16 січня 2015, 18:41
16 січня 2015 року мешканці села Гусакового, що на Звенигородщині, провели в останню путь свого односельця Михайла Григоровича Іванченка, який помер на 92 році життя.В жалобних заходах взяла участь голова обласної ради Валентина Коваленко, народний депутат сьомого скликання Леонід Даценко, керівники району, представники громадських патріотичних організацій, односельці.
– Михайло Григорович є зразком великого патріотизму. Це великий українець, доля якого і в його вчинках, і в його слові, яке він нам залишає, – це доля України. Я думаю, що події останнього року принесли радість Михайлові Іванченку, адже народилася українська нація, про що він так мріяв, – зазначила Валентина Коваленко біля смертельного одра колишнього політв’язня. Вона передала родині Михайла Іванченка почесну грамоту облдержадміністрації та обласної ради і нагрудний знак «За заслуги перед Черкащиною».
Краєзнавець, поет, прозаїк, художник… Таким знали його не лише односельці, але й широке коло людей на Черкащині.
Довідково:
Народився Михайло Григорович Іванченко у листопаді 1923 року.
Земний шлях його видався нелегким: пережив Голодомор та втрату батька (сотника Вільного козацтва), репресованого і розстріляного в 1938 році.
Далі – війна, невдалий відступ з колоною юнаків за Дніпро, повернення до рідного села, звідки влітку 1942р. був вивезений до Німеччини.
У 1947 році за антисталінські вірші, надруковані в емігрантських виданнях, був засуджений військовим трибуналом на 10 років заполярних таборів, пройшов через штрафні та режимні зони ГУЛАГу. Звільнили його у 1953р.
Сталінські табори та багатолітні переслідування не давали можливості реалізуватися творчому таланту Михайла Іванченка. Лише за «перебудови» він видав свою першу книжку – «Дивосвіт прадавніх слов’ян» (Київ: Радянський письменник, 1991).
А вже у роки незалежності побачили світ його збірки поезій «Полиновий квіт» (1998), «Бунчук вітрів» (2001), «Осіннє чересло» (2007), «Крицеве стремено» (2009) та книга «Таємниця нашої прадавнини» (2000). Роман-хроніку «Дума про Вільних козаків» 2006 року видрукувало видавництво ім. Олени Теліги, а 2008 року побачили світ «Новели неволі». В 2010 році надрукована книжка «Остарбайтерський вир», а в 2012 році – «Сурма і меч».
У рукописах письменник мав ще автобіографічні романи, історичні повісті, вірші, гуморески, літературознавчі та мистецтвознавчі дослідження.
Михайло Іванченко – член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, один з організаторів НРУ та «Просвіти» на Звенигородщині й часопису «Тарасове поле».
20 квітня 2007 р. Михайла Іванченка прийняли до Національної спілки письменників України.
Лауреат літературної премії ім. Василя Симоненка (2007) та літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського (2012).