31 жовтня 2013, 20:04
Володимир Безуглий, «Нова Доба», №79, 31 жовтня 2013 року
Хто б там що не говорив про роль особистості в окремо взятому господарстві, а таки та особистість часом має визначальне значення. Без тіні сумніву можна стверджу вати: жителям Остапівки Ковтунівки, Свічківки Коломиці несказанно по таланило, що їхні земельні паї орендує ТОВ «Продсільпром», яким керує Сергій Буцько. Бо в цих селах стараннями Сергія Антоновича не лише підведено природний газ до осель трудівників, але й налагоджено необхідний побут. Селянам не доводиться зайвий раз їздити в пошуках роботи, бо працевлаштуватися можна й у місцевому сільгосптоваристві.
Проміняв столицю на село
Товариством «Продсільпром», що базується в Остапівці, Сергій Буцько керує з 2001-го року. Це село, що ніколи не ходило в передовиках, переживає нині своє друге народження. І сьогодні, запитуючи керівника, про що він шкодує найбільше, у відповідь чуєш: «Пізно приїхав, треба було раніше!»
А приїхав сюди Сергій Антонович із Києва. Отак-от узяв одного разу та й проміняв столицю на село. Проміняв посаду інженера відділу постачання ВАТ «Київмлин» на важкі селянські клопоти. Чого й навіщо так учинив – того вже й сам Сергій Антонович не може з певністю пояснити. Але вибір робив свідомо. На цей вибір, очевидно, вплинуло не лише те, що повертався таки ж поближче до батьків, у край, що припав до серця змалечку, а й що робота в сільському господарстві була йому знайома. Народився в містечку Гребінці Полтавської області, а дідусь Василь жив у Остапівці. Був він надзвичайно майстровитою людиною, мав золоті руки, за що й шанували його односельці. І досі в селі стоять будинки, зведені його мозолястими руками. Дідусь любив свого онука й постійно чекав до себе в гості. Малий Сергійко відповідав дідусеві взаємністю. Як тільки-но випадала нагода – вихідні чи канікули – провідував дідуся. Мама Сергія, Анастасія Іванівна, працювала вчителем хімії та біології в школі, де навчався син. Тож про всі його витівки вона дізнавалася першою. Від строгої й вимогливої матусі малому бешкетникові не раз перепадало на горіхи. От і поспішав Сергій до дідуся в гості, бо тут було роздолля: разом із ровесниками катався на велосипеді, милувався краєвидами села, блукав по болоті колишньої широкої річки Чумгак, ловив рибу в ставку.
У селі й досі пам\'ятають той день, коли киянин Сергій Буцько об\'явився тут як селянин. Молодий чоловік вигідно вирізнявся з-поміж своїх ровесників. Був ввічливим, начитаним, цілеспрямованим, словом, якимось таким правильним. Поруч – красуня-дружина и маленький синочок Іван – точнісінька копія мами.
Батьки, Антон Васильович та Анастасія Іванівна, дружина Світлана зрозуміли й схвалили вибір Сергія Антоновича, коли той переїхав жити в Остапівку. Вони були й залишаються для нього й суддями, і найпершими порадниками. Зворушливо спостерігати, як батьки приїздять до сина в гості, а той – поспішає до них, коли захворіють чи мають якісь проблеми. Те, з якою повагою і любов\'ю син ставиться до своїх батьків і дружини, є прикладом для багатьох односельців.
Зроблено немало
Сучасний свинокомплекс, потужні імпортні комбайни, сівалки, трактори, зерносушарка, склади для зберігання зерна – це не повний перелік усього, що придбано й зроблено за останній час. Господарство славиться застосуванням передових технологій, чіткою організацією праці й дисципліною. А ще, що сьогодні не менш важливо, відсутністю крадіжок. І все це завдяки невтомній праці генерального директора ТОВ «Продсільпром» Сергія Буцька, який повністю віддає себе справі. Утім, успіхам свого товариства він завдячує команді однодумців, яка добросовісно виконує свої обов\'язки, механізаторам і тваринникам, які вкладають душу в свій труд. Уже кілька років поспіль керівник виділяє найкращим своїм працівникам за підсумками року грошові премії, путівки на оздоровлення та відпочинок у Єгипет. Приміром, торік працівник товариства Віталій Мітла отримав новий автомобіль «Деу сенс».
Зробленого в Остапівці немало. Нарощується поголів\'я свиней, створюються нові робочі місця, зростає зарплата працівників, а відтак і їхній добробут. Реконструйовано два сараї, розпочата відгодівля свиней у сусідньому селі Коломиці. У планах – будівництво міні-заводу для переробки сільськогосподарської продукції, що забезпечить селян роботою не сезонно, а протягом цілого року.
Соціальній сфері – увагу й підтримку!
Брак фінансування, а почасти й небажання керівників сільгосппідприємств укладати кошти в сільську медицину, освіту й культуру зробили свою чорну справу – соціальна сфера приходить у занепад, молодь покидає село, населення старіє, доріг практично немає. Тим більше пишаються селяни ТОВ «Продсільпром», яке постійно долучається до вирішення соціальних проблем. Власними силами господарство зробило ремонт дороги, що сполучає Митлашівку й Остапівку, на черзі – будівництво дороги від клубу до школи. Чи є де ще така сільська рада, яка могла б похвалитися таким фельдшерським пунктом, як у Остапівці?
Не забуває керівник «Продсільпрому» й про найменших жителів села. Разом з учителями й батьками було проведено ремонт приміщення школи. До Дня знань Сергій Антонович придбав комп\'ютер та принтер для першокласників, за його фінансової підтримки переобладнано внутрішній туалет в Остапівському НВК І ступеня, придбані нові меблі в ігрову кімнату дитсадка та новий килим. Постійно виділяються кошти на харчування й оздоровлення дітей, на подарунки до дня Святого Миколая. У перспективі – придбання ігрового майданчика для ігор просто неба.
Не залишаються поза ува¬гою і старожили села. До роковин Перемоги у Великій Вітчизняній війні, до Дня людей похилого віку чи Дня інвалідів ТОВ «Продсільпром» передплачує для них періодичну пресу, виділяє кошти, продуктові набори. Також виділяють кошти на проведення свят за участю артистів з області.
Сергій Буцько вважає, що керівника не повинні всі боятись і стояти перед ним навитяжку.
– Керівник повинен бути доброю і великодушною людиною, однак, якщо це стосується інтересів справи, – твердим і непохитним, – каже Сергій Антонович. – У кожному віці важливо бути точним, пунктуальним, уміти тримати дане комусь слово. А ще потрібно мати в собі й мужність, і розум, щоб іти по шляху новаторів.
То так: багато читати, аналізувати, вивчати передове – це все в його характері. Чи не тому в одних керівників виходить – усе, а в інших – нічого? Сергій Антонович ніколи не скаржиться й ні на кого не нарікає, хоча проблем завжди вдосталь. До труднощів чи не притаманним йому гумором.
– Сергій Буцько – це людина, яка зробила для села дуже багато. Так, зробленого багато, але планів ще більше, – зауважує сільський голова Остапівки Олена Бондар. – Хочеться вірити, що настане час, коли влада почне серйозно турбуватися про проблеми села, бо Україна – аграрна країна. Хочеться, щоб молоді спеціалісти йшли в село, щоб бачили перспективу. Хочеться, щоб ніхто не заважав таким людям, як Сергій Антонович. Нехай розвивають свою справу, нехай створюють нові робочі місця, не хай підтримують людей. Нехай син Іван продовжить гідну справу, розпочату батьком, і примножить її. І нехай ангел-охоронець не дасть ніколи зіштовхнути їх з цієї дороги!
Сергій Буцько – достойний чоловік. Недарма ж жителі Драбівського району обрали його депутатом Черкаської обласної ради. На сторожі селянських інтересів він працює в комісії з питань агропромислового комплексу, соціального розвитку села та земельних відносин.
Хто б там що не говорив про роль особистості в окремо взятому господарстві, а таки та особистість часом має визначальне значення. Без тіні сумніву можна стверджу вати: жителям Остапівки Ковтунівки, Свічківки Коломиці несказанно по таланило, що їхні земельні паї орендує ТОВ «Продсільпром», яким керує Сергій Буцько. Бо в цих селах стараннями Сергія Антоновича не лише підведено природний газ до осель трудівників, але й налагоджено необхідний побут. Селянам не доводиться зайвий раз їздити в пошуках роботи, бо працевлаштуватися можна й у місцевому сільгосптоваристві.
Проміняв столицю на село
Товариством «Продсільпром», що базується в Остапівці, Сергій Буцько керує з 2001-го року. Це село, що ніколи не ходило в передовиках, переживає нині своє друге народження. І сьогодні, запитуючи керівника, про що він шкодує найбільше, у відповідь чуєш: «Пізно приїхав, треба було раніше!»
А приїхав сюди Сергій Антонович із Києва. Отак-от узяв одного разу та й проміняв столицю на село. Проміняв посаду інженера відділу постачання ВАТ «Київмлин» на важкі селянські клопоти. Чого й навіщо так учинив – того вже й сам Сергій Антонович не може з певністю пояснити. Але вибір робив свідомо. На цей вибір, очевидно, вплинуло не лише те, що повертався таки ж поближче до батьків, у край, що припав до серця змалечку, а й що робота в сільському господарстві була йому знайома. Народився в містечку Гребінці Полтавської області, а дідусь Василь жив у Остапівці. Був він надзвичайно майстровитою людиною, мав золоті руки, за що й шанували його односельці. І досі в селі стоять будинки, зведені його мозолястими руками. Дідусь любив свого онука й постійно чекав до себе в гості. Малий Сергійко відповідав дідусеві взаємністю. Як тільки-но випадала нагода – вихідні чи канікули – провідував дідуся. Мама Сергія, Анастасія Іванівна, працювала вчителем хімії та біології в школі, де навчався син. Тож про всі його витівки вона дізнавалася першою. Від строгої й вимогливої матусі малому бешкетникові не раз перепадало на горіхи. От і поспішав Сергій до дідуся в гості, бо тут було роздолля: разом із ровесниками катався на велосипеді, милувався краєвидами села, блукав по болоті колишньої широкої річки Чумгак, ловив рибу в ставку.
У селі й досі пам\'ятають той день, коли киянин Сергій Буцько об\'явився тут як селянин. Молодий чоловік вигідно вирізнявся з-поміж своїх ровесників. Був ввічливим, начитаним, цілеспрямованим, словом, якимось таким правильним. Поруч – красуня-дружина и маленький синочок Іван – точнісінька копія мами.
Батьки, Антон Васильович та Анастасія Іванівна, дружина Світлана зрозуміли й схвалили вибір Сергія Антоновича, коли той переїхав жити в Остапівку. Вони були й залишаються для нього й суддями, і найпершими порадниками. Зворушливо спостерігати, як батьки приїздять до сина в гості, а той – поспішає до них, коли захворіють чи мають якісь проблеми. Те, з якою повагою і любов\'ю син ставиться до своїх батьків і дружини, є прикладом для багатьох односельців.
Зроблено немало
Сучасний свинокомплекс, потужні імпортні комбайни, сівалки, трактори, зерносушарка, склади для зберігання зерна – це не повний перелік усього, що придбано й зроблено за останній час. Господарство славиться застосуванням передових технологій, чіткою організацією праці й дисципліною. А ще, що сьогодні не менш важливо, відсутністю крадіжок. І все це завдяки невтомній праці генерального директора ТОВ «Продсільпром» Сергія Буцька, який повністю віддає себе справі. Утім, успіхам свого товариства він завдячує команді однодумців, яка добросовісно виконує свої обов\'язки, механізаторам і тваринникам, які вкладають душу в свій труд. Уже кілька років поспіль керівник виділяє найкращим своїм працівникам за підсумками року грошові премії, путівки на оздоровлення та відпочинок у Єгипет. Приміром, торік працівник товариства Віталій Мітла отримав новий автомобіль «Деу сенс».
Зробленого в Остапівці немало. Нарощується поголів\'я свиней, створюються нові робочі місця, зростає зарплата працівників, а відтак і їхній добробут. Реконструйовано два сараї, розпочата відгодівля свиней у сусідньому селі Коломиці. У планах – будівництво міні-заводу для переробки сільськогосподарської продукції, що забезпечить селян роботою не сезонно, а протягом цілого року.
Соціальній сфері – увагу й підтримку!
Брак фінансування, а почасти й небажання керівників сільгосппідприємств укладати кошти в сільську медицину, освіту й культуру зробили свою чорну справу – соціальна сфера приходить у занепад, молодь покидає село, населення старіє, доріг практично немає. Тим більше пишаються селяни ТОВ «Продсільпром», яке постійно долучається до вирішення соціальних проблем. Власними силами господарство зробило ремонт дороги, що сполучає Митлашівку й Остапівку, на черзі – будівництво дороги від клубу до школи. Чи є де ще така сільська рада, яка могла б похвалитися таким фельдшерським пунктом, як у Остапівці?
Не забуває керівник «Продсільпрому» й про найменших жителів села. Разом з учителями й батьками було проведено ремонт приміщення школи. До Дня знань Сергій Антонович придбав комп\'ютер та принтер для першокласників, за його фінансової підтримки переобладнано внутрішній туалет в Остапівському НВК І ступеня, придбані нові меблі в ігрову кімнату дитсадка та новий килим. Постійно виділяються кошти на харчування й оздоровлення дітей, на подарунки до дня Святого Миколая. У перспективі – придбання ігрового майданчика для ігор просто неба.
Не залишаються поза ува¬гою і старожили села. До роковин Перемоги у Великій Вітчизняній війні, до Дня людей похилого віку чи Дня інвалідів ТОВ «Продсільпром» передплачує для них періодичну пресу, виділяє кошти, продуктові набори. Також виділяють кошти на проведення свят за участю артистів з області.
Сергій Буцько вважає, що керівника не повинні всі боятись і стояти перед ним навитяжку.
– Керівник повинен бути доброю і великодушною людиною, однак, якщо це стосується інтересів справи, – твердим і непохитним, – каже Сергій Антонович. – У кожному віці важливо бути точним, пунктуальним, уміти тримати дане комусь слово. А ще потрібно мати в собі й мужність, і розум, щоб іти по шляху новаторів.
То так: багато читати, аналізувати, вивчати передове – це все в його характері. Чи не тому в одних керівників виходить – усе, а в інших – нічого? Сергій Антонович ніколи не скаржиться й ні на кого не нарікає, хоча проблем завжди вдосталь. До труднощів чи не притаманним йому гумором.
– Сергій Буцько – це людина, яка зробила для села дуже багато. Так, зробленого багато, але планів ще більше, – зауважує сільський голова Остапівки Олена Бондар. – Хочеться вірити, що настане час, коли влада почне серйозно турбуватися про проблеми села, бо Україна – аграрна країна. Хочеться, щоб молоді спеціалісти йшли в село, щоб бачили перспективу. Хочеться, щоб ніхто не заважав таким людям, як Сергій Антонович. Нехай розвивають свою справу, нехай створюють нові робочі місця, не хай підтримують людей. Нехай син Іван продовжить гідну справу, розпочату батьком, і примножить її. І нехай ангел-охоронець не дасть ніколи зіштовхнути їх з цієї дороги!
Сергій Буцько – достойний чоловік. Недарма ж жителі Драбівського району обрали його депутатом Черкаської обласної ради. На сторожі селянських інтересів він працює в комісії з питань агропромислового комплексу, соціального розвитку села та земельних відносин.