У ході 23-ї сесії обласна рада підтримала депутатське звернення до Кабміну щодо продовження виплати соціальної допомоги для внутрішньо переміщених осіб до кінця воєнного стану та закликає уряд відмовитися від запланованого різкого зменшення кола тих, хто їх отримуватиме.
У Черкаській області проживають понад 150 тисяч внутрішньо переміщених осіб, у тому числі дітей віком до 18 років близько 40 тис. осіб з інвалідністю - понад 5,5 тис. та понад 23 тис. осіб пенсійного віку. І попри усю складність економічної ситуації допомога людям, які через російську агресію втратили свої будинки, роботу та звичне життя, має залишатися для держави одним з безумовних пріоритетів.
Водночас у тексті звернення також зазначено, що згідно ухваленої постанови Кабінету Міністрів України Nº332 про «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» більшість із них позбавляються таких виплат. З 1 березня право на допомогу мають лише окремі категорії громадян.
Уже нині із понад 4,8 мільйона осіб, які обліковуються як ВПО, лише дещо більш ніж половина - близько 2,6 мільйона — отримують виплати.
При цьому за даними міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій майже 40% з отримувачів допомоги як ВПО наприкінці 2023 року жили лише на ці кошти, оскільки не знайшли роботу або вона малооплачувана.
Мінсоцполітики, як автор запропонованих змін, заявляє, що підтримка ВПО надалі буде спрямована на забезпечення їх інтеграції до приймаючих громад, стимулювання непрацюючих до працевлаштування, надання цільових інструментів підтримки під конкретні життєві потреби, підтримку родин, які не мають достатнього ресурсу для оренди житла, розвиток послуг з догляду за
непрацездатними членами родини. Проте за офіційними заявами представників уряду насправді зменшення виплат повʼязане виключно із потребою зменшення видатків державного бюджету.
Важливо продовжити підтримувати внутрішньо переміщених осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах. Сприяючи при цьому їх повноцінній інтеграції в громадах, де вони оселилися.
Однак припинення чи зменшення підтримки має відбуватися після, а не до повноцінної інтеграції та адаптації. Навіть за умови, якщо це займає більше часу, аніж очікувалося. Адже штучне форсування процесу зменшення підтримки ВПО загрожує важкими соціальними наслідками та зростанням бідності серед них.