Інтерв’ю з заступник голови обласної державної адміністрації, депутатом обласної ради Олексієм Головком

– Олексію Івановичу, життя наше складається з трудів і днів. Із їх потоку виберемо лише два: найтривожніший та найспокійніший.

– Як не дивно, а найтривожнішим було 25 січня нинішнього року. Це був перший день на посаді заступника голови облдержадміністрації.

– І чому ж? Адже призначення засвідчило ваш авторитет, довіру до вас.

– Це правда. Але завдання постали переді мною дуже складні. 2011 рік виявився найурожайнішим для Черкащини – зібрано 3,8 мільйона тонн зерна. Сільськогосподарська галузь посідає перші місця в Україні. Отже, треба старатися і зробити все, щоб не втратити здобуте.

– Але ж не на одній особі замикається успіх чи не успіх. Орють, сіють, молотять, керують тисячі людей.

– Якщо слідувати вашій теорії, то тільки у руках тракториста формується майбутній урожай – якісно виорав, якісно посіяв – і зерно в коморі. Насправді ж роль багатьох учасників творіння урожаю – велика чи мала – важлива.

– А який найспокійніший день?

– 2 серпня. Цього дня в області завершили збір ранніх зернових та зернобобових культур. Їх посіяно на 333,6 тисячі гектарів, скільки ж і обмолочено, намолочено 1377 тисяч тонн, що більше, ніж у 2011 році. Середня урожайність 41,1 центнера з гектара.

– Найбільше цікавимося озимою пшеницею.

– Цією культурою було засіяно 209,3 тисячі гектарів, намолочено 944 тисячі тонн, із середньою врожайністю 45,1 центнера з гектара.

– Опозиція на всі злі язики розповсюджувала: сяка-така влада їздить по районах і наліво та направо «списує» гектари пшениці. Мовляв, мета у Партії регіонів одна – штучно підвищити урожайність пшениці.

– До відома тієї опозиції і кожного, хто розуміється: показник урожайності не важливий у матеріальному значенні, він більше потрібен для підняття духу хлібороба. Адже як приємно, що я зібрав найвищий урожай. Продовольча ж безпека держави вимірюється не урожайністю, а валовим збором зерна.

– А все ж таки є переможці жнив-2012 у сенсі урожайності озимої пшениці?

– Безумовно. Хлібороби Корсунь-Шевченківського району зібрали по 55,8 центнера з гектара, Монастирищенського району – по 49,5 центнера з гектара, Канівського району – по 49,3 центнера з гектара. Щодо валу, то найбільше зібрали трудівники полів Уманського району – 98 927 тонн, Драбівського району – 67 078 тонн, Шполянського району – 65 242 тонни.

– А все ж списані гектари були?

– Списувати таки довелося. Але площа незначна. І це ні на що не вплинуло.

– А як Черкащина виглядає у всеукраїнському масштабі?

– Черкащина – третя за врожайністю озимої пшениці. Хмельницька та Київська області – з урожайністю 41,5 центнера з гектара. Підіб’ються цифри остаточно, і сподіваюся, що Черкащина буде другою у державі.

– У цьому сенсі опозиції буде нічим крити. Але ж вони…

– Так і чекають, щоб хоча б на копійку піднялася ціна на хліб. Та не дочекаються. Чітко виконуються умови меморандуму, який підписали Черкаська обласна державна адміністрація і виробники зерна Черкащини. У ньому передбачено, що на Черкаський, Тальнівський, Ватутінський хлібокомбінати буде завезено 55 тисяч тонн зерна, з якого випечуть хліб без підвищення ціни на нього. Ця робота триватиме і надалі.

– Так знову ж: влада сяка-така. Згадала горезвісну «продразвьорстку» і примушує приватних зерновиробників віддавати урожай задешево.

– А що та опозиція пригадала? Рівно нічого. Не треба нам дорікати якоюсь «развьорсткою». У нас партнерські відносини. І хай хто і як не скрегоче зубами, партія влади зі своїм народом ніколи не буде воювати. Сама влада, звісно, не сіє й не оре, але сприяє товаровиробнику максимально. Хлібороби мали змогу за дешевшими цінами придбати пальне, є можливість отримати техніку, насіння, добрива. Влада пишається своїми хліборобами. Нинішнього року Європа недобрала значну кількість врожаю, у Сполучених Штатах Америки погані види на урожай. Так що українцям щодо себе не варто хвилюватися, для забезпечення продовольчої безпеки держави потрібно 5-7 мільйонів тонн зерна, а буде намолочено 37 мільйонів тонн.

– До речі, а як у нас з кукурудзою?

– Нормально. Правда, урожайність буде меншою, ніж за рік попередній. Була 90 центнерів з гектара, цьогоріч сподіваємось на 70. Але цієї культури засіяно на 40 тисяч гектарів більше, ніж торік. Отже, сенс роботи влади, праці на полях полягає в такому: «Сіємо з надією, збираємо з упевненістю. Адже хліб на столі – спокій на душі».

– Отже, що посієш, те й пожнеш.

– Так. Не нами і далеко до нас сказано. Боже збав сіяти вітер.

– Дай Боже сили тим «сіячам» збагнути цю істину. А щодо ситуації, то вона повторюється. Пригадую такий анекдот. У кабінеті Брежнєва пролунав телефонний дзвінок: «У магазині немає м’яса» – і слухавку кинуто. Через півгодини те ж саме. Ще через півгодини таке ж, але Леонід Ілліч устиг відповісти: «А при тобі, Микито, і хліба не було».

– Ще раз запевнюю: хліб є і буде.

– Виробники зерна задоволені нинішнім урожаєм. А як почуваються ті, на чиїх паях цей хліб вирощено?

– Тільки на Черкащині торік орендарі віддавали 4,5 відсотка на пай. Нині схема розрахунків змінилася. Але селяни не відчують незручностей – вони одержать 5,2 відсотка. За землі запасу передбачено 7,8 відсотка.

– Раніше було достатньо завести хліб у комору – і мати спокій. Нині ж треба його вигідно продати.

– На сьогодні тонна пшениці коштує 1800 гривень, можливо, ціна досягне 2000 гривень за тонну.

– З урожаєм добре, а от холдинги трохи підлякують, хоч і одноосібники живучі. Наприклад, у селі Молодецькому Маньківського району у селян є 20 тракторів, 40 автомобілів, і понад 60 власників паїв свої землі обробляють самі.

– Хліборобська жилка живуча. Але хіба можна багато досягти тракторами МТЗ-52 (рік і я працював на такому). На поля прийшла потужна техніка, їй достатньо кількох днів, щоб виорати та засіяти, за кілька днів і обмолочують. Погано, що у селах зміліло джерело робочих рук. Але прогрес завжди «забирає роботу», саме ручну і непродуктивну.

– У тому ж селі казали: нам би хоч трохи тваринництва, хоча б 30-40 людей забезпечити працею.

– Дехто радіє – мовляв, влада знищує тваринництво. Якщо галузь і знищували, то до влади нинішньої. У поточному році в галузі тваринництва намітилася позитивна тенденція щодо нарощування поголів’я сільськогосподарських тварин. Зокрема, у всіх категоріях господарств, прирівняно до наявного на початок року, поголів’я великої рогатої худоби збільшилося майже на 24 тисячі голів: корів – на 2,2 тисячі, свиней – на 23,9 тисячі. Держава, обласна влада дбають про збільшення поголів’я. Як відомо, держава нараховує дотації за молодняк великої рогатої худоби, яка утримується в особистих господарствах населення. Так, станом на 1 серпня для нарахування дотації подали документи 2503 особи, які утримують 2718 голів молодняку ВРХ на суму 822,2 тисячі гривень. Населенню вже перераховано 220 тисяч гривень. Успішно реалізується і програма «Село-2020». За рахунок бюджету закуплено 30 тільних корів і безкоштовно передано селянам, які будуть їх утримувати доти, поки не народиться телиця, яку вони потім передадуть сусіду, теж безкоштовно. Крок поки що малий, але сподіваємося, що до кінця року можемо закупити сто корів.

– Колись забирали корів до колгоспу, а тепер передаєте їх людям.

– Змінюється економічна ситуація, змінюються і підходи до її вирішення. Зараз на часі організація молочних кооперативів. Власники корів у них об’єднаються. Закуплять охолоджувальну техніку і нарешті позбавляться посередників, які за низьку ціну забирають молоко з особистих селянських господарств, а здаючи на молокопереробне підприємство, «наварюють» майже таку ціну, яку дають людям за їхню працю. У розвитку молочних кооперативів люди бачать вихід, і влада їх підтримує.

– Бо і тут є позитивний приклад. Колись Іван Лутак став Героєм Соціалістичної Праці, який підняв розвиток тваринництва на Черкащині. До нього ніхто не цікавився, хто і скільки тримає корів у сільському дворі. Порахували, уклали з дядьками угоди, і Черкащина почала здавати державі найбільше молока.

– Цю практику продовжуємо. Зараз у нас паритет – 50 тисяч корів утримується у сільськогосподарських товариствах, стільки ж їх і в особистих господарствах. Важелі, про які я згадував вище, дадуть поштовх у розвитку тваринництва.

– Колись Черкащина вважалася рибною областю. На жаль, позиції втрачено.

– Та не назавжди. На сесії обласної ради 21 серпня буде розглянуто програму водного та рибного господарства Черкаської області до 2021 року. У ній передбачено стрімкий розвиток цієї галузі.

– Ви депутат обласної ради.

– І все, що я передбачив у передвиборній програмі, практично виконав. Найважче було газифікувати останні шість населених пунктів Чорнобаївщини, де я балотувався. Але й це зроблено. І з НАК «Нафтогаз України» підписано угоду, і 22 мільйони гривень запрацюють на прокладання газогону.

– Та з таким багажем можна і в народні депутати України балотуватися!

– Ймовірно. Але завершимо розмову тим, із чого почали. У хлібороба закон один: зібрав урожай – про майбутній дбай. Майже 90 відсотків ґрунту підготовлено під сівбу озимих культур. Очікувана забезпеченість насінням озимої пшениці станом на 1 серпня по всіх категоріях господарств становить майже 118 відсотків, житом – 100 відсотків, ячменем – 103 відсотки, озимим ріпаком – 154 відсотки.

– Отже, засіваємо знову надію.

– А зберемо впевненість. Іншого нам просто не дано.

Леонід Туменко, «Молодь Черкащини», №32, 9 серпня 2012 року