30 січня 2013, 19:38
Леонід Туменко, «Молодь Черкащини», №5, 30 січня 2013 року
– Миколо Андрійовичу, слава Богу, в юнаків та дівчат по закінченні середньої школи вибір вищих навчальних закладів досить широкий. Хто ж стає курсантом та студентом Академії?
– Ті, хто хочуть бути героями, рятувати світ, присвятити своє життя служінню Батьківщині й людям.
– З деяким пафосом але так воно і є. але хіба це просто – захотів стати героєм і став ним?
– Погоджуюсь. Щоб стати курсантом, мало тільки високих стандартів фізичного розвитку. Важлива психологічна складова – бути готовим кинутися у вогонь, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, захищаючи людей та майно. Тому на медкомісії таки особлива увага психології абітурієнта. І тут проблем немає. Адже до нас ідуть юнаки, в сім’ях яких рятувальниками працювали батьки, дядьки, брати та й сусіди. Тобто вибір майбутніх курсантів усвідомлений.
– Від місця проживання він залежить?
– Так, переважно молодь із сільської місцевості.
– Що ж, підтверджується теза, що найкращі представники нації у різних галузях – вихідці із села. А багаті татусі посилають своїх чад?
– Вони навіть не дивляться в наш бік. Адже героїзм і гроші – речі несумісні.
– Навчальний заклад насамперед славиться своїми випускниками.
– Так, вони, наче візитівка Академії. По них судять про високий рівень спеціальної підготовки та моральні якості. Понад 50 випускників за мужність і професійну майстерність нагороджені високими урядовими нагородами. Серед них – Герої Радянського Союзу, кавалери Почесної відзнаки Президента України – зірки «За мужність» лейтенанти Володимир Правик та Віктор Кібенок, які здійснили безсмертний подвиг від час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (загалом у ліквідації аварії взяли участь 350 випускників закладу).
– Таки поганий той курсант, який не мріє стати генералом.
– Генералом-не генералом, а хоча б полковником.
– Колись казали, що полковники в Радянському Союзі пораховані – їх має бути саме стільки.
– Константи тут немає. Обіймає офіцер посаду, а вона відповідає відповідному званню. А от генералів, то зайвих не буває. Академія пишається, що з її стін вийшло 20 генералів. Серед них – Віталій Бут, який став першим заступником Міністра з надзвичайних ситуацій України. Свого часу Головне управління МНС України в Черкаській області очолював наш випускник, генерал-майор Сергій Биков, нині – Віктор Гвоздь. Такі високі посади займали чи займають генерали, першим дипломом яких був наш: Леонід Антонюк, Михайло Вовк, Володимир Грушовінчук, Ігор Гундар та інші. Ігор Гасек очолює Державну інспекцію техногенної безпеки, а генерал Віктор Євтушенко перекваліфікувався і служить у федеральній службі безпеки Росії.
– Пишатися є ким. Та найбільша гордість…
– Майже 13 тисяч фахівців для органів управління та підрозділів цивільного захисту України і багатьох країн Співдружності незалежних держав. Це мужні, досвідчені офіцери, які стояли і стоять на захисті життя і здоров’я людей.
– Якось таки не віриться, що кожен готовий стати героєм.
– Правильно сумніваєтесь. 15-20 відсотків наших вихованців виявляються неготовими до екстремальних ситуацій. Перевіряється це дуже просто. Раз на місяць проводяться заняття, під час яких розігруються ситуації, наближені до реальних і надзвичайних. Певний час курсанти мають відчути себе посеред полум’я, їдкого диму, обов’язково у протигазі. І якщо хтось під усілякими приводами ухиляється від таких занять, то це вже серйозний сигнал, що юнак не здатний діяти в екстримі. А куди подітися від боязні висоти? На жаль, декому ця риса притаманна. Але не будемо про сумне. Випускники Академії гордо несуть це звання.
– А стройова підготовка курсантам до снаги?
– Цього навчити найлегше. Ще раз зазначу: найважливіше – психологічна підготовка. Рятівник має бути завжди готовим запобігти, врятувати, допомогти. Однією з основних рис навчального процесу є його практична спрямованість, формування в курсантів, студентів та слухачів психологічної стійкості до дій в екстремальних ситуаціях – на пожежах, при проведенні робіт з ліквідації наслідків аварій та стихійних лих, рятуванні людей та наданні потерпілим першої домедичної допомоги, чому сприяє діяльність Центру практичного навчання та кінологічної пошуково-рятувальної групи, яка не одна серед споріднених навчальних закладів була створена саме в Черкасах. Більшість практичних занять проходить на об’єктах різних видів діяльності та форм власності та полігонах із застосуванням техніки навчальної пожежно-рятувальної частини. Під час навчання курсанти, студенти й слухачі отримують поглиблені знання з медицини та надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях та відповідний документ, який дає їм право виконувати обов’язки медичного працівника у складі пожежно рятувальних караулів.
– Вашого випускника відразу впізнаєш: стрункий, підтягнутий, фізично загартований.
– У навчальному закладі широко пропагуються й підтримуються заняття фізкультурою та спортом, створені всі умови для фізичного загартування працівників, курсантів і студентів. За роки існування навчального закладу підготовлено 23 майстри спорту міжнародного класу, понад 220 майстрів спорту, багато спортсменів-розрядників. Серед відомих спортсменів держави, які є випускниками чи співробітниками Академії – заслужені майстри спорту з пожежно-прикладного спорту Ігор Дагіль та Руслан Косенко, заслужений майстер спорту з морського багатоборства Віталій Снєсар, учасниця двох Олімпіад, майстер спорту міжнародного класу з кульової стрільби Дарія Шаріпова та інші. Особливою повагою користується пожежно-прикладний спорт. Збірна команда вищого навчального закладу протягом тривалого часу незмінно перебуває в числі призерів чемпіонатів і Кубків України.
– Колись казали: у житті завжди є місце для подвигу.
– А воно так і є. ще курсантами наші вихованці проявляють самовідданість і героїзм. Вони брали активну участь у гасінні масштабних пожеж на Лебединському насіннєвому заводі, «Азоті», «Хімволокні», ЗТА і за відвагу на них відзначені урядовими нагородами.
– Отже, проблеми з абітурієнтами немає?
– Так. Потік охочих навчатися в Академії не зменшується.
– А професорсько-викладацький потенціал?
– Дуже потужний. Науковий потенціал Академії постійно зростає. Нині в колективі працює 16 докторів та 80 кандидатів наук. Наші викладачі – люди творчі. Наприклад, доктор історичних наук Тетяна Чубіна темою докторської дисертації обрала «Рід Потоцьких в Україні». Робота професора цікава і потрібна для колег з усіх вищих навчальних закладів України. Високим авторитетом користується доктор фізико-математичних наук, професор Валерій Акіньшин. Торік полковник служби цивільного захисту Сергій Поздєєв захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук зі спеціальності «Пожежна безпека». Ще десять наших співробітників захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. У навчальному закладі сформувалися потужні наукові школи. В академії активно ведеться винахідницька робота, результатом якої є понад 30 патентів на винаходи та корисні моделі. Я як ректор вдячний викладачам-ветеранам. Їх 120. Серед них Микола Гончаров, Валеріан Мельник, В’ячеслав Карпов, Василь Самчук, Валерій Перепечаєв, Борис Орел, Іван Щербина, Микола Грошев, Петро Заїка.
– Ветеранам у нас повага, а молодим є дорога?
– Так. Олена Борсук ще вчора навчалася, очолювала обласну студентську раду, а сьогодні вона науковий співробітник відділу наукової роботи та міжнародного співробітництва. До речі, нещодавно очолювала делегацію Академії, яка відвідала батьків Володимира Правика – Наталію Іванівну та Павла Опанасовича. Ще один випускник Сергій Тарасов – помічник ректора. Беремо на роботу після навчання тільки за рекомендацією органу студентського самоврядування.
– В Україні Академію пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля добре знають. А за межами держави?
– В останні роки Академія незмінно входить до рейтингу найкращих вищих навчальних закладів України. Її співробітники постійно беруть участь у заходах, які проводяться під егідою таких організацій, як ООН, НАТО та Європейський Союз. За останні два роки вони тричі побували у відрядженнях в Європейському центрі досліджень проблем безпеки імені Джорджа Маршала для участі у Семінарі з проблем трансатлантичної цивільної безпеки. А щодо міжнародних зв’язків, то укладено угоди про співпрацю з такими навчальними закладами: Мінський командно-інженерний інститут, Гомельський інженерний інститут, Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації МНС Республіки Білорусь, Кокшетауський технічний інститут МНС Республіки Казахстан, Головна школа пожежної служби МНС Росії. Здобутком року минулого є відкриття ліцензії, яка надає право навчати іноземних громадян за спеціальністю «Пожежна безпека». Так, за попередніми домовленостями, на навчання до академії планують направляти своїх співробітників МНС Казахстану та Служби цивільного захисту та надзвичайних ситуацій МВС Республіки Молдова.
– Дякую за змістовну розмову. Аж шкода, що не все можна «втиснути» в сторінку. Але ж попереду 40 років Академії, 60 років її ректору. До нових зустрічей?
– Саме так.
– Миколо Андрійовичу, слава Богу, в юнаків та дівчат по закінченні середньої школи вибір вищих навчальних закладів досить широкий. Хто ж стає курсантом та студентом Академії?
– Ті, хто хочуть бути героями, рятувати світ, присвятити своє життя служінню Батьківщині й людям.
– З деяким пафосом але так воно і є. але хіба це просто – захотів стати героєм і став ним?
– Погоджуюсь. Щоб стати курсантом, мало тільки високих стандартів фізичного розвитку. Важлива психологічна складова – бути готовим кинутися у вогонь, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, захищаючи людей та майно. Тому на медкомісії таки особлива увага психології абітурієнта. І тут проблем немає. Адже до нас ідуть юнаки, в сім’ях яких рятувальниками працювали батьки, дядьки, брати та й сусіди. Тобто вибір майбутніх курсантів усвідомлений.
– Від місця проживання він залежить?
– Так, переважно молодь із сільської місцевості.
– Що ж, підтверджується теза, що найкращі представники нації у різних галузях – вихідці із села. А багаті татусі посилають своїх чад?
– Вони навіть не дивляться в наш бік. Адже героїзм і гроші – речі несумісні.
– Навчальний заклад насамперед славиться своїми випускниками.
– Так, вони, наче візитівка Академії. По них судять про високий рівень спеціальної підготовки та моральні якості. Понад 50 випускників за мужність і професійну майстерність нагороджені високими урядовими нагородами. Серед них – Герої Радянського Союзу, кавалери Почесної відзнаки Президента України – зірки «За мужність» лейтенанти Володимир Правик та Віктор Кібенок, які здійснили безсмертний подвиг від час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (загалом у ліквідації аварії взяли участь 350 випускників закладу).
– Таки поганий той курсант, який не мріє стати генералом.
– Генералом-не генералом, а хоча б полковником.
– Колись казали, що полковники в Радянському Союзі пораховані – їх має бути саме стільки.
– Константи тут немає. Обіймає офіцер посаду, а вона відповідає відповідному званню. А от генералів, то зайвих не буває. Академія пишається, що з її стін вийшло 20 генералів. Серед них – Віталій Бут, який став першим заступником Міністра з надзвичайних ситуацій України. Свого часу Головне управління МНС України в Черкаській області очолював наш випускник, генерал-майор Сергій Биков, нині – Віктор Гвоздь. Такі високі посади займали чи займають генерали, першим дипломом яких був наш: Леонід Антонюк, Михайло Вовк, Володимир Грушовінчук, Ігор Гундар та інші. Ігор Гасек очолює Державну інспекцію техногенної безпеки, а генерал Віктор Євтушенко перекваліфікувався і служить у федеральній службі безпеки Росії.
– Пишатися є ким. Та найбільша гордість…
– Майже 13 тисяч фахівців для органів управління та підрозділів цивільного захисту України і багатьох країн Співдружності незалежних держав. Це мужні, досвідчені офіцери, які стояли і стоять на захисті життя і здоров’я людей.
– Якось таки не віриться, що кожен готовий стати героєм.
– Правильно сумніваєтесь. 15-20 відсотків наших вихованців виявляються неготовими до екстремальних ситуацій. Перевіряється це дуже просто. Раз на місяць проводяться заняття, під час яких розігруються ситуації, наближені до реальних і надзвичайних. Певний час курсанти мають відчути себе посеред полум’я, їдкого диму, обов’язково у протигазі. І якщо хтось під усілякими приводами ухиляється від таких занять, то це вже серйозний сигнал, що юнак не здатний діяти в екстримі. А куди подітися від боязні висоти? На жаль, декому ця риса притаманна. Але не будемо про сумне. Випускники Академії гордо несуть це звання.
– А стройова підготовка курсантам до снаги?
– Цього навчити найлегше. Ще раз зазначу: найважливіше – психологічна підготовка. Рятівник має бути завжди готовим запобігти, врятувати, допомогти. Однією з основних рис навчального процесу є його практична спрямованість, формування в курсантів, студентів та слухачів психологічної стійкості до дій в екстремальних ситуаціях – на пожежах, при проведенні робіт з ліквідації наслідків аварій та стихійних лих, рятуванні людей та наданні потерпілим першої домедичної допомоги, чому сприяє діяльність Центру практичного навчання та кінологічної пошуково-рятувальної групи, яка не одна серед споріднених навчальних закладів була створена саме в Черкасах. Більшість практичних занять проходить на об’єктах різних видів діяльності та форм власності та полігонах із застосуванням техніки навчальної пожежно-рятувальної частини. Під час навчання курсанти, студенти й слухачі отримують поглиблені знання з медицини та надання першої невідкладної медичної допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях та відповідний документ, який дає їм право виконувати обов’язки медичного працівника у складі пожежно рятувальних караулів.
– Вашого випускника відразу впізнаєш: стрункий, підтягнутий, фізично загартований.
– У навчальному закладі широко пропагуються й підтримуються заняття фізкультурою та спортом, створені всі умови для фізичного загартування працівників, курсантів і студентів. За роки існування навчального закладу підготовлено 23 майстри спорту міжнародного класу, понад 220 майстрів спорту, багато спортсменів-розрядників. Серед відомих спортсменів держави, які є випускниками чи співробітниками Академії – заслужені майстри спорту з пожежно-прикладного спорту Ігор Дагіль та Руслан Косенко, заслужений майстер спорту з морського багатоборства Віталій Снєсар, учасниця двох Олімпіад, майстер спорту міжнародного класу з кульової стрільби Дарія Шаріпова та інші. Особливою повагою користується пожежно-прикладний спорт. Збірна команда вищого навчального закладу протягом тривалого часу незмінно перебуває в числі призерів чемпіонатів і Кубків України.
– Колись казали: у житті завжди є місце для подвигу.
– А воно так і є. ще курсантами наші вихованці проявляють самовідданість і героїзм. Вони брали активну участь у гасінні масштабних пожеж на Лебединському насіннєвому заводі, «Азоті», «Хімволокні», ЗТА і за відвагу на них відзначені урядовими нагородами.
– Отже, проблеми з абітурієнтами немає?
– Так. Потік охочих навчатися в Академії не зменшується.
– А професорсько-викладацький потенціал?
– Дуже потужний. Науковий потенціал Академії постійно зростає. Нині в колективі працює 16 докторів та 80 кандидатів наук. Наші викладачі – люди творчі. Наприклад, доктор історичних наук Тетяна Чубіна темою докторської дисертації обрала «Рід Потоцьких в Україні». Робота професора цікава і потрібна для колег з усіх вищих навчальних закладів України. Високим авторитетом користується доктор фізико-математичних наук, професор Валерій Акіньшин. Торік полковник служби цивільного захисту Сергій Поздєєв захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук зі спеціальності «Пожежна безпека». Ще десять наших співробітників захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. У навчальному закладі сформувалися потужні наукові школи. В академії активно ведеться винахідницька робота, результатом якої є понад 30 патентів на винаходи та корисні моделі. Я як ректор вдячний викладачам-ветеранам. Їх 120. Серед них Микола Гончаров, Валеріан Мельник, В’ячеслав Карпов, Василь Самчук, Валерій Перепечаєв, Борис Орел, Іван Щербина, Микола Грошев, Петро Заїка.
– Ветеранам у нас повага, а молодим є дорога?
– Так. Олена Борсук ще вчора навчалася, очолювала обласну студентську раду, а сьогодні вона науковий співробітник відділу наукової роботи та міжнародного співробітництва. До речі, нещодавно очолювала делегацію Академії, яка відвідала батьків Володимира Правика – Наталію Іванівну та Павла Опанасовича. Ще один випускник Сергій Тарасов – помічник ректора. Беремо на роботу після навчання тільки за рекомендацією органу студентського самоврядування.
– В Україні Академію пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля добре знають. А за межами держави?
– В останні роки Академія незмінно входить до рейтингу найкращих вищих навчальних закладів України. Її співробітники постійно беруть участь у заходах, які проводяться під егідою таких організацій, як ООН, НАТО та Європейський Союз. За останні два роки вони тричі побували у відрядженнях в Європейському центрі досліджень проблем безпеки імені Джорджа Маршала для участі у Семінарі з проблем трансатлантичної цивільної безпеки. А щодо міжнародних зв’язків, то укладено угоди про співпрацю з такими навчальними закладами: Мінський командно-інженерний інститут, Гомельський інженерний інститут, Інститут перепідготовки та підвищення кваліфікації МНС Республіки Білорусь, Кокшетауський технічний інститут МНС Республіки Казахстан, Головна школа пожежної служби МНС Росії. Здобутком року минулого є відкриття ліцензії, яка надає право навчати іноземних громадян за спеціальністю «Пожежна безпека». Так, за попередніми домовленостями, на навчання до академії планують направляти своїх співробітників МНС Казахстану та Служби цивільного захисту та надзвичайних ситуацій МВС Республіки Молдова.
– Дякую за змістовну розмову. Аж шкода, що не все можна «втиснути» в сторінку. Але ж попереду 40 років Академії, 60 років її ректору. До нових зустрічей?
– Саме так.