04 грудня 2013, 14:30
Леонід Туменко, «Молодь Черкащини», № 49, 4 грудня 2013 року
Інна Губенко – 1948 р.н., Київський медичний інститут імені О.О.Богомольця, аспірантура Академії післядипломної освіти лікарів імені Л.П. Шупика, директор Черкаського медичного коледжу, кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України, заступник голови жіночої ради при голові обласної державної адміністрації, голова президії Спілки жінок Черкащини, голова асоціації лікарів Черкащини, депутат обласної ради (фракція Партії регіонів), голова постійної комісії з охорони здоров\'я, материнства і дитинства.
– Інно Яківно, вже ознайомившись із вашою візитівкою, читач мимоволі вигукне: «Ого!».
– Сподіваюся, не від заздрощів. Адже йшла я до сьогоднішнього дня самотужки, завдяки бажанню багато знати, багато вміти і зуміти передати ці надбання людям.
– Судячи із досягнень, вам це вдалося. Зважаючи на нинішні посади, звання та нагороди, ким ви більше відчуваєте себе по суті?
– За освітою я лікар-педіатр. Тож це і є моїм професійним началом. Усе мені вдавалося, коли працювала дитячим лікарем у Ленінграді. Давно це вже було. Бо тридцять вісім років працюю у цьому навчальному закладі, який став для мене рідним. Викладала анатомію і фізіологію, очолювала циклові комісії, працювала завідувачкою відділень, заступником директора з навчальної роботи.
–А чим же сильний навчальний заклад?
– Звісно, педагогічним колективом, методичними доробками, матеріальною базою. Та насамперед – випускниками. Розповім одну дуже особисту річ – нещодавно мені довелося вдатися до операції.
– Так зібралися до Європи чи хоча б до столиці?
– Ні, хірургічну операцію робив хірург Віктор Бондар в обласній лікарні. І я беззаперечно довірилася цьому лікарю, адже він випускник коледжу. І ми віримо кожному, хто отримав наш диплом. Адже педагоги вчили як належить, а студенти навчаються як потрібно. До речі, дуже добре, що приходять у навчальний заклад діти після дев’ятого класу. Цей вік саме такий, коли найкраще навчатися і, що важливо, формувати особистість. Повторю: обов’язкова умова – високопрофесійний викладач і сумлінний, талановитий студент.
– Якщо вже згадали випускників, то хваліться ними, будь ласка.
– Охоче. Це Валентина Матвієнко – голова Ради федерації Російської Федерації, Іван Усіченко – голова Товариства Червоного Хреста України, Наталія Лакуста – заступник директора Департаменту охорони здоров\'я Черкаської облдержадміністрації, Юрій Бульба – головний лікар обласної станції переливання крові, Олександр Резник – головний хірург Чорноморського флоту Російської Федерації, Алітет Редя – начальник неврологічного відділення 1-го Військово-морського клінічного госпіталю Санкт-Петербурга, Іван Гретченко – голова Товариства Червоного Хреста Черкаської області, Олег Борисенко – генеральний директор КП «Фармація» Черкаської області, Валентина Кочубей – голова профспілки медичних працівників Черкаської області, Владлен Лепський – головний лікар клініки «Брати Лепські», Владислав Свириденко – директор Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
– Головний лікар дитячої обласної лікарні Сергій Марков у своєму інтерв\'ю багато розповів про плідну співпрацю цієї медичної установи із вашим навчальним закладом. Там студенти опановують практику, а деякі викладачі працюють, чи не так?
– Так, зокрема викладач педіатрії Лілія Назаренко успішно працює в обласній дитячій лікарні лікарем-імунологом.
– Якщо викладачі працюють лікарями, то лікарі працюють викладачами?
– Так, звичайно майстрами педагогічної справи є кандидат медичних наук, акушер-гінеколог Віктор Трифонов, кандидат медичних наук, педіатр Володимир Гаркавенко, кандидат медичних наук, геронтолог Анатолій Ситник, кандидат медичних наук, директор Департаменту охорони здоров\'я обласної державної адміністрації Володимир Брожик. Використання їх досвіду і знань – це великий плюс у підготовці висококласних спеціалістів.
– А ще навчальні заклади тоді успішні, коли їхні випускники, здобувши вищу освіту, надбавши практики, повертаються в якості викладачів.
Це і про нас. Загалом «наших» викладачів – 46. Зокрема, Ірина Радзієвська – кандидат педагогічних наук, заслужений працівник охорони здоров\'я України, заступник директора, Тетяна Кир\'ян – кандидат педагогічних наук, голова циклової комісії, Олена Снісар – кандидат педагогічних наук, Любов Білик – завідувач відділення, Ріта Вельган – завідувач відділення, Оксана Кухнюк – голова циклової комісії, Руслан Грабар – завідувач практичного навчання, Алла Діхтяренко – голова циклової комісії, Любов Діхтяренко – голова циклової комісії, Наталія Єрмолає-ва – завідувачка відділення.
– Протягом нашої розмови все більше переконуюсь, що істинна суть вашої діяльності – охорона дитинства і материнства. За кафедрою, у сесійній залі обласної ради, на трибунах зустрічей і конференцій.
– Так. це моє життя. І я пишаюся, що воно вдалося і вдається. Адже живу і працюю в країні, яка дбає про матір і дитину. Варто проаналізувати лише кількість Законів України і Указів Президента України щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні. Завдяки соціальним ініціативам Глави держави посилено соціальний захист сімей з дітьми, суттєво підвищено розмір допомоги при народженні дітей. Лише на Черкащині діють 17 обласних програм на виконання цих ініціатив. 20 листопада в обласній дитячій лікарні відбулося засідання ради жінок при губернаторові та очільників жіночих організацій, що причетні до забезпечення реалізації прав дитини. Відкриваючи її, голова обласної державної адміністрації Сергій Борисович Тулуб підкреслив, що відбувається тут вона не випадково. Ця лікарня стала візитною карткою області, яскравим прикладом ефективності президентських реформ, зокрема в охороні здоров’я. Понад 138 тисяч дітей скористалися якісними послугами цього медичного закладу. Майже 8 тисяч дітей тут прооперовано. Врятовано життя майже двом тисячам недоношених та новонароджених дітей. На базі цієї лікарні у 2012 році було створено Центр реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи. За цей час реабілітацію пройшли майже 800 дітей із дитячим церебральним паралічем. А вже цього року в лікарні створено відділення відновного лікування. На сьогодні у відділенні пройшли курс реабілітації майже 400 дітей. До 60-річного ювілею облас¬ті, який ми відзначатимемо в січні 2014 року, буде введений в дію обласний перинатальний центр у складі обласної лікарні. Орієнтовна потужність центру – 2050 пологів на рік. Я пишаюся, що в тому, що охорона здоров\'я Черкащини другий рік поспіль краща в Україні, є частка і моєї праці.
– А вона справді значна. Слухаю вас, дивлюся на вас – і не втримаюсь від компліменту: ви залишаєтесь молодою і вродливою. Креми, пудри, макіяж, sра-салони...
– Зовсім ні. Треба робити тільки добро, йти до людей зі щирим серцем і бути справжнім професіоналом у своїй справі. І будемо вродливими та бадьорими.
– Чи не перестарався автор, подаючи вас. читачам занадто діловою.
– Є і в мене захоплення – люблю читати книжки, не проти подивитися гарну виставу, поєдинки на боксерському рингу чи на футбольному полі. Не забувайте, що я дружина, мама, бабуся. Як на мене, сім\'я – це найголовніше у житті.
– Вдалося розповісти про співрозмовницю багато. Але не все. Тому – до нових зустрічей!
– І я за те!
Інна Губенко – 1948 р.н., Київський медичний інститут імені О.О.Богомольця, аспірантура Академії післядипломної освіти лікарів імені Л.П. Шупика, директор Черкаського медичного коледжу, кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар України, заступник голови жіночої ради при голові обласної державної адміністрації, голова президії Спілки жінок Черкащини, голова асоціації лікарів Черкащини, депутат обласної ради (фракція Партії регіонів), голова постійної комісії з охорони здоров\'я, материнства і дитинства.
– Інно Яківно, вже ознайомившись із вашою візитівкою, читач мимоволі вигукне: «Ого!».
– Сподіваюся, не від заздрощів. Адже йшла я до сьогоднішнього дня самотужки, завдяки бажанню багато знати, багато вміти і зуміти передати ці надбання людям.
– Судячи із досягнень, вам це вдалося. Зважаючи на нинішні посади, звання та нагороди, ким ви більше відчуваєте себе по суті?
– За освітою я лікар-педіатр. Тож це і є моїм професійним началом. Усе мені вдавалося, коли працювала дитячим лікарем у Ленінграді. Давно це вже було. Бо тридцять вісім років працюю у цьому навчальному закладі, який став для мене рідним. Викладала анатомію і фізіологію, очолювала циклові комісії, працювала завідувачкою відділень, заступником директора з навчальної роботи.
–А чим же сильний навчальний заклад?
– Звісно, педагогічним колективом, методичними доробками, матеріальною базою. Та насамперед – випускниками. Розповім одну дуже особисту річ – нещодавно мені довелося вдатися до операції.
– Так зібралися до Європи чи хоча б до столиці?
– Ні, хірургічну операцію робив хірург Віктор Бондар в обласній лікарні. І я беззаперечно довірилася цьому лікарю, адже він випускник коледжу. І ми віримо кожному, хто отримав наш диплом. Адже педагоги вчили як належить, а студенти навчаються як потрібно. До речі, дуже добре, що приходять у навчальний заклад діти після дев’ятого класу. Цей вік саме такий, коли найкраще навчатися і, що важливо, формувати особистість. Повторю: обов’язкова умова – високопрофесійний викладач і сумлінний, талановитий студент.
– Якщо вже згадали випускників, то хваліться ними, будь ласка.
– Охоче. Це Валентина Матвієнко – голова Ради федерації Російської Федерації, Іван Усіченко – голова Товариства Червоного Хреста України, Наталія Лакуста – заступник директора Департаменту охорони здоров\'я Черкаської облдержадміністрації, Юрій Бульба – головний лікар обласної станції переливання крові, Олександр Резник – головний хірург Чорноморського флоту Російської Федерації, Алітет Редя – начальник неврологічного відділення 1-го Військово-морського клінічного госпіталю Санкт-Петербурга, Іван Гретченко – голова Товариства Червоного Хреста Черкаської області, Олег Борисенко – генеральний директор КП «Фармація» Черкаської області, Валентина Кочубей – голова профспілки медичних працівників Черкаської області, Владлен Лепський – головний лікар клініки «Брати Лепські», Владислав Свириденко – директор Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
– Головний лікар дитячої обласної лікарні Сергій Марков у своєму інтерв\'ю багато розповів про плідну співпрацю цієї медичної установи із вашим навчальним закладом. Там студенти опановують практику, а деякі викладачі працюють, чи не так?
– Так, зокрема викладач педіатрії Лілія Назаренко успішно працює в обласній дитячій лікарні лікарем-імунологом.
– Якщо викладачі працюють лікарями, то лікарі працюють викладачами?
– Так, звичайно майстрами педагогічної справи є кандидат медичних наук, акушер-гінеколог Віктор Трифонов, кандидат медичних наук, педіатр Володимир Гаркавенко, кандидат медичних наук, геронтолог Анатолій Ситник, кандидат медичних наук, директор Департаменту охорони здоров\'я обласної державної адміністрації Володимир Брожик. Використання їх досвіду і знань – це великий плюс у підготовці висококласних спеціалістів.
– А ще навчальні заклади тоді успішні, коли їхні випускники, здобувши вищу освіту, надбавши практики, повертаються в якості викладачів.
Це і про нас. Загалом «наших» викладачів – 46. Зокрема, Ірина Радзієвська – кандидат педагогічних наук, заслужений працівник охорони здоров\'я України, заступник директора, Тетяна Кир\'ян – кандидат педагогічних наук, голова циклової комісії, Олена Снісар – кандидат педагогічних наук, Любов Білик – завідувач відділення, Ріта Вельган – завідувач відділення, Оксана Кухнюк – голова циклової комісії, Руслан Грабар – завідувач практичного навчання, Алла Діхтяренко – голова циклової комісії, Любов Діхтяренко – голова циклової комісії, Наталія Єрмолає-ва – завідувачка відділення.
– Протягом нашої розмови все більше переконуюсь, що істинна суть вашої діяльності – охорона дитинства і материнства. За кафедрою, у сесійній залі обласної ради, на трибунах зустрічей і конференцій.
– Так. це моє життя. І я пишаюся, що воно вдалося і вдається. Адже живу і працюю в країні, яка дбає про матір і дитину. Варто проаналізувати лише кількість Законів України і Указів Президента України щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні. Завдяки соціальним ініціативам Глави держави посилено соціальний захист сімей з дітьми, суттєво підвищено розмір допомоги при народженні дітей. Лише на Черкащині діють 17 обласних програм на виконання цих ініціатив. 20 листопада в обласній дитячій лікарні відбулося засідання ради жінок при губернаторові та очільників жіночих організацій, що причетні до забезпечення реалізації прав дитини. Відкриваючи її, голова обласної державної адміністрації Сергій Борисович Тулуб підкреслив, що відбувається тут вона не випадково. Ця лікарня стала візитною карткою області, яскравим прикладом ефективності президентських реформ, зокрема в охороні здоров’я. Понад 138 тисяч дітей скористалися якісними послугами цього медичного закладу. Майже 8 тисяч дітей тут прооперовано. Врятовано життя майже двом тисячам недоношених та новонароджених дітей. На базі цієї лікарні у 2012 році було створено Центр реабілітації дітей з органічними ураженнями центральної нервової системи. За цей час реабілітацію пройшли майже 800 дітей із дитячим церебральним паралічем. А вже цього року в лікарні створено відділення відновного лікування. На сьогодні у відділенні пройшли курс реабілітації майже 400 дітей. До 60-річного ювілею облас¬ті, який ми відзначатимемо в січні 2014 року, буде введений в дію обласний перинатальний центр у складі обласної лікарні. Орієнтовна потужність центру – 2050 пологів на рік. Я пишаюся, що в тому, що охорона здоров\'я Черкащини другий рік поспіль краща в Україні, є частка і моєї праці.
– А вона справді значна. Слухаю вас, дивлюся на вас – і не втримаюсь від компліменту: ви залишаєтесь молодою і вродливою. Креми, пудри, макіяж, sра-салони...
– Зовсім ні. Треба робити тільки добро, йти до людей зі щирим серцем і бути справжнім професіоналом у своїй справі. І будемо вродливими та бадьорими.
– Чи не перестарався автор, подаючи вас. читачам занадто діловою.
– Є і в мене захоплення – люблю читати книжки, не проти подивитися гарну виставу, поєдинки на боксерському рингу чи на футбольному полі. Не забувайте, що я дружина, мама, бабуся. Як на мене, сім\'я – це найголовніше у житті.
– Вдалося розповісти про співрозмовницю багато. Але не все. Тому – до нових зустрічей!
– І я за те!