На конференції було наголошено, що серед більш ніж двохсот країн світу Україна посідає 43-тє місце за площею і володіє очевидними природними багатствами. Однак у численних світових рейтингах за показниками стану економіки, соціуму, компонентів навколишнього природного середовища, вона, на жаль, не піднімається вище сьомого десятка. Конкурентні переваги унікальних природних багатств значною мірою нівелюються через катастрофічний стан ландшафтів. Одним із інструментів подолання труднощів взаємодії між людським суспільством та природним середовищем, а також визначення та практичного втілення напряму оптимального та збалансованого розвитку певної території є різні види просторового планування. Саме тому фахівці Інституту географії НАН України, керуючись основними положеннями концепції сталого розвитку і Керівними принципами сталого просторового розвитку Європейського континенту та спираючись на досвід німецьких колег, уперше в Україні застосували інструмент ландшафтного планування. Ландшафтне планування (ЛП) визначають як інструмент, спрямований на виявлення конфліктів природокористування та оцінювання механізмів їх пом’якшення. У Європейській ландшафтній конвенції ЛП тлумачиться як «перспективне планування, яке має на меті поліпшення, відновлення та формування ландшафтів». ЛП забезпечує впровадження у природоохоронну політику держав принципів сталого розвитку. Основним його завданням є, з одного боку, збереження природи, а з іншого – керування ландшафтом. Однак сутність процесу ЛП виходить далеко за межі природоохоронних функцій. Тут ідеться, радше, про складний процес еколого-економічної оцінки функцій різних територіальних виділів та подальше узгодження пріоритетів і ризиків їх реалізації з усіма групами користувачів. Застосування ЛП передбачає оптимізацію відносин суспільства і природи в межах конкретних територій, що утворюють багаторівневу систему – національну, а згодом і транснаціональну. Тому роботи з ЛП проводилися науковцями Інституту географії НАН України на трьох рівнях – області (ландшафтна програма), району (рамковий ландшафтний план) та сільської ради (ландшафтний план). Модельним регіоном було обрано Черкаську область України, а в її межах модельною територією стала Степанецька ОТГ.

Ландшафтний план Степанецької сільської ради від початку був зорієнтований на охоплення максимальної кількості тематичних та цільових установок. Загальним контекстом, безумовно, залишалася демонстрація моделі збалансованого розвитку громади (на продовження розробок, виконаних для району й області). Серед цілей планування – збереження біорізноманіття та природних екосистем, екологізація сільськогосподарської діяльності, зокрема в рамках концепції «людина і біосфера» – біосферного резервату, підвищення рівня екологічної свідомості. Із урахуванням усієї зібраної інформації та досконалих оцінок можна говорити про розроблену «дорожню карту» розвитку трьох поселень ради – сіл Степанці, Степанецьке і Пилява, з визначенням цілей та заходів, рекомендованих для їх досягнення, аргументації в переговорах з існуючими і майбутніми інвесторами. Також враховано концепцію створення Канівського біосферного резервату, частину зони співробітництва якого може становити і територія сільради. Це сприятиме розвитку екологічного туризму, екологічного землеробства і виробництва органічної продукції. Прикладні розробки, що спрямовані на можливі напрями розвитку Черкащини з деталізацією цільових функцій ландшафтів були апробовані на інвестиційному форумі «Черкащина – територія співпраці» та передані керівництву області. Рамковий ландшафтний план Канівського району і ландшафтний план Степанецької сільської ради передані, відповідно, керівництву району та громади.