«Кожен із нас має почуватися Людиною гідною» - «Молодь Черкащини», №28, 11 липня 2012 року
11 липня 2012, 20:20
– Наталіє Арсентіївно, призначення людини на ту чи іншу посаду в першу чергу стосується тих, хто погоджується на неї. Але ж такі вже ми цікаві: а чому саме її, чому саме на цю посаду?
– Хіба й про мене говорили?
– Атож! Ще й як! Адже ви досить відома у нашому краю. Щоб не утруднювати себе компліментами – то ви справжня бізнес-вумен, як тепер кажуть.
– «Вумен» – це добре. Адже жінка завжди має залишатися жінкою. І її слабкості будь-якої миті стають перевагою.
– Одним реченням – і так багато сказано.
– Багато говорити не звикла, тому намагаюся кількома короткими реченнями викласти суть, можливо, і довгої проблеми.
– Понад рік на цій посаді. Чи не було моменту, коли каялися, що погодилися взяти на себе її ношу?
– А навіщо брати, щоб потім каятися?
– І в цій вашій репліці – тверда переконаність у тому, що в житті все правильно.
– Коли в моєму житті тільки все правильно – для мене замало. Не для цього живу. Дехто іноді дивується, чому вона так печеться про інших. А я в таких випадках кажу: кожен із нас має почуватися Людиною гідною.
– Знаємо про homo sapiens, знали про homo soveticus, не погоджувалися, що українство належить до статусу людини покірної. Ваше ж визначення досить актуальне. Адже всі хочемо бути людиною гідною, та не кожному це вдається.
– Гадаю, що не треба бути агітатором, аби переконати, що за останні два роки ми на шляху до тієї гідності піднялися не на один щабель. Варто лише не забути, як підняв Україну в очах світової спільноти чемпіонат Європи з футболу-2012. Попри намагання доморощених «патріотів» та чужоземних заздрісників применшити, знівелювати, навіть повністю закреслити велич цієї події – це подія таки світового значення. Після двадцятирічних скімлень на кшталт «піднятися з колін» таки чи не вперше піднялися.
– О, такі слова свідчать, що ви небайдужа і в плані політичної діяльності.
– Бо й так! Те, що я член Партії регіонів, ніде і ніколи не приховувала. Навпаки, пишаюся, що і в парламенті п’ятого скликання була за списком цієї політичної сили. І зараз на посаді, в обласній раді, намагаюся не осоромитися сама і не осоромити Партію регіонів.
– Ближче до посади. Платники податків готові поділитися ними, приміром, з міліцією. Начебто за те, що вона нас береже. А тут не комітет, не міністерство, не управління, а фонд.
– Загляньмо до словника. Фонд – це запаси, ресурси, нагромадження держави. У нашому випадку йдеться про майно. Держава мала і має його достатньо. Але настав час, коли у суспільстві панує приватна власність. От держава і пішла шляхом роздержавлення майна. І Фонд державного майна України, зокрема наше Регіональне відділення, стали посередниками між державою і тим суб’єктом господарювання, який бажає приватизувати те чи інше майно. І дати йому можливість своє бажання здійснити. А це і є однією зі сходинок до Людини гідної.
– Якщо вже звертаємо увагу на зміст слова, то роздержавлення близьке до розкидання, розтринькування.
– Держава не розтринькує своє майно. Вона хоче, щоб воно не руйнувалося, не занепадало, і саме для цього передає його в руки ефективного власника. Новий суспільний уклад змусив державу вдатися до такого кроку. На Черкащині за 20 років роздержавлено 798 державних об’єктів і 1725, що належали до комунальної власності.
– І кожен акт роздержавлення не піддається сумніву?
– Чую підтекст: чи можлива реприватизація? Треба і слова цього боятися, бо за ним обов’язково зброя і кров.
– Заперечити важко. Є ще об’єкти для приватизації?
– Є. Зокрема, нині пропонуємо 17 об\'єктів і 5 підприємств.
– Сумніваюся, що вони привабливі.
– Дарма. Зокрема, в Умані пропонується теплиця площею 1888 квадратних метрів, у Черкасах – добротні склади. Готуються до приватизації такі об’єкти як Черкаський консервний комбінат, державне підприємство «Родниківка», що в Уманському районі, та інші. Регіональне відділення інформує, оголошує про приватизацію того чи іншого об’єкта, даючи йому повну характеристику в мережі Інтернет та місцевій пресі.
– Профспілки на всю Україну зчинили галас, що у них відібрали майно. Зокрема, в Черкасах за поданням прокуратури, за рішенням суду готель «Росава» повернуто у власність держави. Чи зуміє вона розпорядитися ним?
– Про це по порядку. Профспілки, обманюючи та обминаючи державу, передали ці об’єкти у приватні руки. Щодо управління майном, то голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб звернувся до Кабінету Міністрів, щоб готель передали у комунальну власність обласної ради.
– Якщо звернувся, отже, знає, як розпорядитися. Чув, що є намір перетворити готель на житло для соціально незахищених верств населення.
– Це не чутки, це близько до правди. А основною нашою діяльністю є сприяння належному утриманню об’єктів державної власності. Маю на увазі 640 договорів оренди. Ми укладали їх, ми й контролюємо дотримання умов. Повторюю, що держава не розбазарює майно, вона бажає передати його у господарські руки. Зокрема, чекає справжнього господаря оздоровчий заклад НВК «Фотоприлад» «Лісова казка», який уже два роки не функціонує. Має поліпшитися і доля проектного інституту ДПІ-13.
– Виконання обов’язків складне?
– Ця робота мені у задоволення. Адже, коли я була керівником з 1984 по 2007 рік швейного об’єднання, то разом із колективом пройшла шлях від державного підприємства через колективне, орендне, акціонерне до нинішнього ТОВ «Вайсе-Стиль». Тобто досвід маю. І разом із вами пам’ятаю паперову ваучеризацію, яка тільки поглибила прірву в економіці. Були й інші швидше прожекти, ніж проекти. Тому зараз діємо, як у тій приказці: сім раз відміряй, а один раз відріж.
– Так ви і дієте у Смілі, на вашому виборчому окрузі. Вас там інакше, як «наша Наташа», і не називають.
– Дякую за високу оцінку. Бо й справді зроблено багато, а ще більше треба зробити. Ось напрямки роботи: допомога на дітей одиноким матерям; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; подолання безробіття; пенсійні виплати; здоров’я нації; ремонт доріг. Зустрічаюся з виборцями постійно. А вони – люди гідні. Наприклад, у міському дворі підійшов один із них і пропонує мені список із 41 питання. Розділив їх на розряди: загальнонаціональні, обласні, міські. І знаєте – над ними треба працювати і дати людині відповідь.
– Коли дбаєш про людей, обов’язково виникне конфлікт із тими, хто мало цим переймається.
– Маю і я «опонента». Називається він «СмілаЕнергоінвест». Багато про це не буду. Сьогодні треба повернути смілянам воду, яка чомусь завдяки цьому підприємству подається за графіком і найдорожча на Черкащині, вдасться припинити побори за тепло, вирішити інші проблеми – от тоді й прозвітую перед виборцями. До речі, роблю це оперативно і систематично. Люди мають знати мене, а я їх. Самодостатніх і гідних. Тільки за останній тиждень я тричі зустрічалася з мешканцями будинків по вулицях Рєпіна, Мазура, Філатова і Павлова. До речі, на останній розташована обласна психіатрична лікарня. І тут вода потрібна, як повітря. Лікарі ніякої іншої допомоги не просять – тільки воду поверніть.
– Знаю, що цей мікрорайон колишнього радіоприладного заводу, який і дав поштовх розвитку цієї території. Яка доля нинішнього «Орізону»?
– Очікуємо на інвестора. Нарешті такий з’явився. Про воду за графіком він, можливо, і не знає, а от сморід від відстійників його злякав. Затулив носа і зник. Проблему зрозуміли?
– Я – так! От би вам удалося не тільки воду зробити чистішою і дешевшою, а й повітря над Смілою цілющим. Тут би вам побільше повноважень. Чи не подумуєте взяти участь у парламентських виборах?
– Над цим працюю. І коли виборці запропонують мені взяти участь у перегонах, я скористаюся їхньою порадою. А щодо вирішення проблем зі згаданим ТОВ «Смілаенергоінвест», то я буду звертатися до влади та органів прокуратури доти, доки в цьому питанні не буде остаточно поставлено крапку. До речі, з прокуратурою Черкаської області у нас взаєморозуміння і тісна співпраця. Ось останній факт, який про це свідчить. Так, прокуратурою Черкащини в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Черкаській області повернуто державне майно вартістю понад 700 тисяч гривень. У відділення прямих повноважень карати і повертати немає. Але інтереси держави завжди будуть захищені. Цього від мене вимагає посада. Вона успішна у того, хто чесно виконує свої обов’язки. Але, на мою думку, обов’язково має бути присутнім і покликання. А в депутатській діяльності та роботі повернімося до гасла: спочатку думай про Батьківщину, а потім – про себе.
– І це буде правильно.
Леонід Туменко, «Молодь Черкащини», №28, 11 липня 2012 року
– Хіба й про мене говорили?
– Атож! Ще й як! Адже ви досить відома у нашому краю. Щоб не утруднювати себе компліментами – то ви справжня бізнес-вумен, як тепер кажуть.
– «Вумен» – це добре. Адже жінка завжди має залишатися жінкою. І її слабкості будь-якої миті стають перевагою.
– Одним реченням – і так багато сказано.
– Багато говорити не звикла, тому намагаюся кількома короткими реченнями викласти суть, можливо, і довгої проблеми.
– Понад рік на цій посаді. Чи не було моменту, коли каялися, що погодилися взяти на себе її ношу?
– А навіщо брати, щоб потім каятися?
– І в цій вашій репліці – тверда переконаність у тому, що в житті все правильно.
– Коли в моєму житті тільки все правильно – для мене замало. Не для цього живу. Дехто іноді дивується, чому вона так печеться про інших. А я в таких випадках кажу: кожен із нас має почуватися Людиною гідною.
– Знаємо про homo sapiens, знали про homo soveticus, не погоджувалися, що українство належить до статусу людини покірної. Ваше ж визначення досить актуальне. Адже всі хочемо бути людиною гідною, та не кожному це вдається.
– Гадаю, що не треба бути агітатором, аби переконати, що за останні два роки ми на шляху до тієї гідності піднялися не на один щабель. Варто лише не забути, як підняв Україну в очах світової спільноти чемпіонат Європи з футболу-2012. Попри намагання доморощених «патріотів» та чужоземних заздрісників применшити, знівелювати, навіть повністю закреслити велич цієї події – це подія таки світового значення. Після двадцятирічних скімлень на кшталт «піднятися з колін» таки чи не вперше піднялися.
– О, такі слова свідчать, що ви небайдужа і в плані політичної діяльності.
– Бо й так! Те, що я член Партії регіонів, ніде і ніколи не приховувала. Навпаки, пишаюся, що і в парламенті п’ятого скликання була за списком цієї політичної сили. І зараз на посаді, в обласній раді, намагаюся не осоромитися сама і не осоромити Партію регіонів.
– Ближче до посади. Платники податків готові поділитися ними, приміром, з міліцією. Начебто за те, що вона нас береже. А тут не комітет, не міністерство, не управління, а фонд.
– Загляньмо до словника. Фонд – це запаси, ресурси, нагромадження держави. У нашому випадку йдеться про майно. Держава мала і має його достатньо. Але настав час, коли у суспільстві панує приватна власність. От держава і пішла шляхом роздержавлення майна. І Фонд державного майна України, зокрема наше Регіональне відділення, стали посередниками між державою і тим суб’єктом господарювання, який бажає приватизувати те чи інше майно. І дати йому можливість своє бажання здійснити. А це і є однією зі сходинок до Людини гідної.
– Якщо вже звертаємо увагу на зміст слова, то роздержавлення близьке до розкидання, розтринькування.
– Держава не розтринькує своє майно. Вона хоче, щоб воно не руйнувалося, не занепадало, і саме для цього передає його в руки ефективного власника. Новий суспільний уклад змусив державу вдатися до такого кроку. На Черкащині за 20 років роздержавлено 798 державних об’єктів і 1725, що належали до комунальної власності.
– І кожен акт роздержавлення не піддається сумніву?
– Чую підтекст: чи можлива реприватизація? Треба і слова цього боятися, бо за ним обов’язково зброя і кров.
– Заперечити важко. Є ще об’єкти для приватизації?
– Є. Зокрема, нині пропонуємо 17 об\'єктів і 5 підприємств.
– Сумніваюся, що вони привабливі.
– Дарма. Зокрема, в Умані пропонується теплиця площею 1888 квадратних метрів, у Черкасах – добротні склади. Готуються до приватизації такі об’єкти як Черкаський консервний комбінат, державне підприємство «Родниківка», що в Уманському районі, та інші. Регіональне відділення інформує, оголошує про приватизацію того чи іншого об’єкта, даючи йому повну характеристику в мережі Інтернет та місцевій пресі.
– Профспілки на всю Україну зчинили галас, що у них відібрали майно. Зокрема, в Черкасах за поданням прокуратури, за рішенням суду готель «Росава» повернуто у власність держави. Чи зуміє вона розпорядитися ним?
– Про це по порядку. Профспілки, обманюючи та обминаючи державу, передали ці об’єкти у приватні руки. Щодо управління майном, то голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб звернувся до Кабінету Міністрів, щоб готель передали у комунальну власність обласної ради.
– Якщо звернувся, отже, знає, як розпорядитися. Чув, що є намір перетворити готель на житло для соціально незахищених верств населення.
– Це не чутки, це близько до правди. А основною нашою діяльністю є сприяння належному утриманню об’єктів державної власності. Маю на увазі 640 договорів оренди. Ми укладали їх, ми й контролюємо дотримання умов. Повторюю, що держава не розбазарює майно, вона бажає передати його у господарські руки. Зокрема, чекає справжнього господаря оздоровчий заклад НВК «Фотоприлад» «Лісова казка», який уже два роки не функціонує. Має поліпшитися і доля проектного інституту ДПІ-13.
– Виконання обов’язків складне?
– Ця робота мені у задоволення. Адже, коли я була керівником з 1984 по 2007 рік швейного об’єднання, то разом із колективом пройшла шлях від державного підприємства через колективне, орендне, акціонерне до нинішнього ТОВ «Вайсе-Стиль». Тобто досвід маю. І разом із вами пам’ятаю паперову ваучеризацію, яка тільки поглибила прірву в економіці. Були й інші швидше прожекти, ніж проекти. Тому зараз діємо, як у тій приказці: сім раз відміряй, а один раз відріж.
– Так ви і дієте у Смілі, на вашому виборчому окрузі. Вас там інакше, як «наша Наташа», і не називають.
– Дякую за високу оцінку. Бо й справді зроблено багато, а ще більше треба зробити. Ось напрямки роботи: допомога на дітей одиноким матерям; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; подолання безробіття; пенсійні виплати; здоров’я нації; ремонт доріг. Зустрічаюся з виборцями постійно. А вони – люди гідні. Наприклад, у міському дворі підійшов один із них і пропонує мені список із 41 питання. Розділив їх на розряди: загальнонаціональні, обласні, міські. І знаєте – над ними треба працювати і дати людині відповідь.
– Коли дбаєш про людей, обов’язково виникне конфлікт із тими, хто мало цим переймається.
– Маю і я «опонента». Називається він «СмілаЕнергоінвест». Багато про це не буду. Сьогодні треба повернути смілянам воду, яка чомусь завдяки цьому підприємству подається за графіком і найдорожча на Черкащині, вдасться припинити побори за тепло, вирішити інші проблеми – от тоді й прозвітую перед виборцями. До речі, роблю це оперативно і систематично. Люди мають знати мене, а я їх. Самодостатніх і гідних. Тільки за останній тиждень я тричі зустрічалася з мешканцями будинків по вулицях Рєпіна, Мазура, Філатова і Павлова. До речі, на останній розташована обласна психіатрична лікарня. І тут вода потрібна, як повітря. Лікарі ніякої іншої допомоги не просять – тільки воду поверніть.
– Знаю, що цей мікрорайон колишнього радіоприладного заводу, який і дав поштовх розвитку цієї території. Яка доля нинішнього «Орізону»?
– Очікуємо на інвестора. Нарешті такий з’явився. Про воду за графіком він, можливо, і не знає, а от сморід від відстійників його злякав. Затулив носа і зник. Проблему зрозуміли?
– Я – так! От би вам удалося не тільки воду зробити чистішою і дешевшою, а й повітря над Смілою цілющим. Тут би вам побільше повноважень. Чи не подумуєте взяти участь у парламентських виборах?
– Над цим працюю. І коли виборці запропонують мені взяти участь у перегонах, я скористаюся їхньою порадою. А щодо вирішення проблем зі згаданим ТОВ «Смілаенергоінвест», то я буду звертатися до влади та органів прокуратури доти, доки в цьому питанні не буде остаточно поставлено крапку. До речі, з прокуратурою Черкаської області у нас взаєморозуміння і тісна співпраця. Ось останній факт, який про це свідчить. Так, прокуратурою Черкащини в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Черкаській області повернуто державне майно вартістю понад 700 тисяч гривень. У відділення прямих повноважень карати і повертати немає. Але інтереси держави завжди будуть захищені. Цього від мене вимагає посада. Вона успішна у того, хто чесно виконує свої обов’язки. Але, на мою думку, обов’язково має бути присутнім і покликання. А в депутатській діяльності та роботі повернімося до гасла: спочатку думай про Батьківщину, а потім – про себе.
– І це буде правильно.
Леонід Туменко, «Молодь Черкащини», №28, 11 липня 2012 року