– Геннадію Борисовичу, Ви один із перших в області заговорили про необхідність докорінних реформ у всіх сферах економіки й соціального сектору регіону. Як Ви оцінюєте розвиток Черкащини в цьому напрямі?

- Я господарник, тому буду говорити мовою цифр. За перші три місяці 2011 року порівняно з минулорічним періодом область піднялася на 6 сходинок у загальноукраїнському рейтингу. Якщо ж порівняти з 2009 роком, то ріст ще більший: Черкащина піднялася з 22 місця на 11. це гарний результат, але він усе таки не відповідає нашому потенціалу. Переконаний: Черкаська область має вийти в лідери України й міцно закріпитися на перших сходинках рейтингів. Це справа не одного місяця і навіть не одного року. Але кроки обласної влади й органів місцевого самоврядування показують, що область рухається в правильному напрямі, і оцінка місця регіону в загальноукраїнському рейтингу говорить сама за себе. Звичайно, рейтинг не є самоціллю, головне – це добробут людей. Було роздано багато обіцянок. Сьогодні ми маємо втілювати їх у життя. Звичайно, що для того, аби ця амбітна ціль була досягнута, нам потрібно не тільки багато працювати, але й домогтися додаткових можливостей.

– Що Ви маєте на увазі?

– Наведу простий приклад – дороги. Обласній владі вдалося збільшити фінансування їх ремонту і реконструкції. Але все одно, гроші, які виділяються державою, – це крапля в морі. Потрібен приватний іноземний інвестор, який би під державні гарантії вирішив цю проблему. Проте сьогодні обласна влада, на жаль, скута чинним законодавством і не може задіяти механізм надання державних гарантій. Очевидно, що це питання потрібно вирішувати на центральному рівні. Ще один варіант, який може частково вирішити проблему, – це соціальна відповідальність обласного бізнесу. Справжній господар, патріот краю має не лише справно платити достойну заробітну плату. Він має також опікуватися соціальними справами. У тому числі й дорогами. Наприклад, компанія, яку я очолюю, за час свого господарювання відремонтувала 42 кілометри доріг області. Те саме стосується і допомоги лікарням, школам. Відповідальний підприємець має піклуватися про соціальну сферу й надавати підтримку літнім людям, медикам, учителям, допомагати обдарованій молоді. Однак така практика мало розповсюджена серед підприємств Черкащини. Змусити нікого не можна. Це справа добровільна.

– Тобто питання в нестачі бюджетних коштів і низькому рівні відповідальності підприємців?

– Ви знаєте, коштів завжди буде не вистачати. Але це не означає, що області не потрібно рухатися вперед. Необхідно відшукувати резерви, ефективно використовувати те, що маємо, і не зупинятися в розбудові. Саме так сьогодні діють обласна адміністрація і облрада. Я очолюю комісію обласної ради, яка піклується, в тому числі, й соціальним розвитком села. На цей рік ми прийняли програму розвитку, яка вирішить багато болючих соціальних питань. Наведу декілька прикладів. Так, буде закуплено 200 комп’ютерів у навчальні заклади області та 42 одиниці автотранспорту в рамках програми «Шкільний автобус», відкрито 16 пунктів швидкої медичної допомоги в найбільш віддалених селах у 14 районах області, закуплено нову техніку й відновлено показ фільмів у 9 селах, газифіковано 33 сільські населені пункти, відремонтовано дороги комунальної власності в 140 сільських населених пунктах. Хотілося б зробити більше, але ми виходимо з тих можливостей, які сьогодні є. у будь-якому випадку люди відчують реальну допомогу.

Щодо відповідальності, то вона має бути присутня не тільки в підприємців, але й у депутатів усіх рівнів. Вважаю, що депутат ні в якому випадку не має поривати контакти з виборцями. Він повинен працювати, а не засмагати на теплих островах, коли він має перебувати в себе в окрузі. Це недопустимо, й таких політиканів треба гнати з влади віником.

– Ви маєте на увазі депутатів Верховної Ради?

– Я говорю про депутатів усіх рівнів. У нас в Україні чомусь склалася традиція, згідно з якою депутат – це «священна корова», яку ніхто не може чіпати і яка не має нічого робити. За солодкими словами під час передвиборних кампаній у більшості випадків – пустота. Як тільки людину обирають, вона забуває про свої обов’язки, обіцянки, про людей, які розраховують на її допомогу. Дуже мало людей, дійсно, працює на благо рідного краю після того, як їх обрали. Цю традицію на Черкащині потрібно ламати. Депутат має нести відповідальність перед людьми, відстоювати їхні інтереси й вирішувати їхні проблеми, а не просиджувати штани й спати на сесіях! Такий трутень займає чуже місце!

Після того, як в Україні відмінили мажоритарну систему, депутати й думати забули про округи. Вони злітаються як мухи на мед, у села, які вони не бачили по п’ять років, лише під вибори. Та й то тільки для того, щоб знову нагодувати народ обіцянками й втекти до Києва. Думаю, що після повернення мажоритарних округів ситуація зміниться, і люди оберуть дійсно відповідальних депутатів, які опікуватимуться їхніми проблемами й працюватимуть на розвиток краю.

Що стосується депутатів місцевих органів влади, то рівень відповідальності в цілому тут трохи вищий. Але багато й таких, які забувають, навіщо вони прийшли в місцеву раду, а може, і не задумувалися про це, коли балотувалися. В Україні якось до цього вже звикли. Але це не нормально! Переконаний, що вибори розставлять усе на свої місця, і люди голосуватимуть за конкретні справи, а не за обіцянки.

– А яким чином можна підвищити рівень відповідальності депутатів?

– Це лише добровільна справа. Змусити депутата стати патріотом Черкащини чи допомагати рідному краю і людям неможливо. У кожного є серце й совість, але не кожен дослухається до них. У кожного є мати, але не кожен допомагає їй. У кожного є Батьківщина, але не кожен хоче розбудовувати її. Це, на жаль, проблема не лише Черкащини, але й усієї України.

Можна, звичайно, на центральному рівні внести норму в законодавство і змусити депутатів проводити прийом громадян і дослухатися до них. Але чи буде від того користь? Добрі справи не можна змусити виконувати з-під палиці. Такі прийоми будуть проводитися «для галочки», без жодного бажання допомогти чи вирішити проблему. Тому, повторюся, це лише добровільна справа, яка залежить від кожної конкретної людини.

– А що таке відповідальність для Вас?

– Коли я почав підіймати сільське господарство Черкащини, я поставив собі ціль – область має стати найкращою в Україні, і я маю зробити для цього все, що від мене залежить. Тому відповідальність для мене – це спасіння і відродження заводів, модернізація виробництва, впровадження нових технологій, створення нових робочих місць. Це також допомога ветеранам, школам, бібліотекам та лікарням. І, звичайно, це допомога людям у вирішенні конфліктних питань із владою, захист їхніх інтересів, консультації, підтримка в скрутний час. Вважаю, що цим повинен займатися кожен, хто має можливість допомогти і хоче бачити свій рідний край щасливим та заможним.

До речі, найближчим часом у моєму рідному Корсунь-Шевченківському районі буде відкрито постійно діючу громадську приймальню, куди кожна людина зможе звернутися і буде почутою. Вирішити проблеми всіх – не під силу нікому. Але захист інтересів виборців – це прямий обов’язок кожного депутата. І наскільки вистачить сил, це потрібно робити.

Андрій Монько, «Нова доба», №43, 26 травня 2011 року