Рік, що минає, був не менш складним, ніж попередній. Кожна галузь мала різні виклики, медицина – не виняток. Та попри це КНП "Черкаський клінічний онкологічний центр Черкаської обласної ради" є чим пишатися.
Стажування медиків за кордоном, перша, окрім «Охматдиту», дитяча алогенна трансплантація кісткового мозку, оптимізація без скорочень медиків та освоєння нових методик лікування – далеко не весь перелік досягнень фахівців центру. Про здобутки в 2023-му та плани на 2024-й директор медичного закладу Віктор Парамонов розповів журналістам "Нової доби".
− Вікторе Володимировичу, розкажіть, що вдалося загалом реалізувати за цей рік?
− Хворих у порівнянні з минулим роком стало більше. Ми приймаємо вимушено переміщених осіб, які зараз проживають на Черкащині й звертаються за медичною допомогою в онкоцентр.
Побільшало й пацієнтів, які приїздять з інших областей України. Забезпечення хворих − на рівні минулого року, наголошу, що нині – час кращого матеріального забезпечення пацієнтів, за всі роки Незалежності.
Звісно, цей рік був складний, але маємо й успіхи.
Цього року ми продовжили реорганізацію клінічного центру. Створили об’єднаний гематологічний відділ, що складається із трьох частин: дитячої, дорослої та трансплантаційної.
Це великий структурний підрозділ, об’єднаний організаційно спільними завданнями, протоколами лікування. Подібне гематологічне об’єднання створене в Україні вперше.
Окрім того, ми об’єднали онкогінекологію та патологію молочних залоз в один відділ − пухлин репродуктивної системи жінки. Саме тут онкологічні проблеми жіночого здоров’я розглядають як одне ціле. Реорганізація триватиме й надалі, зокрема з нового року буде змінений хірургічний відділ, куди відійде вся ендоскопічна діагностика та хірургія.
Наголошу, що це оптимізація без скорочень медиків та незручностей для хворих.
Зазнав змін і трудовий колектив центру паліативної допомоги, тож нині паліативним пацієнтам надається вдвічі більше послуг − як у нашому закладі, так і за місцями їхнього проживання.
Крім того, із 2017 року щорічно обласна адміністрація подавала до Кабміну обґрунтовані висновки про потребу реконструкції корпусу паліативної допомоги.
Цього року рішення ухвалили, і у 2024-му очікуємо на надходження коштів. Це значно покращить умови перебування пацієнтів, їхнього лікування та роботи медперсоналу. На ці роботи мають спрямувати понад 24 млн грн.
Продовжується будівництво бункерів для лінійних прискорювачів завдяки співпраці ОВА, обласній та міській радам.
Наразі маємо на 80% готовність приміщень для приймання цього обладнання.
Тішуся, що наші колеги потрапили на навчання у провідні клініки світу. Відповідно освітній рівень молодих лікарів та медичних сестер став вищим. Це дуже цінно нині, особливо під час війни.
Загалом цього року ми освоїли чимало нових методик лікування. Сьогодні виконуємо майже все, що можливо в хірургії печінки − як при первинних пухлинах, так і при метастазах. Ще декілька років тому ці операції ми не виконували. Власним коштом, а це близько 25 млн грн, закупили нове обладнання. На жаль, кількість онкологічних захворювань печінки суттєво зросла за останні 10−15 років, та хірургія удосконалена, сьогодні доступна нашим пацієнтам. За цей рік в онкоцентрі освоїли й нові програмні медикаментозні методи лікування: хіміопрепаратами, імунопрепаратами, біологічними активними препаратами, а також таргетну терапію, що адресно впливає на клітини раку.
− Що можете назвати головним досягненням цього року?
− Насамперед це те, що Збройні сили України продовжують надавати нам можливість виконувати свою роботу. Ми можемо працювати, лікувати людей, надавати необхідну допомогу. Нещодавно я бачився з керівниками окнологічних установ Херсона й Краматорська. Далеко не всі спеціалісти перебувають там, де працювали до лютого 2022 року. Ми ж не скасували жодного операційного дня чи складного лікування, до нас, з закордону, повернулися діти-пацієнти. Ми з обережним оптимізмом дивимося в наступний рік та насамперед бажаємо успіхів ЗСУ. Адже розуміємо, що вони – це 90% нашого успіху, а решта – то наші вміння і знання.
− Чи є працівники клінічного центру в складі Збройних сил і кого б хотіли відзначити?
− Так, із наших працівників понад 10 осіб служать у різних підрозділах і на різних напрямках. Ми їх дуже поважаємо. Радіємо, коли приходять до нас під час відпусток. Також активно допомагаємо, у нас справді весь колектив – волонтери. Щомісяця колеги відраховують одноденну зарплату на потреби військових частин. Крім того, власним коштом закуповуємо найнеобхідніше: від медикаментів до автівки.
− Ви згадали, що в Черкаському клінічному онкологічному центрі лікується й багато вимушено переміщених осіб. Як ще з війною змінилась робота центру?
− Так, ми намагаємося надати всю необхідну допомогу людям, які через війну опинилися на Черкащині. Часто дізнаємося, що в нас набагато кращі умови, ніж там, де пацієнти лікувалися досі. Це приємно чути. Ми робимо по максимуму для цих людей, щоб їхнє лікування було ефективним. Також в онкоцентрі працюють медики, які вимушено покинули свої попередні місця роботи. Деякі, правда, уже повернулися – наприклад, до Харкова й Чернігова. Я їм сказав, що в будь-якому випадку зможемо прийняти їх назад. Але насправді радий, що колеги повертаються у свої міста, у свої медичні заклади – це вселяє оптимізм. Є серед нас і колеги, які працюють вахтовим методом у Миколаївській та Херсонській областях. Це все добровільно, і я пишаюся цими людьми.