Питання соціальної захищеності завжди хвилюють людей, де б вони не проживали. Вони вимагають від влади різних рівнів спрямовувати дії таким чином, щоб покращувати рівень свого добробуту і життя. Ми попросили голову обласної ради Валерія Черняка відповісти на декілька запитань в контексті вирішення соціальних питань на Черкащині.

– Валерію Петровичу, можливо, це запитання звучить досить загально й широко, але все ж, скажіть, будь ласка, що включає в себе робота обласної ради в контексті соціального захисту населення? Окресліть основні напрямки діяльності.

– Соціально-економічна ситуація, що склалася в державі впродовж багатьох років, складні явища у сфері економіки та фінансів зумовлюють необхідність посилення соціального захисту для різних категорій громадян. Тому вирішення соціальних проблем мешканців нашої області є пріоритетним в роботі не лише обласної ради, але й органів місцевого самоврядування. Звичайно, у взаємодії з виконавчою гілкою влади.

З приходом на посаду голови обласної ради мені одразу довелося значно ширше побачити проблеми багатьох людей з різних регіонів Черкащини. Окремі з них накопичувалися роками. З такими ж або подібними болями люди зверталися і до інших депутатів обласної ради. Тому, ті чи інші проблеми вимагали комплексного підходу, а не одноразового вирішення.

Крім того, депутати в ході виборів отримали численні пропозиції, як говорили раніше, накази щодо усунення тих чи інших проблем. Ось так і була з ініційована депутатом обласної ради, головою ОДА С.Б.Тулубом обласна програма «Будуємо нову Черкащину» на 2011-2015 роки. Це комплекс конкретних дій, що стосується найрізноманітніших сфер життєдіяльності кожного регіону. Програму з такою конкретикою годі й пригадати. Тим більше, що переважна більшість питань уже реалізовані у 2011 році, інші – будуть виконані в наступні роки.

Тобто, Ви можете вже навести конкретні приклади?

– Звичайно. Я не буду називати об’єкти чи споруди загальнообласного значення, що були вже на слуху впродовж минулого року. Я назву ті, про які згадували менше, але користь людям від їх реалізації очевидна. Наприклад, введено в експлуатацію газопроводи загальною протяжністю 20,7 км, що дало можливість газифікувати 1259 домоволодінь та дозволило користуватися газом майже 7 тисячам мешканців сільських населених пунктів; придбано 11 автомобілів швидкої медичної допомоги та відкрито 7 пунктів швидкої медичної допомоги у віддалених від районних центрів селах, де таких пунктів взагалі не було; відновлено понад 800 км зовнішнього освітлення сільських населених пунктів; за рахунок обласного бюджету відкореговано проектно-кошторисну документацію на реконструкцію системи водопостачання правобережної частини в смт Чорнобай. Перелік можна продовжити, якщо коментувати зроблене в кожному районі чи місті.

Я б ще звернув увагу на зростання зацікавленості та ініціативи самих громад до розвитку населених пунктів. З одного боку зумовила до цього участь Черкаської області в програмі розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) та Європейського Союзу (ЄС) і за рахунок залучення спільних коштів – Проекту розвитку, співфінансування бюджетів різних рівнів та самих мешканців, – було вирішено багато життєво важливих проблем. А з іншого боку люди зрозуміли, що влада сприяє тим, хто хоче поліпшити своє життя, залучивши до співпраці з владою бізнесові структури.

Тому реалізація наступних проектів Програми, впровадження другої фази якої розпочалося у липні 2011 року, спрямована на вирішення винятково соціальних проблем, зокрема, забезпечення енергозбереження в навчальних установах, вуличне освітлення та покращення умов надання медичних послуг через ремонт ФАПів та закупівлю медичного обладнання для цих установ.

Але наведені приклади вирішення обласною радою соціальних потреб черкащан не обмежуються однією-двома програмами. З поміж прийнятих в різні роки, що нині перебувають на контролі обласної ради, таких документів близько 20 відсотків від загального числа. Знову ж таки, щоб не бути огульним, скажу про виконання ще однієї з найважливіших із них – програми «Турбота».

– Що саме передбачає така програма?

– Нею передбачається ряд заходів щодо захисту ветеранів війни та праці. Саме люди похилого віку найбільше потребують уваги суспільства і, звичайно, влади.

До цієї програми щорічно вносяться зміни та доповнення . Так, при формуванні обласного бюджету на 2011 рік були виділені кошти з обласного бюджету в такій кількості, щоб повністю, стовідсотково, забезпечити потребу цієї пільгової категорії в слухових апаратах і кардіостимуляторах. А це в цілому близько 1 млн. гривень. Сьогодні можна сказати, що слова дотримали. І це не один з таких прикладів.

Разом з тим, зауважу, що обласна влада опікується не лише ветеранами війни, інвалідами, а водночас і іншими категоріями, зокрема, дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, малозабезпеченими сім’ями, людьми з обмеженими фізичними можливостями. Ми з особливою увагою дослуховуємося до чорнобильців та афганців. Тобто, в полі зору всі, хто потребує допомоги. Всі питання соціального характеру обов’язково стають предметом обговорення на нарадах, колегіях обласної державної адміністрації, засіданнях президії, постійних комісій обласної ради, а особливо гострі питання виносяться на пленарні засідання сесій. Ми дуже прискіпливо контролюємо їх .

Знову ж, щоб не бути голослівним, наведу приклад. При формуванні бюджету на 2011 рік було внесено зміни і додатково виділено пільговим категоріям чорнобильців на придбання медичних препаратів за рахунок власних ресурсів один мільйон гривень. Це конкретні кроки влади у вирішенні тих чи інших соціальних потреб людей.

– Валерію Петровичу, Ви згадали про постійні комісії обласної ради. Відомо, що серед них є та, що питання соціального захисту – її прерогатива.

– Так, дійсно, це комісія з питань праці та соціального захисту. Її можна зарахувати до найактивніших. Наприклад, не чекаючи якихось вказівок, вони у 2011 році здійснили велику справу – провели огляд 14 інтернатних установ Черкаської області.

Всі разом зібралися, проїхали та оглянули кожний закуток житлових корпусів, кухонь, погребів тощо психоневрологічних та геріатричних інтернатів, поспілкувалися з працівниками стосовно забезпечення та фінансування закладів.

В першу чергу, це заслуга голови комісії Наталії Горбенко, депутатів Івана Гретченка, Володимира Вовченка, та й загалом, усіх членів комісії.

За результатами цієї перевірки постійна комісія підготувала конкретні пропозиції і на сесії обласної ради, в процесі внесення змін до обласного бюджету на 2011 рік, було запропоновано виділити 40 тис. грн. на заміну котла в системі опалення Мокрокалигірського психоневрологічного інтернату та 280 тис. грн. на харчування осіб, які проживають в 14 будинках-інтернатах. Депутати підтримали таку ініціативу.

Такі ж конкретні приклади можу назвати в роботі й інших комісій обласної ради.

– Ви згадали, що депутати обласної ради комісійно виїжджають на місця, в райони, сільські населені пункти, вивчають безпосередньо там проблеми людей. Я знаю, що і керівництво обласної ради не сидить у кабінетах. Поділіться враженнями від виїздів у регіони, від зустрічей з людьми та розкажіть, будь-ласка, які порушені ними проблеми вже вдалося вирішити?

– Виходячи зі свого досвіду, зауважу, що найбільше сподівань у вирішенні своїх проблем люди покладають якраз на особисті зустрічі. І не дарма. Адже коли сам бачиш, чуєш та відчуваєш проблему, то ніби й резервів для допомоги враз стає більше. Прикладів наданої допомоги можна назвати багато, але не в моєму характері цим хвалитися. Про це нехай вам розкажуть самі люди. Прикро інше – бачити проблеми людей і відчувати іноді безпорадність, коли не можеш допомогти. Повірте, такі випадки також трапляються.

– Більшість депутатів обласної ради є керівниками підприємств, очільниками бізнесових або державних структур. Тож у них, напевно, є безліч можливостей і важелів впливу, аби допомагати своїм виборцям?

– Депутатський корпус шостого скликання – команда потужна. Тут вже не перекладеш проблему на чужі плечі, пославшись на відсутність можливості чи компетенції. Треба слухати людей, закочувати рукава та братися за діло! До честі ряду моїх колег скажу, що вони не цураються свого громадського обов’язку, йдуть назустріч виборцю й допомагають.

Щодо співпраці влади і бізнесу, то на Черкащині активно вдосконалюються ці стосунки, а також поширюється соціальна відповідальність останнього. Підприємства та господарства зобов’язані підтримувати ту громаду, на території якої вони працюють. Перш за все, вкладати кошти в соціальні об’єкти.

Й сьогодні представники бізнесових кіл, керівники підприємств, організацій різних форм власності усвідомлюють це, допомагаючи школам, дитячим садочкам, лікувальним установам; займаються покращенням інфраструктури – ремонтують вуличне освітлення, дороги тощо.

У контексті цього хочу відзначити депутатів обласної ради Андрія Крохмаля з Монастирищини, Миколу Плужника з Христинівки, Геннадія Бобова і Петра Євича з Корсуньщини, Анатолія Ліпкана і Геннадія Грановського з Умані та багато-багато інших.

Вони не лише забезпечують людей робочими місцями та непоганими зарплатами, а й дбають про інфраструктуру населених пунктів. Допомагають освітнім, медичним та культурним закладам.

– Валерію Петровичу, і на завершення: які Ви бачите наступні кроки обласної ради в соціальному плані. Можливо, це прийняття нових профільних програм, удосконалення методів співпраці з населенням тощо?

– Я розумію, що в одній публікації не можна донести до читачів всі ті питання, які влада вирішує зараз на Черкащині. Навіть за цей короткий проміжок часу в області повністю, стовідсотково вирішено проблему з підвезенням дітей до школи в рамках виконання програми «Шкільний автобус». Стовідсотково забезпечено шкільні бібліотеки комп’ютерами та доступом до мережі Інтернет. Здано в експлуатацію відремонтованих, реконструйованих, збудованих сотні об’єктів саме соціальної сфери. І це лише за рік-півтора.

Налагоджено взаємодію і співпрацю гілок влади. Створена і діє рада голів районних і міських рад, Координаційна рада сільських і селищних голів. Вони мають змогу брати участь в колегіях облдержадміністрації, сесіях обласної ради, вносити пропозиції, впливати на прийняті рішення.

Будемо й надалі дослухатися до пропозицій виборців, керівників територіальних громад. Люди та саме життя підкажуть ті напрямки роботи для влади, щоб спільними зусиллями зробити життя кращим.

Федір Пилипенко, «Нова доба», №14, 14 лютого 2012 року