Антін Загребельний, "Черкаський край", №38, 28 серпня 2019 року

Наша газета не раз писала про зміни, які відбуваються на Черкаській станції переливання крові. Вже пройшов рік відтоді, як у Черкаси прийшов інвестор, створивши TOB «Черкаський обласний центр служби крові «Черкаси-Плазма». Планувалося, що за цей рік інвестор реконструює будівлю, де розміщується станція, та встановить новітнє обладнання. Уже сьогодні тут запроваджено нові технології забору і перевірки крові, змінилися підходи до співпраці з донорами. З грудня 2018 року донорська кров у Черкасах тестується на ПЦР (за допомогою тесту виявляють такі небезпечні інфекції в крові донорів, як гепатити В, С, ВІЛ/ СНІД на ранніх стадіях). Але виявилося, що на заваді початку робіт із реконструкції приміщення — невизначеність, на яку прирікає медичну установу відсутність необхідних дозволів від обласної ради. Днями група журналістів і донорів із Черкас побувала в Сумах, де такий центр працює успішно вже кілька років.

Еталон безпеки та комфорту

З перших хвилин перебування в сумському закладі розумієш, що найголовніше навіть не найсучасніше обладнання чи ремонти, а злагоджена система роботи його персоналу. Уважне ставлення до відвідувачів — майбутніх донорів; швидкість та висока кваліфікація, з якою їх обслуговують; прозорість та зрозумілість усіх дій для того, хто хоче здати кров — ось штрихи до портрета Сумського обласного центру служби крові. Вже за лічені хвилини після реєстрації та взяття аналізу крові з пальця майбутній донор завдяки новим технологіям отримує чек і дізнається, що не має захворювань на вірусні гепатити, сифіліс, ВІЛ- інфекцію, а також усі біохімічні показники крові. Якби це була ручна методика, то на визначення лише одного показника пішло б близько трьох годин.

— Усі проби по підйомнику надходять до операційної. Вони позначені індивідуальним штрихкодом — персонал не може переплутати зразки, бо вони маркуються в присутності донора і ним перевірені, - розповідає журналістам під час екскурсії закладом завідувачка відділу комплектування і обстеження донорів СОЦСК Антоніна Бабинець (на фото).

- Відповідно до штрихкоду обладнання запрограмовує необхідні дослідження. Коли результат отриманий, він потрапляє в інформаційну систему центру. Користуємося обладнанням для скрінінгу донорської крові відомих світових виробників. Усі системи закриті — людина не може туди внести жодні сторонні реагенти, не можемо нічого використовувати по кілька разів — все одноразове. Обладнання саме відстежує, скільки ще можна зробити тестів.

На сьогодні в базі даних Сумського обласного центру служби крові 30527 активних донорів, з яких близько 85% здають кров регулярно. Ще одна з основних передумов для успішного розвитку донорства - забезпечення комфорту й безпеки для донорів і реципієнтів. І з цієї точки зору величезне значення має сучасне обладнання кращих виробників світу і найвищі стандарти безпеки, запроваджені у закладі. На відміну від інших закладів служби крові України, де фіксуються випадки зараження реципієнтів компонентами крові, у СОЦСК такого немає вже багато років.

Сумський обласний центр служби крові, як розповіли фахівці, є флагманом реформування системи крові в Україні. Нинішнього року він святкує маленький ювілей — 10 років тому заклад змінив форму власності на державно-приватну, що й дало можливість інвестору — компанії «Біофарма» — вкласти понад 3 млн. доларів США у розвиток та переоснащення закладу. У серпні минулого року це місто офіційно стало донорською столицею України: представники Національної книги рекордів зареєстрували 190 донацій на тисячу населення як національний рекорд. І це не межа, впевнені фахівці, адже заклад продовжує розвивати донорський рух в області.

Потрібна кров? Замовте на станції

Завдяки продуманій системі заготівлі компонентів крові, у Сумах просто не буває «непотрібних» донорів. Кров заготовляється для конкретних потреб лікувальних закладів, у випадку необхідності СОЦСК сам запрошує донорів потрібної групи крові, родичі реципієнтів у цьому участі не беруть. Решта донорів здають плазму крові, призначену для виготовлення високоякісних лікувальних препаратів, які дають можливість жити хворим на гемофілію і багато інших небезпечних захворювань.

— Ми приїхали, щоб подивитися, як інвестор, який прийшов у Черкаси, господарює на Сумщині, розповіла донор Тетяна Горідько з міста Городище. — Для нашої сім'ї, де є хворий, що потребує компонентів крові, вже є полегшення: відколи «Черкаси-Плазма» запрацювала в Черкасах, ми не шукаємо донорів, не купуємо компоненти крові, як це було раніше. З 2012 й до минулого року ми шукали донорів самі, власним коштом із району привозили їх на пункт переливання крові. Навіть доплачували їм. Усі проблеми було покладено на плечі хворого і його родини. Захворів — значить, сам маєш знайти донора, привезти й обстежити. А зі складним діагнозом нам потрібні були і цільна кров, і плазма, і тромбоконцентрат...

- Що ж заважає зробити для донорів такі умови в Черкасах? — запитую в директорки Сумського обласного центру служби крові Наталії Трофименко.

- Будівлю станції переливання крові в Черкасах ми взяли в оренду у вересні минулого року. Для того, щоб зробити повну її реконструкцію, починаючи з ремонту даху, утеплення фасаду, перепланування всередині, нам потрібен дозвіл обласної ради. Ми підготували документи й віддали в управління майном облради. Але потім прийшли слідчі органи й серед іншого вилучили ці документи. Нам необхідно все відновлювати, а процес затягується. Щоб не зупиняти роботу станції, ремонт почнеться з 3-го й 2-го поверхів. З фінансової точки зору ми не маємо жодних перешкод, ми хочемо робити все правильно, тому спочатку потрібна згода депутатів і рішення сесії, якого дуже чекаємо.

- Скільки коштів пішло на реконструкцію Сумського центру?

- Близько 2,5 мільйона доларів США. На Черкаський центр плануємо спрямувати близько 3 мільйонів доларів — це пов'язано зі зростанням цін на ремонтні роботи та матеріали. Плануємо, що сам центр має бути ще красивішим і функціональнішим, ніж у Сумах.

- Чому інвестор вкладає кошти в центри крові?

- Вже у вересні в Білій Церкві відкривається завод- фракціонатор з виробництва препаратів крові. Це імуноглобуліни, біовени — загалом ціла лінійка препаратів крові, котрих на ринку України сьогодні бракує. Заводу потрібна сировина — плазма донорів, що виробляється методом аферезу. Перша і найголовніша складова нашої роботи — забезпечити потребу лікарень у компонентах крові, друга — виготовляти плазму для заводу. Всі затрати центру, в тім числі зарплата фахівцям і утримання центру, максимально йдуть у вартість плазми для заводу. Ми виробляємо плазму більше трьох тонн щомісяця.

- Як відбувається взаємодія з комунальним підприємством у Черкасах?

- Комунальне підприємство в Черкасах не стало приватним, воно продовжує працювати й виконувати чимало функцій. Але комунальна станція вже не займається заготівлею компонентів крові, а купує їх у TOB «Черкаський обласний центр служби крові «Черкаси-Плазма». Звичайний пацієнт лікарні відчуває цю зміну так: лікар дав заявку і вже через півгодини привезли компонент крові. Якщо ж лікар каже пацієнту: «біжи й шукай кілька донорів», то система працює неправильно. Ми маємо прямі угоди на постачання компонентів крові з шістьома обласними закладами, такими як онкодис- пансер, обласна лікарня та іншими, серед яких і комунальна обласна станція переливання крові. Близько 20 лікарень на Черкащині мають свої відділення трансфузіології, які самі заготовлюють компоненти крові для потреб лікарень. Але в інформаційному просторі не раз можна натрапити на панічні заклики — де брати донорів? Цим закладам не варто ганяти людей у пошуках донорів, варто лише дати заявку в комунальний заклад на компоненти крові. А там є восьмиденний запас. Проблема лише в тому, що не всі головні лікарі хочуть нас почути, хоч кожному ми надсилали листа й роз'яснювали алгоритм дій. Останній випадок був три тижні тому: чоловік на станції в Черкасах не знає, до кого звернутися, — розпитали, що в нього за проблема. Він приїхав із Чигирина, де в лікарню поклали його батька. Лікарка сказала, що в них немає потрібної групи крові: «З тебе тисячу гривень, а я дзвоню в Черкаси і приведи з собою трьох донорів. Тоді будуть еритроцити для лікування». Тому він і шукав донорів. Запитали, чи заплатив тисячу гривень лікарю — відповідь — ну, звичайно. Можливо, така ситуація і влаштовує декого, але не людей, які потрапили в скрутну ситуацію й потребують донорської крові та їхніх родичів!

Шлях до нового формату

Не секрет, що глобальна реформа служби крові вже давно на часі. Адже цей стратегічний для держави напрямок медицини протягом останніх десятиріч стрімко деградував. У більшості обласних центрів — застаріле обладнання й ще радянські підходи до роботи, а хронічне недофінансування і виконані вручну аналізи створюють незручності для донорів та небезпеку для реципієнтів. Це потребує якнайшвидших змін. За останніми даними, які опублікувало Міністерство охорони здоров'я, в Україні щороку здійснюється 11,28 донацій на тисячу населення, у той час як для розвинених країн нормою вважається 33 донації на тисячу населення. В Україні цей показник знижується щороку — комунальні заклади не отримують достатньої кількості витратних матеріалів і не можуть приймати всіх охочих донорів. Тож коли виникає гостра потреба у переливанні крові певної групи, родичі реципієнтів мусять самі шукати донорів, а іноді — й обстежувати їх за власний кошт або оплачувати їхні послуги. Пропаганда донорства в країні майже не ведеться, бо станції переливання крові не мають зацікавленості в збільшенні кількості донорів.

А в Сумах існує потужний донорський рух, про який у більшості регіонів доводиться тільки мріяти. Протягом десятиріч сформувалися великі донорські осередки на найбільших підприємствах міста. На сьогодні в Сумській області більше 4 тисяч донорів мають звання почесних — вони 40 разів безоплатно здавали кров або 60 — плазму. 40 донорів досягли звання заслужених — тобто не менше 100 разів здавали кров або 120 — плазму на благодійній основі. У Сумах донорів люблять і поважають: це єдине місто, де Почесні донори мають 25% пільг на комунальні послуги, безкоштовний проїзд у громадському транспорті та щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення.

Чи не варто було б Черкасам й іншим містам перейняти такий досвід розбудови донорського руху? Та й перебудова самої служби крові потребує конкретних зусиль як з боку місцевої влади й її управлінь охорони здоров'я, так і допомоги галузевого міністерства.