Напередодні свого дня народження голова облдержадміністрації Сергій Тулуб знайшов час, щоб поспілкуватися з журналістами обласних газет. Виявилось, що саме цього дня, 8 серпня, рівно вісім років тому, Президент Леонід Кучма вручив Сергію Тулубу Золоту зірку Героя України. Розпочалася розмова із запитань соціального характеру.

— Ваше дітище — програма «Будуємо нову Черкащину». Чи є вже привід для гордості, чи все вдається зробити у відповідності з документом?

— Головне — це кінцеві результати спільної роботи, думка тих людей, які довірили мені й моїй команді працювати на Черкащині. Згадана програма — це конкретний, адресний план вирішення тих проблем, які хвилюють черкащан. Вона відрізняється від більшості програм, які намічалися раніше, — в ній не закладено якоїсь політичної чи іншої складової, окрім конкретних заходів, спрямованих на покращення життя людей. Слід згадати, як ми приймали цю програму, як обговорювали її в районах, радилися з політичними партіями та громадськими організаціями. Багато хто вніс свої корективи, мабуть, тому вона багатогранна й цікава. Розрахована на кілька років — пізніше внесено корективи, те, що було не враховано — і створення нових робочих місць, і розвиток тваринництва, «Село Черкащини-2020». Ці напрямки зараз стали пріоритетними в роботі влади. І ми не припиняємо й надалі коригувати цю програму, радитися з тими, на кого вона працює. Подібні документи, на мою думку, не повинні бути, я кажуть, постійно «достиглими». Вони мають змінюватися залежно від життєвих реалій.

Для здійснення наміченого вже дуже багато зроблено — згадайте, скільки відкрито потужних об’єктів соціального значення. Взяти хоча б школу в селі Родниківка Уманського району. Багато років її будували, виділяли на це гроші — безрезультатно. А ми доводимо будівництво цього навчального закладу до завершення — вже 1 вересня діти підуть у нову школу. Візьміть обласну дитячу лікарню чи об’єкти, де люди відпочивають, — річковий вокзал у Черкасах, туристичний центр «Авто-ріка» в Каневі, спортивні майданчики: на сьогодні їх уже 38. Відродження футбольного клубу в Черкасах теж включено до програми — ФК «Славутич» сьогодні набирає сили. У своїй групі він серед лідерів! А ще ж багато інших справ здійснено завдяки системній роботі над конкретними питаннями. А надихнув нас на створення та виконання такої програми саме Президент Віктор Янукович. Його програма «Україна для людей» дала фундаментальні основи для її розвитку.

— Багато хто сьогодні нарікає на недосконалість управлінської системи. Наскільки важко працювати?

— Чому сьогодні важко керівникам працювати? Справді, система державного управління потребує реформування. Адміністративна реформа, сміливо розпочата Президентом, підтримана більшістю керівників різних рівнів. Вважаю, що цей напрямок треба продовжувати. Втілення реформи дасть можливість ефективно управляти процесами в суспільстві. На жаль, поки немає і відповідної законодавчої бази — потрібні навіть деякі зміни до Конституції, інших фундаментальних законних і підзаконних актів. Для цього потрібна стабільна Верховна Рада. Та ще одна умова — не розділяти суспільство, а завдяки вирішенню проблем громадян, об’єднувати його. Я сподіваюся в цьому на нових народних обранців, які прийдуть після виборів до Верховної Ради. Вони будуть пов’язані не лише з політичними партіями, а ще й із територіями (завдяки змішаній виборчій системі), громадами. Це дасть можливість зробити діяльність цього органу ефективною. За два роки створено дуже потужну більшість у всіх рівнях рад — сільських, районних, міських. Так і в нашій обласній раді більшість — депутати від Партії Регіонів, які мають програму, і своїми діями довели, що вони згуртовані й організовані, налаштовані на результат задля людей.

— Обласна дитяча лікарня, діагностичний центр, який нині споруджується в Черкасах… Така увага до галузі охорони здоров’я — це особиста ініціатива місцевої влади чи вказівка згори?

— Здоров’я нації — це майбутнє нашої держави. Це розуміє і Президент, цим займається й уряд України. Подивіться, скільки зараз працює державних програм, які спрямовані на підвищення якості медичних послуг, їх здешевлення, щоб люди відчували себе впевненими, захищеними. На Черкащині проживає велика кількість людей уже немолодого віку, і вони повинні отримати якісну, доступну, дешеву чи й безоплатну медичну допомогу. Проаналізувавши ситуацію, ми побачили, що область перш за все потребує сучасної медичної допомоги дітям. За 8 місяців ми побудували сучасну, європейську лікарню з потужним медичним обладнанням. Зараз вона вже перетворюється в міжрегіональний центр допомоги дітям, особливо з вадами центральної нервової системи. Знову проаналізувавши ситуацію, зрозуміли, що діагностика хвороб ще залишає бажати кращого, далеко не завжди недуги виявляють на ранніх стадіях. Тож на базі обласної лікарні ми розпочали будівництво сучасного діагностичного центру. Виділили кошти з обласного бюджету, держава надала ще понад 36 мільйонів гривень. Сподіваємося, що до кінця року центр буде працювати. Уряд виділив нам кошти й на сучасне медичне обладнання для цього центру й для всієї медичної галузі області. А ще за короткий строк у найбільш віддалених від районних центрів сільських населених пунктах додатково відкрито 8 пунктів тимчасового базування швидкої допомоги, придбано 11 автомобілів швидкої допомоги. Завдяки цьому в найдальший куточок району лікарі зможуть дістатися максимум за 20 хвилин. Як кажуть медики, кожна така хвилина може врятувати життя. За півтора року ми відкрили 36 аптечних пунктів, де працює система медичного кошика (ліки до 30 відсотків дешевші).

— Держава, звісно, допомагає, але ж ініціатива таки обласна?

— Все перелічене зроблено на основі аналізу того, що залишилося в цій галузі від наших попередників. Ми побачили прогалини в медичній галузі, культурі, промисловості. За період керування попередньої влади з 2005 по 2009 роки було закрито 28 підприємств (з них 25 – харчової та переробної промисловості). Знищено 44 сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи та 87 тваринницьких ферм. Та вже за останні два роки нам вдалося відновити роботу 25 тваринницьких ферм та 47 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Але це ще не все — ми ставимо амбітні цілі збільшити їхню кількість утричі.

Днями я говорив із родиною фермерів. Вони вітають ті кроки, які обласна влада робить для розвитку сільського господарства. Візьміть програму, відповідно до якої сільським родинам безоплатно передають нетелей (перший приплід сім’я має віддати іншій родині). Це саме обласна ініціатива й вона успішно працює. Цьогоріч хочемо охопити цією програмою більше сотні родин. Наступного року — плануємо збільшити таку допомогу селянам уп’ятеро.

— А наскільки вплинули ініціативи Президента на стан соціального забезпечення в області?

— За ці роки саме Президент зініціював адресні дії на допомогу тим родинам, які її потребують. Останнім часом держава почала підніматися з колін. Сьогодні, за всіма економічними показниками, є зростання: незважаючи на примхи погоди, маємо в області урожайність ранніх зернових більшу, ніж торік (41,2 ц з га проти 36 ц з га торік). Хлібороби показали свою майстерність, професіоналізм.

Саме завдяки Президенту, роботі уряду, маємо системність у роботі влади. А соціальні ініціативи — це результат спільних зусиль. Це й доступне житло, й зростання пенсій, допомога інвалідам, афганцям, чорнобильцям, дітям-сиротам. Завдяки державному бюджету цьогоріч ми маємо змогу виділити близько 20 автомобілів інвалідам. За рахунок обласного бюджету та коштів меценатів зрушимо це питання з місця. Із 18 президентських ініціатив 11 — в області вже реалізовані. До кінця місяця виконаємо ще один задум: забезпечимо потребу інвалідів в індивідуальних засобах пересування. Черкащина була готова до таких ініціатив. Бо була і є конкретна системна робота.

— Ви неодноразово наголошували, що саме сім’я додає вам снаги активно працювати. Як вдається приділяти необхідну увагу й родині, зважаючи на щільний робочий графік?

— Я щасливий, бо маю родину та дітей — доньку й сина, посадив сад, побудував будинок. Родина наша справді дружна. Вже є двоє онуків. Нещодавно й син одружився. Саме в сім’ї, вважаю, те джерело, звідки я черпаю натхнення. Саме тут — основа справжнього, а не пафосного патріотизму. Родина — фундамент успіхів кожної людини. Починаючи від батьків, друзів, рідних, землі, де лежать наші пращури. А причина того, що важко працюємо, — в недосконалості системи й великому нагромадженні проблем, які за робочий день вирішити неможливо. Але, повертаючись до запитання, й щаслива людина тоді, коли в неї багато роботи.

— А для повного щастя чого вам бракує?

— Особисто для мене — щоб люди мене розуміли. І найближче оточення, і команда, та й усі черкащани. Дуже сумно, коли політик, який не знає мене, ні разу зі мною не спілкувалася, дозволяє собі оцінки моєї роботи. Мовляв, «донецький». Ось 28 жовтня, каже він, відбудеться «звільнення» Черкащини від донецьких. А мені хочеться, щоб опозиціонер спочатку дізнався, хто ж такий Тулуб, звідки походить його родина, що він зробив за життя... Він же не знає, що в 2004 році завершилося будівництво двох енергоблоків в Україні. Це дало можливість не відключати електроенергію, коли всі сиділи без світла. Завдяки цьому Україна стала енергодостатньою. За останні тридцять років саме під керівництвом «донецького окупанта» Тулуба побудовано чотири енергоблоки і п’ять шахт. І багато чого іншого — житла, поліклінік, лікарень…

— Можливо, цей політик просто некоректно висловився, увійшовши в азарт передвиборчої боротьби, і не мав наміру ображати вас особисто?

— Я розумію, коли це політична боротьба, але коли ти зачіпаєш моє прізвище, то, будь добрий, дізнайся, про кого ти говориш і з ким маєш справу. Ви знаєте, за професією я політик, але по життю проста людина, яка працює, будує. Повертаючись до теми щастя, хочу сказати: коли ми виконаємо всі обіцянки, дані жителям черкащини, тоді я відчую себе щасливим. Але для того, щоб їх виконати й виправити все те, що накопичувалося на Черкащині роками, одного життя Тулубу не вистачить.

— Сергію Борисовичу, а яке інтерв’ю запам’яталося вам найбільше?

— Дві події — коли керував ліквідацією аварії на шахті імені Засядька. Я очолював міністерську комісію. Ми вжили певних дій і врятували кількох шахтарів. Спустилися в ту шахту, де ще димок ішов після пожежі. Зі мною пішло кілька журналістів. Я бачив їхні очі, наскільки вони були вражені побаченим. А чи бачили ви коли-небудь атомний реактор відкритим? Я зібрав журналістів і перед пуском реактора на Рівненській атомній станції, журналісти мали можливість заглянути всередину цієї, як кажуть атомники, каструлі. Якщо її закриють, більше ніхто ніколи на власні очі не зможе побачити, що ж там всередині.

— А чи траплялися курйози на день вашого народження?

— Саме на день народження я побився – давав здачі забіяці-однолітку. Полилася кров і я забруднив нову сорочку, яку мені щойно подарувала мама. Батько й мати важко працювали на шахті. Жили ми в одній кімнаті, де стояло ліжко, шафа і швейна машинка. Тому й дорожив тією сорочкою. Сусідський хлопець поліз битися, бо я забив йому гол.

— Яка фотографія у ваших фотоальбомах найдорожча для вас?

— День, коли ми фотографувалися, пам’ятаю як сьогодні. Ми з братом Ігорем граємо в футбол. Падає лапатий сніг. Іде батько з шахти з чорними від вугільного пилу очима. В цей час вийшов сусід, зі щойно купленим фотоапаратом. Батько каже: «Давай, сфотографуй мене з синами». То ми й сфотографувалися втрьох. Ця подія і фото запам’яталися найбільше.

Роман Кирей, «Черкаський край», №63, 15 серпня 2012 року