Генеральний директор холдингу «АгроЗлатодар», заслужений працівник сільського господарства Володимир Лук’янець займається сьогодні проблемами вчасного збору урожаю на полях 9 підприємств, що входять до складу компанії. У робочому графіку, розписаному щохвилинно, Володимир Лукич знайшов час для зустрічі з кореспондентом газети «Златокрай». Що турбує екс-директора «Златодару», які питання потребують нагального вирішення, яку депутатську роботу проводить він сьогодні – в нашому інтерв’ю.

– Володимиру Лукичу, чим займаєтеся сьогодні?

– Я очолюю холдинг «АгроЗлатодар», до складу якого входять 9 господарств. Наша компанія займається вирощуванням зернових і технічних культур та розвитком тваринництва. Нині вже пройдено 90% жнив, Черкащина буде з хлібом. Хоча треба відмітити, врожайність не та, на яку очікували. Тому покладаємо великі надії на кукурудзу, соняшник, цукровий буряк. Врожайність пшениці у господарстві «Мрія» (село Бакаєве, Чорнобаївського району) становить 48 ц/а. Достатній валовий збір зернових у Канівцях – 34-35 ц/га.

– Ви – депутат обласної ради. Якими проблемами переймаєтеся?

– На розгляд сесії обласної ради я вніс пропозицію не порушувати закон про закриття будь-якого освітнього чи лікувального закладу, де необхідна згода сільської територіальної громади. Ні в якому разі не можна здійснювати закриття через брак коштів. Освітні установи і лікувальні заклади повинні утримуватися за рахунок сільгосппідприємств, що розташовані на території сільської ради.

– У якій комісії обласної ради Ви працюєте?

– Я – заступник голови комісії з питань агропромислового комплексу. Наразі всіх хвилює питання врожайності зернових по області. Вважаю, збір цих культур сягне 1 млн. 450 тис. тонн. Враховуючи велику кількість площі, засіяної кукурудзою, – 230 тис. га – Черкащина вийде на свої заплановані 2 млн. 750 тис. т зерна.

– Що змусило Вас залишити посаду генерального директора ДП «Златодар»?

– Існують об’єктивні й суб’єктивні причини. Нинішнього року особливо складними були перші 5 місяців. Позиції попереднього керівництва Держрезерву були абсолютно несумісні з моїми. Через розбіжності у поглядах я був усунений з посади на один тиждень. За цей час був призначений в.о. генерального директора.

Суб’єктивною причиною було моє перебування в лікарні в зв’язку з тяжким станом здоров’я. Лише після перебування в клініці Санкт-Петербурга стан здоров’я почав покращуватися. Я заявив ще за місяць, що йду з керівної посади. Розумів, що керувати в телефонному режимі таким підприємством практично неможливо. Це були два основні фактори. Проте ситуація не настільки складна, як її намагаються демонструвати. Я бажаю новому керівництву разом з трудовим колективом, що залишився, сконцентрувати всю увагу на виробництві і з честю подолати труднощі, які стоять перед підприємством.

– Яку соціальну мережу утримувало підприємство?

– За рахунок чистого прибутку – медичну частину, де працювало 14 осіб, 8 з яких – лікарі вищої кваліфікації та кандидати медичних наук. Щорічно виїзним мамо графічним обладнанням обласного онкодиспансеру проводилося обстеження жінок комбінату. Працював флюорографічний кабінет, онколог. На комбінаті вперше на лівому березі була запроваджена страхова медицина. Працюючі постійно безкоштовно відпочивали на базі відпочинку. До речі, це була єдина неприватизована база. Усі «хлібокомбінатівці» перед святами завдяки сільгосппідприємствам забезпечувалися продуктами харчування, у тому числі й цукром, за зниженими цінами.

За літній період практично всі діти працівників комбінату оздоровлювалися в санаторіях, таборах відпочинку та на туристичній базі Чорноморського узбережжя.

– Як вдавалося уникати скорочень і відпусток за власний рахунок до надходження нового врожаю?

– На полях Коробівки, які належать холдингу «АгроЗлатодар», висаджувалося 80-90 га овочів в міжсезоння (травень-червень), за якими доглядали працівники комбінату і мали право виписувати їх за собівартістю. Так ми уникали скорочення і відпусток за власний рахунок. Разом з тим це здешевлювало продукцію робочої їдальні. Усі працюючі 460 робітників були соціально захищені. Скоротивши бодай 100 осіб, враховуючи специфіку Золотоноші, ми б залишили їх без засобів існування.

Чи можна зараз скорочувати? Погоджуюсь, можна. «Златодар» практично призупинив діяльність із заготівлі зерна, хоча це підприємство – єдине в області з таким напрямком діяльності. Тому можливо залишити невелику кількість керівництва, охорони, чергову зміну електриків і слюсарів. Але це буде пряма дорога до банкрутства.

– А як щодо збитковості пекарні?

– Хотів би роз’яснити ситуацію щодо нерентабельності пекарні. Усі підприємства Держкомрезерву, які займалися випічкою хліба, входять згідно з постановою Кабміну до переліку тих, що забезпечують соціальним хлібом території, де вони розташовані. Ви прекрасно знаєте, що хліб на «Златодарі» реалізовувався за найнижчими цінами в регіоні. І це не тому, що я не володів ситуацією особисто, а тому що, очолюючи державне підприємство, повинен був виконувати вказівки вищих державних органів.

– Володимире Лукичу, чи будете продовжувати спонсорство започаткованих проектів?

– Моя меценатська діяльність не завершилася. Народний артист України Мар’ян Гаденко і екс-президент Леонід Кучма, з якими я зустрічатимусь наступного тижня, гарантують підтримку в проведенні пісенного фестивалю «Чорнобаївські зорепади», хоча у нас достатньо і своїх підприємств-меценатів. Ми залишаємося надійними спонсорами школи інформаційних технологій №2.

– Чию поезію любите читати у хвилини душевного перепочинку?

– Подобається волелюбна поезія Андрія Дементьєва…

Життя – прекрасне і таке швидкоплинне, хочеться так багато встигнути. Тому працюватиму, скільки вистачить моїх сил!

Алла Капля, «Златокрай», №31, 4 серпня 2011 року