09 листопада 2015, 16:44
9 листопада ми відзначатимемо Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва, що співпадає із Днем української писемності та мови. Для втілення складного і надважливого завдання збереження та примноження національної пам’яті і культури необхідно не лише бажання громадян, але й дієва підтримка з боку держави, в тому числі – фінансова. Напередодні свята ми поговорили з головою обласної ради Валентиною Коваленко про проблеми й виклики в галузі культури, про доцільність витрачання коштів на духовність в умовах війни та перспективи розвитку галузі на Черкащині.– Уже другий рік триває так звана АТО на сході нашої держави. Значні суми бюджетних коштів витрачаються на укомплектування й утримання армії. Спостерігається падіння економіки і рівня життя. Валентино Михайлівно, як Ви вважаєте, чи не доцільно дещо урізати фінансування інших галузей, зокрема, й культури, щоб вивільнити кошти для забезпечення військових потреб?
– Я категорично проти позиції, що культура не на часі. Це нас розхолоджує, завдає шкоди ідейної, психологічної та емоційної. Культура потрібна – бо інакше б і війни не було. Гострий занепад рідної культури, втрата національної ідентичності та підміна усього українського російськими традиціями й призвело до того, що люди на Сході України та в Криму не сприйняли національних ідей Майдану, не зрозуміли своїх співгромадян та були спіймані й одурені російською пропагандою.
І сьогодні найбільше турбує саме втрата духовності, що і є тим моральним стрижнем усього народу. На цьому базується людське ставлення одне до одного. Тому, в першу чергу, нам потрібно піднімати духовність.
Війна ще ніколи не впливала позитивно на культуру. Сьогодні в головах наших людей існує протиріччя: «Кому культура потрібна, якщо війна?». Але я поділяю позицію прем’єр-міністра Великобританії часів Другої світової війни, лауреата Нобелівської премії Уїнстона Черчилля. В період війни йому, як керівнику Уряду, запропонували зменшити видатки бюджету на освіту і культуру, на що він відповів: «Заради чого ж ми тоді воюємо?...». Безперечно, І армію, і культуру треба підтримувати. Військовий та культурний опір мають іти пліч-о-пліч. Ми сьогодні воюємо за свою землю, за свій дух, за свої цінності. А це означає – за власну культуру.
– З іншого боку, попри все, бачимо, що національна культура відроджується, набуває нового сучасного змісту.
– Справді, на жаль, але лише від великої кризи і болю ми починаємо рости, зрілішати і тягнутися до найвищого і найдорожчого, що маємо – до рідного духу. Страх втратити себе спонукає до самозбереження, відтак до відродження національної культури – мови, історичної пам’яті, пісні тощо. Що ми й спостерігаємо.
– Що можна сказати про розвиток галузі на Черкащині?
– На превеликий жаль, на Черкащині ситуація в культурі майже катастрофічна. В умовах гострої суспільно-економічної кризи й військової загрози питанням розвитку культури приділяється необґрунтовано мало уваги, що призвело, за останні півтора року до певного занепаду. Керівники, які б мали опікуватись цією сферою відійшли від підтримки духовно-культурного життя в нашій області.
Відсутність уваги і контролю, зокрема і з боку заступника голови облдержадміністрації та керівництва відповідного управління (директора якого, до слова, до сьогодні так і не призначено!), призвело до того, що останнім часом не проводяться засідання рад митців, не вручаються вчасно премії, занепало книговидання, є проблеми з музеями тощо. І ця втрата творчого спілкування, втрата діалогу з владою та між самими митцями призводить до втрати професійності, зневіри у власній затребуваності, потрібності з професійної точки зору… На поверхню спливають меркантильні інтереси, а духовність, заради якої й мають творити діячі культури, заради якої ми всі існуємо як нація, виявляється непотрібною. Ми, практично, перетворюємось на циніків: знаємо ціну, але не цінуємо!
– Зрозуміло, що дуже велику роль у розвитку галузі відіграє увага влади до проблем культури. І тут особливо важливий фінансовий аспект проблеми.
– Мені, як людині від культури, дуже близька й болюча ця тема. Але як голова обласної ради маю, на жаль, небагато важелів і повноважень для впливу на ситуацію. Та, попри те, ніколи не була осторонь вирішення проблем галузі, постійно ініціювала розгляд і схвалення необхідних рішень профільною комісією та на сесіях обласної ради. Прикметно: саме до мене звертались і творчі колективи, і окремі митці з проханням підтримати, допомогти, не залишити галузь напризволяще.
За півтора року моєї каденції проведено ряд зустрічей із трудовими колективами, з митцями, національними меншинами, здійснені виїзди в райони, де вивчені проблеми закладів культури в сільських населених пунктах, надана допомога музеям. Обласна рада та я особисто долучилась до організації з десятка благодійних акцій, аукціонів та фестивалів: завдяки нашій ініціативі були проведені розширені наради із підготовки до відзначення важливих для Черкащини подій – ювілею Тараса Шевченка, Василя Симоненка та в цьому році – 175-річчя Михайла Старицького; допомога надавалась в проведенні культурно-мистецьких і пам’ятних заходів представникам національних меншин, політрепресованим та людям з особливими потребами…
Щоб не бути голослівною, хочу озвучити конкретні цифри. За останній рік, попри обмежені можливості обласного бюджету, нам все ж вдалося профінансувати заходи й об’єкти культури і мистецтва на загальну суму майже 50 мільйонів гривень. Зокрема, було проведено: ремонт приміщення і облаштування музею В.А. Симоненка на суму більше 230 тис. грн.; капітальний ремонт літературно-меморіального музею М.П. Старицького в с. Кліщинці Чорнобаївського району в сумі понад 200 тис. грн.; здійснено капітальний ремонт покрівлі приміщення комунального закладу «Черкаський обласний краєзнавчий музей» на суму 248 757 грн.; заміну димової труби котельні Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника на суму майже 98 тис. грн.
Окрім того, депутатами обласної ради підтримано виділення близько 1 млн. 300 тис. грн. на ліквідацію наслідків пожежі в обласному музично-драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка, а саме – виготовлення проектно-кошторисної документації капітального ремонту й виконання першочергових заходів щодо захисту приміщення від несприятливих погодних умов.
Значна частина коштів (майже 520 тис. грн.) була спрямована в якості субвенцій бюджетам міст і районів на здійснення капітальних ремонтів, забезпечення енергоефективності об’єктів культури в населених пунктах Черкащини тощо.
Прохання про допомогу чи підтримку від представників культури надходять щоденно. Особливо ж їх непокоїть нікудишня кадрова політика. Тож хочеться, щоб виконавча влада теж не стояла осторонь.
Вважаю, що питання фінансування культури, підтримки нашої інтелігенції маємо ставити руба. Адже головним завданням сьогодення є згуртування нації, національне й патріотичне виховання громадян. Особливо – нашої молоді, як енергії національного відродження.
– Як Ви вважаєте, чи зміниться ситуація й позиція влади стосовно проблем галузі після обрання нового складу місцевих органів самоврядування? Чи зможемо ми впливати на ці процеси через нові ради?
– За час головування я об’їхала багато міст і сіл нашої області, побувала в найвіддаленіших куточках Черкащини, спілкувалась з різними людьми, в тому числі – з представниками нашої культурної й освітянської інтелігенції. Зустрічаючись із ними, обговорюючи проблеми, я вкотре зробила для себе неприємний висновок – наша інтелігенція сьогодні перебуває в «загоні», нею цинічно прикриваються на свята й під час формування списків на вибори, а в підсумку – лишають ні з чим, виправдовуючись, що їхні проблеми «не на часі». Однак наші вчителі, працівники культурних установ та митці попри все залишаються глибоко патріотичними й відданими своїй справі людьми, які, все ж сподіваються на те, що держава врешті зверне увагу й на їхні проблеми.
Щодо виборів. Можна багато критикувати, бо є за що. Однак головне для нас наразі – об’єднавшись єдиним патріотичним фронтом розпочати реальні зміни в області, робити конкретні справи задля того, аби зберегти мир та злагоду в нашому спільному домі. Час популізму і «ура-патріотизму» минув. Ситуація в країні вимагає швидких, чітких і скоординованих дій. Наші люди втомились від політичних сварок. Досить ділити Україну. Час її стверджувати і розвивати.
Щодо роботи нового складу обласної ради і перспектив розвитку культури, повинна сказати наступне. Шкода, ми не маємо достатньої кількості депутатів, які представляють галузь, працюють у цій сфері. Однак вірю, що ті представники патріотичних сил, які сьогодні пройшли в обласну раду й представницькі органи на місцях будуть підтримувати нашу інтелігенцію схваленням відповідних рішень і програм.
На жаль, в державі відсутня культурна стратегія розвитку. І це теж характеризує ставлення держави до культури. Але центральна і місцева влада не почне інвестувати в культуру, нікому ми у світі не будемо потрібні. Як ми можемо бути потрібні комусь, якщо ми не потрібні самі собі?
Однозначно без культури – нема нації. Непереможна лише та нація, що духовно сильна, культурно розвинена. В культурі не має бути маргіналів, колаборантів. Будьмо пильними, щоби не втратити нашу українську Україну!