Бучак – маленьке село, якого офіційно вже майже не існує, але там продовжують жити люди, село, яке манить до себе дуже різних людей з усієї Європи. Це така собі камера-обскура, крізь отвір якої фокусуються всі проблеми сучасної України. Важка спадщина, непереможена корупція, байдужість чиновників, не проведена декомунізація, екологічні проблеми, Дніпро, перетворене дамбами ГЕС на систему гнилих озер, покалічені людські долі... І зараз Бучак на межі остаточного знищення.

Тож головна наша задача – вижити і створити новий Бучак, нову Україну – чисту, красиву, де людина та природа почуватимуть себе гідно.  

Відвідувачі цієї виставки мають  можливість познайомитися  з багатьма працями митців. Серед них:

Pinholiero Banditos (Ігор Бєльський, Waldemart Klyuzko)

Фотографуючи найпростішими камерами із крихітним отвором різноманітних конструкцій здебільшого без візиру, експериментуючи з різними оптичними інструментами в фотографії легко збагнути, що так, як різні фотоапарати по-різному бачать навколишнє, так само по-різному його бачать і різні люди, тварини, чи птахи.

Роботи присвячуються пам’яті Utsekha Bogdan, музичного діяча, фотографа та людини щирого серця, що передав любов до цієї місцини.

Pinholiero Banditos – київська група фотохудожників, що фотографує об’єкти пінхол-камерами – найпримітивнішими на перший погляд фотоапаратами.

Геометрія краєвиду. Вадим Козловський

15 квітня 1904 році Поль Сезан у листі до Еміля Бернара озвучив один зі своїх найпопулярніших, як зараз говорять, мемів: «Трактуйте природу за посередництвом циліндра, кулі та конуса у перспективних скороченнях». Цей простий, на перший погляд, постулат послужив теоретичною основою для розвитку образотворчого мистецтва та розквіту різноманітний художніх течій на багато років уперед.

Рівно через століття, у квітні 2004 році митець почав знімати пейзажі, які можна об’єднати загальною назвою «Геометрія краєвиду». У цих пейзажах він втілив своє власне розуміння сказаних Сезаном слів. У представленому альбомі частина робіт, що були зроблені з 2006 по 2015 роки. Усього колекція містить близько 100 зображень.

Про автора: Вадим Козловський – фотохудожник, живе і працює у Вінниці. Один з найвідоміших українських фотографів. Він є членом Національної спілки фотохудожників України з моменту її заснування, а також входить до складу художньої ради. На його рахунку близько 50 проектів у 35 країнах світу. Вінничанин брав участь у численних українських та зарубіжних конкурсах у Франції, Італії, Ірландії, Польщі, Грузії та багатьох інших країнах. У 1997 році був нагороджений почесним званням «Художник Міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО (AFIAP)».

Ширше. Ігор Єфімов

Ігор Єфімов фотографує з 2010 року, вивчаючи сучасність за допомогою вулиць та публічних місць. Спробувавши за цей час весь спектр піджанрів стріт-фотографії від метафізики до репортажу, прийшов до серії, яка об’єднує в собі портрети та міські пейзажі. Досліджуючи постреволюційну Україну, автор простежив взаємозв’язок і взаємовплив людини та місця. Як по кімнаті ми можемо зрозуміти, яка людина є її власником, так і по зображеній Єфімовим країні ми можемо охарактеризувати її мешканців, так і навпаки – у даній серії ми відчуваємо взаємозалежність між портретом і пейзажем в обидва боки. 

Фотографуючи людей, автор просив їх зупинитися, тому так і називає цю серію знімків «зупиночними».

Без назви.  Яна Кононова

Ціле завжди мусить мімікрувати та вдавати з себе щось, чим не є насправді. Частина цілого завжди відверта та справжня.

Фотографії виконані спеціально для проекту «Барба на Бучаку» та експонування в розвалинах недобудов ГАЕС.

Художниця є докторкою філософії, живе та працює в селі Григорівка Канівського району, де досліджує не лише пейзажі, але й сутності людей.

Хід бобром. Олександр Дувінський

Об’єкти серії виконані в стилі природнього Ready-made. Це перша в історії спроба презентувати бобровий гриз, позиціонуючи тварину-бобра як митця. Художник досліджував боброві дамби, стиль життя та способи передачі знань та вмінь в середині популяцій. Він спробував виступити в ролі арт-куратора для цих тварин, тому деякі гризи є неконструктивними. Це чергова спроба зруйнувати монополію людини на арт в рамках загального руху демонополізації права людини розпоряджатись природніми ресурсами.

Матеріали: бобровий гриз, відходи від упаковки керамічної плитки для сантехвузлів, металобрухт, зібраний на Трахтемирівському півострові, відходи деревообробного виробництва, призначених бути спаленими.

Переробка. Ярослав Могильов

Ці роботи художник виконав під час арт-резиденції в рамках фестивалю «Барба на Бучаку». Він перетворив два банера із рекламою техніки Huawei на живописні твори. Ці роботи можна трактувати в дуже широкому діапазоні – від зв’язку з американським трендом на заборону цього бренду до містичного протистояння природи і бездушної технології в Бучаку. Знов таки – це продовження традицій сучарту перетворювати звичайну рекламу на мистецтво на зразок Ворхола, а також новітній приклад арт-утилізації сміття.

Виставка діятиме до 6 грудня 2019 року.