26 жовтня 2011, 18:56
Скоро мине рік, як постійну комісію обласної ради з питань агропромислового комплексу, соціального розвитку села та земельних відносин очолив Герой України Геннадій Бобов. Про результати роботи комісії, перспективи розвитку агропромислового комплексу та сіл Черкащини ми поговорили з Геннадієм Борисовичем.
Скажіть будь-ласка, чого вдалося досягти за майже рік роботи, який минув?
— Робота комісії зосереджувалася на двох основних напрямах. Перший — це розвиток сіл Черкащини. Другий — це закладення фундаменту для розбудови агропромислового комплексу. І перший, і другий напрями взаємопов’язані. Адже без сильного агропромислового комплексу не буде процвітаючого села, і навпаки. Соціальна сфера й економіка — це два крила, які мають працювати синхронно та однаково ефективно. Саме тому питання нових робочих місць, створення умов для залучення інвестицій, зупинення негативних тенденцій стали основними векторами, над якими ми працювали. Звичайно, всі проблеми вирішити за такий період не можна. Але я вважаю, що найбільш важливими є перші кроки. Нам вдалося їх зробити — далі буде легше.
— Про які саме кроки йдеться?
— Почну з агропромислового комплексу. За участі нашої комісії побачили світ дві довгострокові програми з тваринництва. Одна стосується молочного скотарства, інша — свинарства. Чому тваринництво, а не, скажімо, вирощування зернових? Тому що це найбільш наболіла тема для українських аграріїв сьогодні. Наведу приклад молочного скотарства.
Проблема виникла не вчора і навіть не п’ять років тому. Тваринництво почало відмирати ще в 90-их. У 1995 році в Черкаській області налічувалося понад 800 тисяч голів великої рогатої худоби, з них 284 тисячі корів. У 2000 році ці показники зменшилися майже вдвічі — 476 і 207 тисяч відповідно. На початок 2011 року на Черкащині нараховувалося 209 тисяч голів ВРХ, з них 95 тисяч корів. Цієї осені поголів’я трохи зросло, але все одно це крапля в морі.
Сьогодні Черкащина використовує свій потенціал у молочному скотарстві лише на 25 відсотків. Це проблема не тільки нашої області, але й всієї країни. Комплексно вирішувати її потрібно також на рівні Києва. Проте це не означає, що ми маємо сидіти, склавши руки, і чекати манни небесної. Саме тому фахівцями обласної влади і була розроблена відповідна програма.
— У чому вона полягає?
— Ми створюємо умови для збільшення поголів’я великої рогатої худоби. Причому за рахунок крупнотоварних виробництв, адже вони є більш конкурентними. Це дасть Черкаській області нові робочі місця, забезпечить населення якісними молочними продуктами, надасть змогу аграріям отримувати органічні добрива в необхідному обсязі та врешті-решт запустити програми з використання альтернативних джерел енергії. Потужне тваринництво — це нові можливості для розвитку сіл Черкащини, навіть найбільш віддалених. Саме тому ми й фактично розпочали свою роботу з профільних програм.
Дехто каже: розвивати галузь можна і без програмних документів, головне інвестиції. Це неправильний підхід. По-перше, за інвестиції потрібно поборотися. Треба створити умови, за яких інвестори захотіли б вкладати гроші саме в Черкащину, а не, скажімо, у Вінниччину чи Київщину. По-друге, потрібно чітко ставити цілі і розуміти методи їх досягнення. Розвивати будь-що без якісного програмного документа, це все одно, що прийти на вокзал і купити квиток на перший-ліпший потяг навмання, сподіваючись, що він привезе тебе туди, куди треба. Так не буває.
— Що планується зробити для відродження свинарства?
— В першу чергу потрібно зупинити стихійні процеси на ринку м’яса і м’ясопродуктів. Сьогодні перекупники правлять на цьому ринку бал. Через них ми маємо подекуди і завищені ціни, а іноді й неякісне м’ясо. Далі потрібно створити чіткий і дієвий ланцюг просування продукції від виробника до споживача. «Селекція — корми — виробництво — переробка — збут» — ось формула успіху для свинарства сьогодні. Програма передбачає розвиток кожної ланки цього ланцюга. Ми хочемо створити сучасні виробництва, які будуть постачати на стіл жителів області високоякісне м’ясо і сало, а також наростити експорт.
— А які кроки проводяться в соціальній сфері?
— Насамперед це розвиток села. Цього року нам вдалося направити значні кошти на підвищення добробуту громад. Перший напрямок — це діти. Без розбудови інфраструктури для молодого покоління не буде майбутнього. Без цього Черкащина приречена на вимирання. Саме тому в програмі економічного та соціального розвитку Черкаської області на 2011 рік багато уваги приділено цьому питанню. Розвиток програми «Шкільний автобус» через поповнення автопарку, нова комп’ютерна техніка, відновлення роботи дошкільних навчальних закладів — це неповний перелік того, що вдалося зробити за активної співпраці Черкаської ОДА і особисто Сергія Тулуба з обласною радою та нашою комісією. Другий напрямок — це здоров’я жителів сіл. Нові лікарські амбулаторії на базі ФАПів та сучасні пункти швидкої допомоги — це те, що необхідно області. Третій напрямок — це підвищення якості життя селян. Ми плануємо цього року газифікувати 33 населених пункти і добудувати 49 об’єктів соціально-культурного призначення. Буде відновлений показ фільмів у дев’ятьох сільських клубах.
Я вважаю, що за цими напрямками нам потрібно продовжити працювати і наступного року. Але зупинятися на досягнутому не можна. Потрібно нарощувати швидкість відновлення і якісного перетворення сіл Черкащини, будуючи все, як то кажуть, «на совість». Вважаю, що такими темпами нам вдасться за кілька років змінити обличчя області на краще. Адже ми хочемо вдихнути в села Черкащини нове життя.
«Черкаський край», №82, 26 жовтня 2011 року
Скажіть будь-ласка, чого вдалося досягти за майже рік роботи, який минув?
— Робота комісії зосереджувалася на двох основних напрямах. Перший — це розвиток сіл Черкащини. Другий — це закладення фундаменту для розбудови агропромислового комплексу. І перший, і другий напрями взаємопов’язані. Адже без сильного агропромислового комплексу не буде процвітаючого села, і навпаки. Соціальна сфера й економіка — це два крила, які мають працювати синхронно та однаково ефективно. Саме тому питання нових робочих місць, створення умов для залучення інвестицій, зупинення негативних тенденцій стали основними векторами, над якими ми працювали. Звичайно, всі проблеми вирішити за такий період не можна. Але я вважаю, що найбільш важливими є перші кроки. Нам вдалося їх зробити — далі буде легше.
— Про які саме кроки йдеться?
— Почну з агропромислового комплексу. За участі нашої комісії побачили світ дві довгострокові програми з тваринництва. Одна стосується молочного скотарства, інша — свинарства. Чому тваринництво, а не, скажімо, вирощування зернових? Тому що це найбільш наболіла тема для українських аграріїв сьогодні. Наведу приклад молочного скотарства.
Проблема виникла не вчора і навіть не п’ять років тому. Тваринництво почало відмирати ще в 90-их. У 1995 році в Черкаській області налічувалося понад 800 тисяч голів великої рогатої худоби, з них 284 тисячі корів. У 2000 році ці показники зменшилися майже вдвічі — 476 і 207 тисяч відповідно. На початок 2011 року на Черкащині нараховувалося 209 тисяч голів ВРХ, з них 95 тисяч корів. Цієї осені поголів’я трохи зросло, але все одно це крапля в морі.
Сьогодні Черкащина використовує свій потенціал у молочному скотарстві лише на 25 відсотків. Це проблема не тільки нашої області, але й всієї країни. Комплексно вирішувати її потрібно також на рівні Києва. Проте це не означає, що ми маємо сидіти, склавши руки, і чекати манни небесної. Саме тому фахівцями обласної влади і була розроблена відповідна програма.
— У чому вона полягає?
— Ми створюємо умови для збільшення поголів’я великої рогатої худоби. Причому за рахунок крупнотоварних виробництв, адже вони є більш конкурентними. Це дасть Черкаській області нові робочі місця, забезпечить населення якісними молочними продуктами, надасть змогу аграріям отримувати органічні добрива в необхідному обсязі та врешті-решт запустити програми з використання альтернативних джерел енергії. Потужне тваринництво — це нові можливості для розвитку сіл Черкащини, навіть найбільш віддалених. Саме тому ми й фактично розпочали свою роботу з профільних програм.
Дехто каже: розвивати галузь можна і без програмних документів, головне інвестиції. Це неправильний підхід. По-перше, за інвестиції потрібно поборотися. Треба створити умови, за яких інвестори захотіли б вкладати гроші саме в Черкащину, а не, скажімо, у Вінниччину чи Київщину. По-друге, потрібно чітко ставити цілі і розуміти методи їх досягнення. Розвивати будь-що без якісного програмного документа, це все одно, що прийти на вокзал і купити квиток на перший-ліпший потяг навмання, сподіваючись, що він привезе тебе туди, куди треба. Так не буває.
— Що планується зробити для відродження свинарства?
— В першу чергу потрібно зупинити стихійні процеси на ринку м’яса і м’ясопродуктів. Сьогодні перекупники правлять на цьому ринку бал. Через них ми маємо подекуди і завищені ціни, а іноді й неякісне м’ясо. Далі потрібно створити чіткий і дієвий ланцюг просування продукції від виробника до споживача. «Селекція — корми — виробництво — переробка — збут» — ось формула успіху для свинарства сьогодні. Програма передбачає розвиток кожної ланки цього ланцюга. Ми хочемо створити сучасні виробництва, які будуть постачати на стіл жителів області високоякісне м’ясо і сало, а також наростити експорт.
— А які кроки проводяться в соціальній сфері?
— Насамперед це розвиток села. Цього року нам вдалося направити значні кошти на підвищення добробуту громад. Перший напрямок — це діти. Без розбудови інфраструктури для молодого покоління не буде майбутнього. Без цього Черкащина приречена на вимирання. Саме тому в програмі економічного та соціального розвитку Черкаської області на 2011 рік багато уваги приділено цьому питанню. Розвиток програми «Шкільний автобус» через поповнення автопарку, нова комп’ютерна техніка, відновлення роботи дошкільних навчальних закладів — це неповний перелік того, що вдалося зробити за активної співпраці Черкаської ОДА і особисто Сергія Тулуба з обласною радою та нашою комісією. Другий напрямок — це здоров’я жителів сіл. Нові лікарські амбулаторії на базі ФАПів та сучасні пункти швидкої допомоги — це те, що необхідно області. Третій напрямок — це підвищення якості життя селян. Ми плануємо цього року газифікувати 33 населених пункти і добудувати 49 об’єктів соціально-культурного призначення. Буде відновлений показ фільмів у дев’ятьох сільських клубах.
Я вважаю, що за цими напрямками нам потрібно продовжити працювати і наступного року. Але зупинятися на досягнутому не можна. Потрібно нарощувати швидкість відновлення і якісного перетворення сіл Черкащини, будуючи все, як то кажуть, «на совість». Вважаю, що такими темпами нам вдасться за кілька років змінити обличчя області на краще. Адже ми хочемо вдихнути в села Черкащини нове життя.
«Черкаський край», №82, 26 жовтня 2011 року