«Нова Доба», №96-97, 26 грудня 2013 року

Кінець року – найкращий час для того, аби озирнутися в минуле та проаналізувати пройдений шлях.

Напередодні Нового року голова Черкаської обласної державної адміністрації Сергій Тулуб зустрівся з провідними журналістами краю та розповів, наскільки цей рік був вдалим для Черкащини, чим наша область може пишатися та яких новорічних традицій дотримуються в його родині.

– Сергію Борисовичу, лічені дні лишаються до новорічної ночі. 2013 рік був наповнений як здобутками, так і проблемами. Щось вдалося, щось – ні, щось люди оцінили позитивно, однак критики владі уникнути не вдалось. Ви як людина влади й просто громадянин як оцінюєте минулий рік?

– Це був дуже цікавий рік, проте його не можна однозначно оцінити. Хоча б тому, що в суспільстві завжди є розмаїття думок. Є події, які оцінюються неоднозначно, але конструктивна критика – це завжди шлях до прогресу.

У нас в Україні за будь-яких часів владою не були задоволені. Та й не тільки в Україні. Тим паче, критику влади можна використати, щоб пропіарити себе, своє ім\'я. Черкащина не виняток. З одного боку, є конкретні результати, а з іншого – критика. Головне, аби критика не ставала професією, а була справді конструктивною.

Для області цей рік був особливим, тому що вперше за всю свою історію Черкащина зібрала 4 мільйони тонн зернових культур.

Черкащина підтвердила своє лідерство як «житниця України», як аграрний край, де застосовуються високі технології і де на чолі сільськогосподарських підприємств працюють потужні керівники. Цим напередодні свого 60-річного ювілею область міцно закарбувала свої передові позиції серед інших регіонів.

Багато було гарних подій, які залишаться в пам\'яті: відкрито чимало нових підприємств, соціальних об\'єктів, обласний медично-діагностичний Центр тощо. Зараз уже закінчується будівництво перинатального центру.

У цьому році ми доклали багато зусиль, аби на гідному рівні відзначити 200-літній ювілей Тараса Шевченка.

Для мене цей рік також запам\'ятається тим, що це був рік мого 60-річчя. У такі дати кожна людина аналізує зроблене, гортає спогади свого життя, планує майбутнє.

– На відміну від промисловості, де зафіксований спад, у сільському господарстві області – стійка тенденція до зростання. Що кардинально вдалося змінити порівняно з 2012 роком, щоб отримати такі результати, і на що буде спрямована робота наступного року?

– Я не можу погодитися з Вашою оцінкою стану справ у промисловості, тому що на стан справ у цій галузі дуже впливають світова криза та зовнішні фактори. Візьмімо для прикладу завод «Азот». Чому він зменшив обсяги виробництва? Тому що Китай викинув на ринок більше мільйона карбаміду за відмінною від нашої ціною, а ми, у свою чергу, не змогли бути конкурентоспроможними. Але хоч і знизилися обсяги виробництва промислової продукції на цьому заводі, вони витримали.

Чи завод «Богдан». Цього року йому довелося переоснащувати всі виробничі лінії. Це також пов\'язано з впливом зовнішніх факторів. Тому за підсумками року ми дійсно маємо невеликий спад у виробництві (десь 4% – 4,5 відсотка).

Але, як Ви правильно зауважили, те, що ми маємо в агропромисловому комплексі – це все заслуга хліборобів краю та їхньої самовідданої праці.

Наше завдання на цьому етапі – запровадити такі програми, які б підтримували сільгоспвиробника та надавали йому самостійності, можливість утілювати в життя інтенсивні технології. Однією з таких програм є «Село Черкащини – 2020».

На наступний рік ми також плануємо не знизити темпи, які маємо зараз, а приділити більше уваги розвитку тваринництва на Черкащині.

Важливо, що цього року ми вже заклали підвалини для розвитку овочівництва, плодово-ягідної продукції, плануємо реконструювати 10 свинарників та 11 молочнотоварних ферм.

Крім того, наступного року ми плануємо створити більше десятка кооперативів. Адже світовий досвід переконує: об\'єднання в сільськогосподарські кооперативи дрібнотоварних виробників дає можливість на рівних конкурувати з великими підприємствами.

– Сергію Борисовичу, є дві протилежні думки стосовно останніх україно-російських домовленостей. Що дасть Україні російський кредит? Здешевлений газ також важко назвати проявом альтруїзму.

– У таких серйозних речах, як міждержавні відносини, завжди важливо відділяти факти від емоцій. Раджу останні україно-російські домовленості розглядати комплексно й з огляду на те, що матимуть від цих домовленостей українці. А це – головне!

Зниження ціни на газ становить 240 доларів, тобто, якщо помножити, вийде майже 8 мільярдів доларів (майже 65 мільярдів гривень) знижки. Це серйозне зменшення навантаження на бюджет і потужний додатковий ресурс.

Тож ця та інші угоди, які будуть підписані незабаром, – це, передусім, поліпшення умов для подальших торговельно-економічних стосунків. Адже, щоб ми не говорили, але сьогодні зв\'язки між російськими та українськими підприємствами достатньо потужні.

Для прикладу, той самий Уманський тепличний комбінат: 82 відсотки своєї продукції постачає до Російської Федерації. Це означає, що його економіка прямо залежить від російського ринку.

Тому такі україно-російські домовленості – можливість для розширення взаємовигідної торгівлі. А для України наразі найголовніше, щоб ті кошти, які вона отримала від Росії, були реалізовані в конкретні інвестиційні та інфраструктурі програми.

– Цього року Ви неодноразово їздили в райони й зустрічалися з жителями. Люди масово скаржилися на зруйновані дороги. Нам відомо, що влада докладала чималих зусиль і коштів, аби виправити ситуацію. Що на сьогодні в цьому напрямку вдалося зробити?

– Загальний обсяг фінансування робіт для оновлення дорожнього покриття цього року становив майже 288 мільйонів гривень. У попередні роки обсяг фінансування був удвічі меншим.

У 2013 році ми планували відремонтувати 160 кілометрів доріг. На жаль, нам не вдалося в повному обсязі виконати цей план, але на 80 відсотків ми впоралися із завданням.

Окрім того, були виділені кошти й на підготовку до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка під’їздів до тих об\'єктів, які стосуються цієї визначної дати. Нині в Канівському й Звенигородському районах відремонтовано багато доріг, а на їхній ремонт витрачено близько 100 мільйонів гривень.

– Одна з останніх подій року - відкриття в Черкаській санаторній школі оновленого басейну для дітей, які мають проблеми з опорно-руховою системою. Ремонт проведений за кошти обласної влади. Чи не планує обласна влада поступово ось так «точечно» допомагати всім школам, де потрібні подібні ремонти?

– За кошти обласного бюджету ремонт проведений не тільки в цій школі-інтернаті. Хоча Ви бачили, що й басейн, і спортивний зал у цьому закладі відремонтовані за сучасними технологіями з екологічно чистих матеріалів.

Лише в 2013 році за кошти обласного бюджету проведені капітальні ремонти приміщень Корсунь-Шевченківського й Уманського педагогічних коледжів, Тальнівської, Смілянської, Канівської, Шевченківської шкіл-інтернатів, а всього – у 20 закладах.

У Бабанській школі збудовано внутрішньо-зовнішній туалет. До речі, більше 60 шкіл у цьому році, нарешті, отримали внутрішні санвузли. І з обласного бюджету було виділено на ці потреби 912 тисяч.

Чи плануємо наступного року допомагати школам? Без сумніву – так! Це наш обов\'язок.

Інша справа, що всього відразу не зробиш. Основна проблема наших шкіл – їхній вік: 40-60 років. І капітальні ремонти не робили останні 20-30 років, а в деяких школах - узагалі ніяких. Дахи, котельні, вікна... Тому в програмі соціально-економічного розвитку області на 2014 рік ви знайдете багато об\'єктів освіти.

До слова, і сьогодні продовжується реконструкція спального корпусу Золотоніської санаторної школи-інтернату, де до цього часу діти спали в кімнатах по 20 осіб. Готується до відкриття спальний корпус у Михайлівській школі-інтернаті.

– На часі Новий рік. І хотілося б поговорити саме про Новий рік, якісь традиції святкування у Вашій родині – як Ви будете святкувати 2014-ий рік?

Новий рік для мене є одним із найулюбленіших свят! У моїй пам\'яті закарбувалися дитячі спогади про ялинку або як гостювали в Богуславці та з мамою і татом на санчатах їхали до вокзалу. Коні, сніг і величезні сани...

Пригадую зовсім маленьку ялинку, яка стояла на складеній швейній машинці в однокімнатній комунальній квартирі. Її стовбур був обгорнутий ватою, а на ній лежали мандаринки. їх було там штук із п\'ять, а я завжди думав над тим, якби добратися до них. На гілках цієї ялинки дротиками були причеплені цукерки. До новорічної ночі замість багатьох їх висіли тільки обгортки... Через деякий час хвоя з ялинки майже вся осипалася, а я, малий, дивувався: чому так? Зараз же ми збираємося всією родиною й друзями, кладемо під ялинку подарунки, начебто від Діда Мороза...

Сьогодні мені хочеться тільки одного, аби черкащани гідно вшанували пам\'ять Тараса Шевченка та зустріли на високому рівні гостей з усього світу.

– Що б Ви сказали навздогін року, що минає? Що хочете сказати року прийдешньому?

Навздогін – нічого. А в нового попросити, щоб був успішним, добрим, мирним та стабільним. Наступний рік можна назвати випробувальним. Він стане роком нашої оцінки на зрілість. Чи зможемо достойно провести його в рамках тих трьох славетних дат: 60-річчя утворення області, 70-річчя із дня її визволення та 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка?

Я бажаю всім нам, щоб ми разом увійшли в ювілейний для Черкащини 2014 рік спільною дружною родиною, а не на вістрі політичних протистоянь і протиріч.

Зробімо все для того, щоб у наших душах у новорічні та різдвяні свята були мир і злагода.