Вже вкотре до голови обласної ради звертаються сім’ї бійців, які загинули війні на Сході України, але не були визнані учасниками Антитерористичної операції.

Зокрема, днями до Валентини Коваленко звернулися рідні уманчанина Володимира Рижака, який, згідно з офіційним повідомленням (за підписом командира батальйону), 2 серпня 2014 року був застрелений снайпером-терористом. Проте чоловіка не було визнано учасником бойових дій й в отриманні такого статусу родині відмовили. За результатом зустрічі з батьками, голова обласної ради звернулась до міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова з проханням розібратись у проблемі та відновити справедливість щодо загиблого героя і його батьків.

– Зіткнулась з кричущими випадками неповаги до наших бійців-захисників. На жаль, подібні випадки зустрічаються дедалі частіше. Несправедливість торкнулась й інших родин загиблих бійців із Черкащини. Це, зокрема, родини Олега Швеця з с. Балаклея (Смілянського району) та Руслана Шеремета із с. Піщане (Золотоніського району), – зауважила Валентина Михайлівна, звертаючись до журналістів під час зустрічі з батьками загиблих.

У розмові батьки загиблого Олега Швеця розповіли, що їхній син – кадровий офіцер, у травні 2014 року пішов добровольцем на війну в складі 14 батальйону територіальної оборони м. Черкаси. Спочатку батальйон дислокувався в м. Котовськ Одеської області, потім у м. Волноваха Донецької області.

– Ввечері 1 жовтня він звільнився із бойового чергування і пішов в магазин (за 700 м) по цигарки. Дорогою встиг поговорити з мамою, розповісти про свої справи, розпитати, коли приїдуть до нього рідні… А через 10 хвилин його не стало… При ньому була табельна зброя – пістолет Макарова… Згідно висновку експерта не вдалося визначити ні напрямок руху кулі, яка пройшла на виліт від лоба до потилиці (або навпаки), не знайдено й особистих речей сина, в тому числі – одягу… Але внутрішнє розслідування, що ініціював командир частини, показало, що це самогубство. В акті службового розслідування, яке було проведено ще до отримання висновків офіційної експертизи, він пояснює: «У магазині ПМ був відсутній один патрон, в стволі відчувався характерний запах порохових газів, тому є гіпотеза, що Швець О.М. покінчив життя самогубством»… Таким чином «гіпотеза» не експерта, а військового, стала вироком нашому сину і нам, – пояснив Микола Швець.

Щодо не визнання Руслана Шеремета учасником Антитерористичної операції мати загиблого Любов Петрівна зауважила, що син її – боєць спеціального батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Київщина». Він з перших днів підтримував події на Майдані, а з початком воєнних подій на сході пішов добровольцем служити до міліційного батальйону. Наявні й довідки про службу Руслана в цьому підрозділі, листи-відрядження тощо. У постанові про причини загибелі бійця сказано, що смерть наступила в результаті «вибухового сполученого поранення», але висновок комісії – нещасний випадок.

– Не забуваймо, що вони йшли на війну добровільно, готові віддати власне життя і здоров’я за нас. Натомість, держава, яку вони захищають, їх не визнає, а родичів загиблих героїв залишає без підтримки. Обіцяю зі свого боку до кінця відстоювати честь наших героїв-військовослужбовців і допомагати їхнім родинам домогтися справедливості, – наголосила Валентина Коваленко й пообіцяла усіма можливими засобами посприяти рідним загиблих героїв домогтися правди.