не повинні йти шляхом зменшення пенсій більшості населення, а маємо піднімати рівень матеріального забезпечення кожної людини. Звичайно, потрібно ліквідувати захмарні пенсійні виплати окремим категоріям та особам, усунути катастрофічні розриви між мінімальним і максимальним розміром тощо.

Пенсії повинні бути справедливими, єдиним мірило яких є стаж і заробіток. Зрозумілим та прозорим має бути й механізм призначення пенсій – щоб кожна людина знала, за що ж вона працювала все своє свідоме життя.

Відомо, що сьогодні в Україні, як в багатьох інших країнах, з’явилася тенденція народження дітей в більш пізньому віці. Тому мої колеги-жінки і я, перш за все, як мама двох дітей, як керівник та депутат вважаю, що відсутність можливості працевлаштуватися після 40-50 років, а також законодавче обмеження перебування на певних роботах за віком є значним бар’єром для реалізації людиною суспільно важливої діяльності, забезпечення своєї родини, дітей.

Для пом’якшення процесу проведення пенсійної реформи пропонуємо:

1. Поступово підвищувати необхідний страховий стаж, так як це пропонується з пенсійним віком;

2. Залишити за людиною право обирати періоди для обчислення середньої заробітної плати (це 60 місяців до 1 липня 2000 року, коли була можливість заробляти і сплачувати внески до бюджету і до суспільних фондів);

3. При призначенні, перерахунку і переведенні пенсії по інвалідності на пенсію по віку вперше брати до уваги середню зарплату за попередній рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

4. При обчисленні заробітної плати виключити із страхового стажу період, коли людина отримувала допомогу по безробіттю.

Ми підтримуємо те, щоб пенсія, за умов неповного стажу призначалася пропорційно заробленому стажу і не виплачувалась в мінімальному розмірі як тій людині, що має повний стаж.

Ми також наполягаємо на захисті державних службовців, починаючи від спеціаліста до керівників міст і районів, які безпосередньо обслуговують населення, забезпечують життєдіяльність територіальних громад, які впроваджують соціальну політику держави. Вони є обличчям та іміджем влади, проте отримують низьку заробітну плату, не мають ніяких пільг, до того ж, на них поширюються великі обмеження, адже вони не мають права працювати за сумісництвом, займатись підприємницькою діяльністю, не мають права отримувати інші доходи, і при цьому за всю трудову діяльність сплачують збільшені пенсійні внески.

Саме тому ми пропонуємо для тих службовців, які відпрацювали 10 років і більше зберегти чинний порядок призначення і виплати пенсій.

Ні для кого не секрет, що нині існує дефіцит кваліфікованих кадрів. Тож ми повинні виховати нове покоління, нову еліту людей, які прийдуть нам на зміну, будуть вірити в себе й творити майбутнє України.

Я глибоко переконана, що прийняті зміни будуть служити людям, змусять багатьох вийти із тіні та легалізувати свою трудову діяльність, тому що пенсійна реформа – це спільна справа, яка стосується кожного.

Конкретні пропозиції з обґрунтуванням до кожної статті подаю відповідному Комітету Верховної Ради України.

Дякую за увагу!

Верховна Рада України, 16 лютого 2011 року