21 січня 2015 року в с. Мошни Черкаського району сотні місцевих жителів прийшли провести в останню путь односельця Максима Преснякова – одного з «кіборгів», який захищав донецький аеропорт. 28-річний Максим був командиром розвідувальної роти 93-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України.

18 січня група Максима Преснякова підірвалась на протитанковій міні під час захисту летовища. У полеглого залишилися батько, мати та молодший брат.

Відспівали загиблого у Спасо-Преображенській церкві, а потім вшанували пам’ять воїна мітингом-реквіємом біля сільської ради. Також із бійцем прощалися біля школи, в якій він навчався, і де на сьогодні працює вчителем української мови та літератури його мама.

Максим Пресняков народився та виріс у с. Мошни. У 2003 році із золотою медаллю закінчив школу та став студентом Одеського інституту сухопутних військ. Після чотирьох років навчання підписав свій перший контракт і служив у м. Кривий Ріг, згодом – у Дніпропетровській області.

Максим був одним із кращих розвідників, тому з перших днів проведення АТО став на захист своєї держави, дбав про бійців та врятував не одне людське життя. Активний, товариський, комунікабельний, із відмінним почуттям гумору, займався спортом. На жаль, не встиг одружитися і відчути радість батьківства.

– І досі ніхто з нас не може повірити в те, що його вже немає з нами… Ми попрощалися з гідним сином України. Максим – один із тих, хто готовий віддати життя за інших. Очевидно, такі потрібні не тільки на землі, – зауважив Мошнівський сільський голова Антон Чорновіл.