Думками з приводу найрезонансніших питань галузі ЖКГ з «Новою Добою» поділилася депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу, заступник міського голови Умані, начальник управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради Галина Кучер.

– Галино Михайлівно, проблеми житлово-комунальної сфери стоять сьогодні найгостріше. Ваша комісія у новому складі працює рік і Ви, певне, встигли це відчути…

– Справді, ці питання найбільше турбують людей. Коли приїздиш у будь-яке місто, то не знаєш, яка тут зарплата, чи працюють підприємства, але бачиш благоустрій, будинки, дороги… За час депутатства не пам’ятаю періоду, коли б ще комунальним проблемам приділялася така увага. Дається це нелегко, адже деякі досягли критичного рівня – той же стан тепломереж, дахів, фасадів. Важко підняти увесь пласт, так би мовити, одним махом. Однак, на це спрямовані численні обласні програми, над якими й працювала наша комісія протягом року.

– Про вирішення яких проблем ішлося?

– Це й доступне житло, і передача гуртожитків у володіння територіальних громад, освітлення сільських вулиць, дороги. Окремо відзначу питання соціального житла, адже цього року з ініціативи Президента придбано квартири для інвалідів війни, які тривалий час перебували на черзі.

Крім того, актуальним лишається і реформування житлово-комунальної галузі. Гадаю, в області вже достатньо прикладів, що можуть переконати черкащан у перевагах ОСББ перед РЕУ. У першу чергу йдеться про здешевлення послуг, адже об’єднання співвласників не сплачують 20 % ПДВ. Звісно, є й недоліки, оскільки важко підібрати ініціативних людей, котрі могли б ефективно займатися проблемами всього будинку. Однак, там, де такі господарники є, бачимо й результат. Наприклад, в Умані мешканці одного з будинків за дуже короткий час навели такий блиск на території, що й влада пішла назустріч – на вулиці заасфальтували шляхи. Тобто там, де мешканці самі прагнуть змін на краще, завжди є віддача.

– А чи підтримується сьогодні житлово-комунальна сфера в селах?

– Безумовно. І яскравим прикладом є реалізація цілого ряду програм. Зокрема, йдеться про «Шкільний автобус» та освітлення сільських вулиць. Переконана, що все це в комплексі сприятиме поверненню молоді до сіл. Тим паче, що сьогодні активно ведеться і робота для відновлення виробництв у сільській місцевості.

– Наприкінці минулого року було ухвалено програму доступного житла. Чи є вже зрушення і коли вона запрацює на повну силу?

– Дійсно, програма почала діяти лише з початку року, а черкащанам вже надано більше двохсот консультацій, і є охочі отримати житло. На такі цілі в Черкасах передбачено зведення двох нових будинків, де можна купити квартиру на умовах співфінансування. 70 відсотків вартості має заплатити майбутній власник, а ще 30 відсотків відшкодовує держава.

На одному із засідань комісії ми запропонували створити єдину базу людей, які перебувають на квартирній черзі, завдяки чому можна було б відстежувати, скільки в нас пільговиків, хто претендує на житло в першу чергу, скільки молодих родин… Приємно, що рішення про створення такої бази, зокрема й за нашою пропозицією, уже прийнято на державному рівні. З впровадженням системи, програма запрацює потужніше, адже має поліпшитися й інформування людей, котрі перебувають на черзі. Хоча, звісно, основними каталізаторами процесу мають стати все ж відновлення активного житлового будівництва та підвищення доходів черкащан.

– Сьогодні Черкаси лихоманить від «тролейбусного питання». Яке ваше бачення проблеми?

– З одного боку на підприємстві є заборгованість із виплати заробітної плати, а з іншого – пільговики не згідні, щоб це питання вирішувалося їхнім коштом. Нещодавно ми розглядали цю тему під час засідання комісії. Одразу скажу, що ситуація неоднозначна, адже законодавство передбачає, що суб’єкт господарювання має сам себе утримувати. І якщо немає можливості оплачувати енергоносії чи виплачувати зарплати, щось потрібно змінювати.

Покласти сьогодні цей тягар на плечі бюджету не вихід, адже не можна гасити витрати підприємства за рахунок учителів і медиків. З іншого боку потрібно, щоб пільгові категорії мали можливість користуватися своїм правом. Саме з такого ракурсу будемо доводити інформацію до Міністерства фінансів і Міністерства соціальної політики. А остаточно вирішити питання, гадаю, вдасться, лише розробивши методику, котра забезпечувала б єдиний підхід у питанні надання пільг.

Неля Раіна «Нова доба», №88, 1 листопада 2011 року