Юрій ЛЕГА, 1949 р. н., закінчив Одеський електротехнічний інститут зв’язку імені О.С. Попова, нині ректор Черкаського державного технологічного університету, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, голова ради ректорів ВНЗ Черкащини, депутат Черкаської обласної ради, голова комісії з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики та спорту, заступник голови обласної організації Партії регіонів.

– Юрію Григоровичу, яку назву має ваша найсвіжіша наукова стаття? Приймаю будь-яку відповідь, адже, аналізуючи вашу діяльність, доходиш висновку – цей чоловік завантажений роботою по вінця, коли він усе встигає?

– Не стаття, а монографія, яка виходить з-під мого пера, називається «Конфліктологія».

– Чи не завдяки Юрію Лезі й нова наука з’являється?

– Це високо. Але наукова розвідка про конфліктологію, гадаю, знадобиться, знайдеться у неї читач.

– Судячи вже з назви, можна здогадатися, про що йдеться. Адже у суті кожної діяльності, за яку береться людина, лежить конфлікт. Звісно, не сварка, не суперечка, але зустрічаються різні точки зору на один і той же факт, різні погляди на одне й те саме явище. Та і як не заперечити розумній людині, доводячи, що сам теж розумний?!

– Ви праві. Діалектичний матеріалізм вивів закон єдності та боротьби протилежностей. Без дуалізму не розвиватиметься суспільство.

– Ще й досі Черкаси повняться чутками: он Одинцов написав, і тепер Лезі та його команді – фініта.

– Світ справді живиться чутками, які іноді трансформуються просто у плітки. Під них потрапляють люди відомі, ті, що працюють, ті, що досягли якоїсь висоти у своїй професійній та громадській діяльності. Іншими, зрозумілішими словами: авторами чуток та пліток рухає одне почуття – заздрощі.

– О, це найогидніше із почуттів, яким Бог нагородив. Заздрісник не живе, а з’їдає себе своїми заздрощами.

– Щось подібне відбулося нещодавно і в нашому університеті. Михайлу Одинцову я тільки сприяв у зростанні – і словами, і справами. До речі, критичні сигнали народному депутатові України Лесі Оробець про «содом та гоморру» в Черкаському державному технологічному університеті конкретно ректора не стосувалися.

– Але ж мається на увазі ієзуїтський хід – сигналізуємо про непорядки у виші, то призвідником їх і є ректор. Хіба нічого не було про Юрія Григоровича?

– Здаюся – було. Начебто я за рахунок університету їздив у закордонне відрядження, що у Німеччині народила мені дружина сина. Народила дружина в Черкасах – і звинувачення відпало саме собою. З іншим ознайомилася комісія (а вона була солідною – 28 представників Департаменту контролю Міністерства освіти та науки) – і всюди мильна бульбашка.

– А все ж таки, щось та знайшли?

– Звичайно, без зауважень не обійшлося, але те «щось» не впливає на діяльність університету. Шкода, що люди у конфлікті не розуміють найпростішого шляху його розв’язання. Прозоро, вголос, чесно. Можна це робити, зайшовши до мене, на нарадах різних рівнів, та й на вченій раді. Вислухати і почути, ухвалити правильне рішення – хіба це не вихід?

– На моє розуміння, конфлікт і є двигуном прогресу.

– Образно. А я у своїй монографії доводжу цю тезу теорією і практикою. До речі, це вже десята моя монографія, а наукових праць у мене – понад 350.

– Вище доктора наук начебто вже і немає?

– Чому? Ще є звання члена-кореспондента Академії наук.

– Приціл туди?

– Як уже вдасться. Бо доба моя завантажена вщерть. У ній 26 годин, а бажано б і подовжити. Адже робота голови депутатської комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики та спорту, заступника голови обласної організації Партії регіонів з ідеології, голови ради ректорів вищих навчальних закладів Черкащини теж вимагає багато часу та сил.

– І все ж таки ректор – це найголовніше?

– Так. Готовий подолати труднощі, знаходити сили, щоб ЧДТУ і надалі залишався лідером вищої освіти не тільки в області, а й в Україні. І найпершим завданням вважаю підвищення якості освіти.

– О, знайомі лозунги. Підвищенням, посиленням та іншими такими загальними фразами хотіли ще до нас досягти прогресу. Але красиві слова втрачали свою сутність, і далі них не йшло.

– Бо слова мали підкріплюватися конкретними справами. Мимоволі переходимо до партійної роботи. Правильно зауважуєте, що ідеологія має не випереджати практику, а супроводжувати її – спочатку дія, а за нею відразу слово, яке її підкріплює.

– Тобто ще жива теза, що теорія стає матеріальною силою тоді, коли вона оволодіває масами?

– А навіщо винаходити велосипед, якщо він уже є і на ходу?

– Тринадцять років ви на капітанському містку ЧДТУ. Багато пов’язано з вашим іменем.

– То вже було. А треба дивитися вперед. Завдання вищого технічного навчального закладу сьогодні полягає, по-перше, у формуванні й розвитку професійної компетентності студентів, тобто освоєнні ними знань конкретних технологій зі спеціальностей, які в майбутньому стануть засобом і змістом їх професійної діяльності (фахова підготовка або професійна компонента змісту навчання). По-друге, це розвиток особистісного професіоналізму, тобто формування особистості самого студента в соціальному вимірі, розвиток його індивідуальних якостей і особливостей (гуманітарна складова підготовки, або освітянська компонента). Довго? Коротше – давати освіту сьогодні вже замало, треба давати професію. Конкурентноздатну, висококласну. В цьому і вбачаю нашу місію.

– Вона висока. І щоб її виконати, бажано вчитися, запозичувати світовий досвід.

– Що ми й робимо. Між ЧДТУ та вищими навчальними закладами різних країн укладено договори про співробітництво. Зокрема, такі діють між університетом «Проф. д-р Асен Златаров», міжнародним університетським коледжем (Болгарія), Вірменським державним економічним університетом, Македонським університетом у Салоніках (Греція). Щоб не втомлювати читача, назву лише країни, в яких знають наш університет: Канада, Латвія, Литва, Молдова, Іспанія, Польща, Росія, Словаччина, Чехія, Франція, Німеччина. До речі, в останній на фірмі «Limo-GmbH», що в Дортмунді, на практиці перебували чотири наші студенти. Звідти вони привезли не тільки враження про високий рівень електронних технологій, а й самі дечого навчилися. Ділові стосунки із цією фірмою не випадкові. Бо її співробітник Віталій Лісоченко свого часу викладав у нашому виші.

– Сьогодні все краще, прогресивніше і дешевше іде з Китаю.

– Шукаємо контакти з Піднебесною і ми. У складі делегації Міністерства освіти, науки, молоді та спорту України був і я. Договір про співробітництво з Пекінським технологічним інститутом у стані погодження. Сподіваємося, воно буде плідним. На часі й одержання нашими студентами подвійних дипломів. Для цього треба виконати великий обсяг роботи. На сьогодні, на мою думку, Черкаси найближче до Нижнього Новгорода і Болгарії. Спільні навчальні плани, спільна діяльність – і подвійним диплом уже в кишені.

– Чого-чого, а дипломів суцільна «вишизація» вже надавала. Користь була б від них.

– Саме такі проблеми намагаємося розв’язати у Раді ректорів вищих навчальних закладів Черкащини, яку я очолюю. Колеги знають проблеми, пропонують шляхи їх вирішення.

– Депутатську комісію обласної ради з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики та спорту вважають однією з кращих.

– Дякую за високу оцінку. Бо й справді працюємо не за страх, а на совість. Нарешті настав час ці галузі виводити зі статусу «залишкових». Без них українцю буде важкувато. Адже на своїх засіданнях комісія розглядає питання оздоровлення дітей, виділення стипендій для дітей-інвалідів у сфері культури, позашкільної освіти, проблеми кінообслуговування населення, внесення змін до обласного бюджету з метою якісного фінансування профільних галузей, в т. ч. заробітної плати працівників бюджетної сфери. За участі комісії сесія ухвалила 47 обласних програм. Тепер вони на постійному контролі.

– Чув від людей, що до Юрія Леги можна сміливо йти на прийом. Кожен і завжди після спілкування з вами вийде заспокоєним, ба навіть окриленим.

– Це трошки загнули. Але мій основний принцип діяльності як ректора, депутата, партійного функціонера – розглянути будь-яке звернення, позитивно вирішити питання, знайти варіанти вирішення проблеми. Переконаний, що будь-хто, на будь-якій посаді, якщо буде сповідувати цей принцип, то й буде авторитетним.

– Дозволите висновок – слухаючи вас, слухаючи людей, вивчаючи ваш досвід, приходиш до такого: стрижень вашої діяльності – людиносутність, людиноцентризм, гуманістичний вимір.

– Це щось із галузі психоаналізу, але погоджуюсь.

– До речі, про найсвіжішу нагороду вишу.

– Ось диплом УСПП «Гордість нації». У номінації «Промисловість і підприємництво України» ЧДТУ визнано серед кращих.

– А ваш опонент на високих нарадах казав: «Спостерігається падіж студентів». Чи не дається взнаки, що доктор економічних наук захищався таки на «свинячих» проблемах?

– Жарт приймаю. Але якщо серйозно – ти людина, ти серед людей, ти залишайся завжди людиною.

– Ти знаєш, що ти – Людина...

Леонід Туменко, «Молодь Черкащини», №32, 21 червня 2012 року