04 травня 2012, 20:09
Посаду голови обласної організації Товариства Червоного Хреста важко й назвати посадою, краще було б – місією, покликанням, обов’язком перед людьми… До того ж, працювати в благодійній гуманітарній організації 50 років! На це здатна лише, небайдужа й невтомна особистість. Тому не дивно, що для Івана Івановича Гретченка спогади про прожиті роки, про роботу в Червоному Хресті – це спогади про долі людей, яким хоч якось зміг допомогти, підтримати, підказати.
– Я з часом зрозумів, що від чужого горя може боліти серце, – говорить Іван Гретченко. – Здатність співпереживати, співчувати ближньому зародилася, мабуть, ще в дитинстві, адже ріс у бідності, мати сама виховувала нас, трьох синів.
Зі студентської лави – в Червоний Хрест
Народився Іван Гретченко в Суботові Чигиринського району 23 вересня 1937 року. Батько загинув на війні під час Корсунь-Шевченківської битви. Іван був найстаршим серед дітей, тож зразу після школи пішов працювати на цегельний завод, потім був бригадиром, завідувачем свиноферми. Зараз Іван Іванович сміється, пригадуючи статтю про нього в районній газеті під назвою «Мої мрії», мовляв, мріяв працювати на фермі. Але відтоді поважає важкий селянський труд і набув звичку вставати о 4-ій ранку.
Після служби на Чорноморському флоті вступив до Черкаського медичного училища. Здібного й працьовитого хлопця запримітив викладач Володимир Якимович Хромов, заступник завідувача обласного відділу охорони здоров’я, який і порадив піти працювати в Червоний Хрест. Тож 1962 року Іван Гретченко успішно пройшов співбесіду й став заступником голови Черкаського обласного комітету Товариства Червоного Хреста. А 1976 року очолив цю організацію.
«А я вас знаю!»
Іван Іванович може годинами розповідати про своїх підопічних, які на ощадних книжках утратили великі гроші, зароблені тяжкою працею, а тепер не мають за що лікуватися, про безхатченка Андрія, який іноді з’являється в Товаристві, щоб його одягли й нагодували, забутих самотніх учителів. Але улюблена тема – про дітей.
– Опікуємося дитячим санаторієм «Руська Поляна». От недавно завезли туди 15 тумбочок, мийні засоби, три тонни картоплі. Допомагаємо дитячому відділенню обласного протитуберкульозного диспансеру. Уже 19 років поспіль оздоровлюємо дітей-сиріт, які мають іти в перший клас. Закуповуємо їм одяг, взуття, ранці та все, що повинно бути в ньому. У межах 1 100 – 1 400 гривень на кожного майбутнього першокласника. Ці діти неймовірно радіють. Тож наша акція й має назву «З радістю до школи». Пригадую хлопчика, який замовив саме чорний костюм і обов’язково до сорочки метелик. Що ж, знайшли й купили. Діти пам’ятають добро. Колись до мене в одному з сіл підбігла дівчинка й каже: «А я вас знаю!».
Також для цих діток організовують культурну програму: проводять екскурсії музеями Черкас, відвідують театр, планетарій, зоопарк тощо. Торік під час благодійної акції «Допоможемо дитині-сироті стати самостійною, а не самотньою!» було зібрано 380,5 тис. грн. для сиріт та дітей з обмеженими можливостями.
А те, що Івана Івановича Гретченка знають і впізнають, то це правда. Він постійно в русі, в роз’їздах, бо ж усе сам повинен бачити й перевірити. То він зустрічається з ветеранами, то відвідує лікарні, то вручає футбольну форму шкільній команді, а переможцеві дитячого музичного конкурсу – баян.
За словами героя публікації, можливо, знайдеться в області з десяток сіл, де він не був. Додаються ще й обов’язки депутата обласної ради вже третього скликання поспіль. Щосуботи їде в Чигиринський район для прийому громадян.
До слів і порад Івана Івановича прислухаються, бо він завжди на боці тих, хто шукає в людей підтримки. Тому заперечити йому чи звинуватити в чомусь не може ніхто. Це він може сміливо зателефонувати будь-кому й дорікнути в бездушності, це він не любить корисливих лікарів, байдужих керівників, безвідповідальних чиновників.
Організація милосердя й доброти
За підсумками діяльності Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста вже кілька десятків років на першому місці в Україні. На Черкащині – 24 районні й міські організації Товариства Червоного Хреста, які мають приміщення, телефони, у більшості є автомобілі, 1 738 первинних організації (в установах, селах). Кожен четвертий житель області – член Товариства. Це найвищий показник по Україні. Організація з бюджету не фінансується, а діє за рахунок членських внесків, благодійних акцій, пожертвувань від громадян, підприємств, фермерських господарств тощо.
– Он бачите в приймальні мішки, – звертається до журналіста «Нової Доби» Іван Іванович. – Це сьогодні дві молоді жінки привезли одяг, майже новий. Звичайно, речі від громадян оцінює наша спеціальна комісія за їхньою придатністю. У нас є так звані банки одягу, маємо склади для зберігання мийних засобів, ковдр, простирадл. У разі потреби одягаємо бездомних, хворих психіатричних лікарень, іноді в Товариство звертаються шкільні соціальні педагоги з проханням одягти дитину із малозабезпеченої сім’ї. Також надаємо безкоштовно медичний інвентар на прокат: інвалідні візки, милиці, ходунки, які особливо затребувані.
А під час зимових морозів Червоний Хрест разом з управлінням МНС організували на території області 138 пунктів обігріву для бездомних, привозили їм гарячі страви й теплий одяг. І зараз постійно в приміщенні Придніпровського райвиконкому організовано щоденні обіди для нужденних, дітей із малозабезпечених сімей, для осіб, обмежених у пересуванні, доставляють їх додому.
Держава виділяє кошти лише на патронажну службу, що надає допомогу найбільш незахищеним верствам населення. Нині 204 медсестри обслуговують удома 18 397 підопічних. А в районних та дільничних лікарнях функціонують понад 100 палат Червоного Хреста для чорнобильців, ветеранів, малозабезпечених. Це – найкращі палати і лікуються в них члени Товариства.
Пишається Іван Гретченко й тим, що на віддалених хуторах відкриті пункти першої невідкладної допомоги (всього їх 54). Волонтери Червоного Хреста, які організовують їхню роботу, забезпечені аптечками, тонометрами, телефонами, тож у разі потреби надають першу допомогу стареньким, вимірюють їм тиск, викликають «швидку».
Місія Товариства Червоного Хреста – це не лише матеріальна допомога, а й просвітницька робота серед населення, зокрема навчити, як надати першу медичну допомогу, поширювати інформацію про небезпеку СНІДу, туберкульозу, наркоманії тощо. Для цього підготовлено 25 інструкторів, створено гуртки, де навчають як доглядати за тяжкохворими вдома. У школах готуються «Загони милосердя», які допомагають літнім людям, ветеранам. У навчальних закладах традиційними стали Дні милосердя й доброти, що сприяють активнішому залученню молоді до волонтерського руху.
– Більше треба залучати до роботи депутатів сільських рад, вони ж на місці й повинні знати, як живе кожен їхній виборець, – переконаний голова обласної організації Товариства Червоного Хреста. – Кажу, що під час виборчої кампанії ви ж ходили до людей, просили голосувати за вас. Тож тепер повинні знати, хто потребує допомоги, у кого день народження, тобто доходити до кожної людини. І своїх підлеглих у щоденній роботі націлюю працювати за вимогою губернатора Тулуба Сергія Борисовича: «Не сидіти в теплих кабінетах, а йти до людей і жити з ними одним життям!».
Головним у роботі голови обласної організації Товариства Червоного Хреста є живе спілкування з людьми. Хто був хоча б раз на особистому прийомі в Івана Івановича, засвідчить, що двері в його кабінет, у буквальному значенні, ніколи не зачиняються. Значна кількість жителів області знаходить тут так потрібну увагу, підтримку й допомогу. І від свої підлеглих голова вимагає, в першу чергу, увагу до людей, уміння їх вислухати й розрадити.
На запитання, чи не боїться Іван Іванович, що після цієї публікації до нього звертатиметься ще більше людей, сказав, що ні. І він до цього готовий. Пригадав, що коли вперше виступив у прямому ефірі по радіо, то наступного дня йому зателефонувало 127 осіб. Усім відповів. А як же інакше! Бо ж посада в нього – Голова обласної організації Товариства Червоного Хреста, й покликання.
Найвища нагорода – довіра людей
Загалом, неможливо перелічити всі досягнення й заслуги Івана Гретченка за останні півстоліття. Його здобутки вже давно визнані як на місцевому, так і на національному рівнях. Так, за багаторічну бездоганну роботу Івана Івановича нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, «Перемоги», орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України та присвоєно почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров\'я України». Заслуги голови обласної організації відзначила й Українська православна церква. Так, Івана Івановича вдостоєно орденом святого рівноапостольного князя Володимира за особистий внесок у справу відродження духовності. Оцінено роботу Івана Гретченка й на міжнародному рівні, зокрема, найвищою нагородою Червоного Хреста Фінляндії – золотим значком.
Проте найвища нагорода – висока довіра жителів області до Товариства Червоного Хреста та його голови. Іван Іванович тонко відчуває тенденції й настрої в суспільстві, тому постійно шукає нові шляхи та методи роботи. І, мабуть, у цьому й секрет його багаторічного незмінного успіху – бути з народом, жити його проблемами, розуміти потреби.
Надія Білоус, «Нова доба», №36-37, 4 травня 2012 року
– Я з часом зрозумів, що від чужого горя може боліти серце, – говорить Іван Гретченко. – Здатність співпереживати, співчувати ближньому зародилася, мабуть, ще в дитинстві, адже ріс у бідності, мати сама виховувала нас, трьох синів.
Зі студентської лави – в Червоний Хрест
Народився Іван Гретченко в Суботові Чигиринського району 23 вересня 1937 року. Батько загинув на війні під час Корсунь-Шевченківської битви. Іван був найстаршим серед дітей, тож зразу після школи пішов працювати на цегельний завод, потім був бригадиром, завідувачем свиноферми. Зараз Іван Іванович сміється, пригадуючи статтю про нього в районній газеті під назвою «Мої мрії», мовляв, мріяв працювати на фермі. Але відтоді поважає важкий селянський труд і набув звичку вставати о 4-ій ранку.
Після служби на Чорноморському флоті вступив до Черкаського медичного училища. Здібного й працьовитого хлопця запримітив викладач Володимир Якимович Хромов, заступник завідувача обласного відділу охорони здоров’я, який і порадив піти працювати в Червоний Хрест. Тож 1962 року Іван Гретченко успішно пройшов співбесіду й став заступником голови Черкаського обласного комітету Товариства Червоного Хреста. А 1976 року очолив цю організацію.
«А я вас знаю!»
Іван Іванович може годинами розповідати про своїх підопічних, які на ощадних книжках утратили великі гроші, зароблені тяжкою працею, а тепер не мають за що лікуватися, про безхатченка Андрія, який іноді з’являється в Товаристві, щоб його одягли й нагодували, забутих самотніх учителів. Але улюблена тема – про дітей.
– Опікуємося дитячим санаторієм «Руська Поляна». От недавно завезли туди 15 тумбочок, мийні засоби, три тонни картоплі. Допомагаємо дитячому відділенню обласного протитуберкульозного диспансеру. Уже 19 років поспіль оздоровлюємо дітей-сиріт, які мають іти в перший клас. Закуповуємо їм одяг, взуття, ранці та все, що повинно бути в ньому. У межах 1 100 – 1 400 гривень на кожного майбутнього першокласника. Ці діти неймовірно радіють. Тож наша акція й має назву «З радістю до школи». Пригадую хлопчика, який замовив саме чорний костюм і обов’язково до сорочки метелик. Що ж, знайшли й купили. Діти пам’ятають добро. Колись до мене в одному з сіл підбігла дівчинка й каже: «А я вас знаю!».
Також для цих діток організовують культурну програму: проводять екскурсії музеями Черкас, відвідують театр, планетарій, зоопарк тощо. Торік під час благодійної акції «Допоможемо дитині-сироті стати самостійною, а не самотньою!» було зібрано 380,5 тис. грн. для сиріт та дітей з обмеженими можливостями.
А те, що Івана Івановича Гретченка знають і впізнають, то це правда. Він постійно в русі, в роз’їздах, бо ж усе сам повинен бачити й перевірити. То він зустрічається з ветеранами, то відвідує лікарні, то вручає футбольну форму шкільній команді, а переможцеві дитячого музичного конкурсу – баян.
За словами героя публікації, можливо, знайдеться в області з десяток сіл, де він не був. Додаються ще й обов’язки депутата обласної ради вже третього скликання поспіль. Щосуботи їде в Чигиринський район для прийому громадян.
До слів і порад Івана Івановича прислухаються, бо він завжди на боці тих, хто шукає в людей підтримки. Тому заперечити йому чи звинуватити в чомусь не може ніхто. Це він може сміливо зателефонувати будь-кому й дорікнути в бездушності, це він не любить корисливих лікарів, байдужих керівників, безвідповідальних чиновників.
Організація милосердя й доброти
За підсумками діяльності Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста вже кілька десятків років на першому місці в Україні. На Черкащині – 24 районні й міські організації Товариства Червоного Хреста, які мають приміщення, телефони, у більшості є автомобілі, 1 738 первинних організації (в установах, селах). Кожен четвертий житель області – член Товариства. Це найвищий показник по Україні. Організація з бюджету не фінансується, а діє за рахунок членських внесків, благодійних акцій, пожертвувань від громадян, підприємств, фермерських господарств тощо.
– Он бачите в приймальні мішки, – звертається до журналіста «Нової Доби» Іван Іванович. – Це сьогодні дві молоді жінки привезли одяг, майже новий. Звичайно, речі від громадян оцінює наша спеціальна комісія за їхньою придатністю. У нас є так звані банки одягу, маємо склади для зберігання мийних засобів, ковдр, простирадл. У разі потреби одягаємо бездомних, хворих психіатричних лікарень, іноді в Товариство звертаються шкільні соціальні педагоги з проханням одягти дитину із малозабезпеченої сім’ї. Також надаємо безкоштовно медичний інвентар на прокат: інвалідні візки, милиці, ходунки, які особливо затребувані.
А під час зимових морозів Червоний Хрест разом з управлінням МНС організували на території області 138 пунктів обігріву для бездомних, привозили їм гарячі страви й теплий одяг. І зараз постійно в приміщенні Придніпровського райвиконкому організовано щоденні обіди для нужденних, дітей із малозабезпечених сімей, для осіб, обмежених у пересуванні, доставляють їх додому.
Держава виділяє кошти лише на патронажну службу, що надає допомогу найбільш незахищеним верствам населення. Нині 204 медсестри обслуговують удома 18 397 підопічних. А в районних та дільничних лікарнях функціонують понад 100 палат Червоного Хреста для чорнобильців, ветеранів, малозабезпечених. Це – найкращі палати і лікуються в них члени Товариства.
Пишається Іван Гретченко й тим, що на віддалених хуторах відкриті пункти першої невідкладної допомоги (всього їх 54). Волонтери Червоного Хреста, які організовують їхню роботу, забезпечені аптечками, тонометрами, телефонами, тож у разі потреби надають першу допомогу стареньким, вимірюють їм тиск, викликають «швидку».
Місія Товариства Червоного Хреста – це не лише матеріальна допомога, а й просвітницька робота серед населення, зокрема навчити, як надати першу медичну допомогу, поширювати інформацію про небезпеку СНІДу, туберкульозу, наркоманії тощо. Для цього підготовлено 25 інструкторів, створено гуртки, де навчають як доглядати за тяжкохворими вдома. У школах готуються «Загони милосердя», які допомагають літнім людям, ветеранам. У навчальних закладах традиційними стали Дні милосердя й доброти, що сприяють активнішому залученню молоді до волонтерського руху.
– Більше треба залучати до роботи депутатів сільських рад, вони ж на місці й повинні знати, як живе кожен їхній виборець, – переконаний голова обласної організації Товариства Червоного Хреста. – Кажу, що під час виборчої кампанії ви ж ходили до людей, просили голосувати за вас. Тож тепер повинні знати, хто потребує допомоги, у кого день народження, тобто доходити до кожної людини. І своїх підлеглих у щоденній роботі націлюю працювати за вимогою губернатора Тулуба Сергія Борисовича: «Не сидіти в теплих кабінетах, а йти до людей і жити з ними одним життям!».
Головним у роботі голови обласної організації Товариства Червоного Хреста є живе спілкування з людьми. Хто був хоча б раз на особистому прийомі в Івана Івановича, засвідчить, що двері в його кабінет, у буквальному значенні, ніколи не зачиняються. Значна кількість жителів області знаходить тут так потрібну увагу, підтримку й допомогу. І від свої підлеглих голова вимагає, в першу чергу, увагу до людей, уміння їх вислухати й розрадити.
На запитання, чи не боїться Іван Іванович, що після цієї публікації до нього звертатиметься ще більше людей, сказав, що ні. І він до цього готовий. Пригадав, що коли вперше виступив у прямому ефірі по радіо, то наступного дня йому зателефонувало 127 осіб. Усім відповів. А як же інакше! Бо ж посада в нього – Голова обласної організації Товариства Червоного Хреста, й покликання.
Найвища нагорода – довіра людей
Загалом, неможливо перелічити всі досягнення й заслуги Івана Гретченка за останні півстоліття. Його здобутки вже давно визнані як на місцевому, так і на національному рівнях. Так, за багаторічну бездоганну роботу Івана Івановича нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, «Перемоги», орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, Почесною грамотою Верховної Ради України та присвоєно почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров\'я України». Заслуги голови обласної організації відзначила й Українська православна церква. Так, Івана Івановича вдостоєно орденом святого рівноапостольного князя Володимира за особистий внесок у справу відродження духовності. Оцінено роботу Івана Гретченка й на міжнародному рівні, зокрема, найвищою нагородою Червоного Хреста Фінляндії – золотим значком.
Проте найвища нагорода – висока довіра жителів області до Товариства Червоного Хреста та його голови. Іван Іванович тонко відчуває тенденції й настрої в суспільстві, тому постійно шукає нові шляхи та методи роботи. І, мабуть, у цьому й секрет його багаторічного незмінного успіху – бути з народом, жити його проблемами, розуміти потреби.
Надія Білоус, «Нова доба», №36-37, 4 травня 2012 року