01 квітня 2015, 19:35
Тетяна Мартинова, «Вечірні Черкаси», №13, 1 квітня 2015 року
Уже цього місяця черкащани споживатимуть звичні комунальні послуги за значно вищими цінами. Уряд заспокоює: випробування тарифами країна витримає, а кому буде сутужно – нададуть субсидію. Держава готова підтримувати 4 млн. українців, та чи не замало це на 46-тимільйонну країну? Дехто прогнозує зростання боргів за послуги, і як наслідок колапс у житлово-комунальній галузі, інші – банкрутство підприємств-надавачів послуг. Чим загрожує реформа українцям і як переживемо її, «Вечірка» цікавилася у експертів.
Микола Кудрявцев, депутат Черкаської міської ради:
– Особисто я щомісяця за всі комунальні послуги плачу близько 1200 грн., думаю, у результаті вирівнювання тарифів, я лише за опалення платитиму таку суму. Ми багато років були підсаджені на газову голку. Усі звикли до халяви, що держава покриває різницю у тарифах, підтримує підприємства та бюджетні установи. Однак рано чи пізно в країні мав відбутися процес поступового вирівнювання тарифів. Очевидно, що ця реформа найбільше уразить населення. І у цій ситуації найважливіше те, як держава проведе субсидіювання. Усе населення все одно не буде платити повної вартості послуги, бо є компенсаційні механізми. Однак якщо система субсидіювання діятиме за тим принципом, що й зараз, коли підтримку держави отримують ті, хто реально її не потребує – нічого хорошого з цього не вийде. Я переконаний: субсидії слід монетизувати, і держава на оплату комунальних послуг повинна надавати грошову допомогу кожній родині, яка цього потребує. Встановлення ринкової вартості послуги має відбутися і для підприємств та бюджетних установ, але держава підтримувати повинна лише населення, усі інші мають платити повну вартість послуги. Паралельно ми маємо проводити термомодернізацію та організовувати оперативну роботу соціальних служб, аби люти швидко могли оформити субсидії.
Анатолій Бондаренко, депутат Черкаської обласної ради:
– Сьогодні ні держава, ні українці не готові до проведення такої реформи. В умовах війни і економічної кризи, коли люди буквально виживають, ще й останню копійку віддають на армію, покладати на них отакі комунальні тарифи – просто гріх та злочин. Продукти харчування, медикаменти здорожчали, зарплати у людей стали по 50-70 доларів і це ще добре, бо не в усіх ті зарплати є – нас усіх повернули у 90-ті... Я не знаю як виживатимуть люди. Говорять, що усім нададуть субсидію, але ж і зараз є люди, які її потребують, та не можуть отримати, бо в них є пай чи стара мазанка в селі. Цю реформу слід було запроваджувати поетапно, вирівнюючи економічний стан в країні, підтягуючи зарплати та соціальні виплати людей. Те, як це робиться сьогодні, врешті може закінчитися накопиченням боргів населення перед надавачами комунальних послуг та приватизацією комунальних підприємств за безцінь.
Павло Карась, екс-заступник міського голови Черкас:
– Звичайно, країна повинна відмовлятися від різниці у тарифах (реальною собівартістю послуги і тією ціною, яку за неї платить споживач). До сьогодні цю різницю комунальним підприємствам сплачувала держава. Відмовитися від такої практики – була одна з вимог МВФ. Адже різниця у тарифах – невичерпне джерело для перекачування бюджетних грошей у приватні кишені і ці кишені знаходилися не на місцевому рівні, а в Києві. Тож, відмовившись від такого розрахунку за компослуги, ми збережемо бюджетні кошти. Однак глобально країна не готова до цієї реформи. Ми весь час чомусь вигадуємо велосипед, замість того щоб використати те, що придумано та апробовано іншими країнами. Зокрема можна взяти досвід Естонії, який потім успішно перейняла і Грузія. Переклавши весь тягар вартості комунальних послуг на споживача, держава у перший рік реформи дала субсидії усім охочим. Люди мали час, щоб оговтатися, та не потрапити до боргової ями, а підприємства отримували надходження у вигляді субсидій та не збанкрутували. Потім тих, хто має субсидію, перевіряли інспектори. Сьогодні наша держава пропонує субсидії лише 4 мільйонам населення – це катастрофічно мало. Дійде до того, що рівень проплат за комунальні послуги знизиться в рази, підприємства не матимуть за що закуповувати енергоносії, аби надавати послуги. При такій ситуації комунальній галузі країни загрожує колапс, а комунальні підприємства можуть бути скуплені за безцінь.
Ольга Колісник, голова депутатської комісії з питань ЖКГ Черкаської міськради:
- Одночасно з підвищенням тарифів спрощена процедура та вимоги по отриманню субсидій. Вона є доволі простою, зрозумілою, вимоги в порівнянні з субсидіями, що діють до 01.05.2015 року, значно спрощені. Городяни, які мають якісь юридичні неузгодження по отриманню субсидії, мають час їх усунути і виконати вимоги для отримання субсидій. Решта має оплачувати реальну вартість наданих послуг, одночасно турбуючись про економію та енергозбереження. Непросто буде всім, але рано чи пізно ці нелегкі часи мали настати. Якщо дії уряду будуть рішучими та ефективними, вже в наступному році ми спостерігатимемо зростання економіки і відповідно соціальних стандартів.
Уже цього місяця черкащани споживатимуть звичні комунальні послуги за значно вищими цінами. Уряд заспокоює: випробування тарифами країна витримає, а кому буде сутужно – нададуть субсидію. Держава готова підтримувати 4 млн. українців, та чи не замало це на 46-тимільйонну країну? Дехто прогнозує зростання боргів за послуги, і як наслідок колапс у житлово-комунальній галузі, інші – банкрутство підприємств-надавачів послуг. Чим загрожує реформа українцям і як переживемо її, «Вечірка» цікавилася у експертів.
Микола Кудрявцев, депутат Черкаської міської ради:
– Особисто я щомісяця за всі комунальні послуги плачу близько 1200 грн., думаю, у результаті вирівнювання тарифів, я лише за опалення платитиму таку суму. Ми багато років були підсаджені на газову голку. Усі звикли до халяви, що держава покриває різницю у тарифах, підтримує підприємства та бюджетні установи. Однак рано чи пізно в країні мав відбутися процес поступового вирівнювання тарифів. Очевидно, що ця реформа найбільше уразить населення. І у цій ситуації найважливіше те, як держава проведе субсидіювання. Усе населення все одно не буде платити повної вартості послуги, бо є компенсаційні механізми. Однак якщо система субсидіювання діятиме за тим принципом, що й зараз, коли підтримку держави отримують ті, хто реально її не потребує – нічого хорошого з цього не вийде. Я переконаний: субсидії слід монетизувати, і держава на оплату комунальних послуг повинна надавати грошову допомогу кожній родині, яка цього потребує. Встановлення ринкової вартості послуги має відбутися і для підприємств та бюджетних установ, але держава підтримувати повинна лише населення, усі інші мають платити повну вартість послуги. Паралельно ми маємо проводити термомодернізацію та організовувати оперативну роботу соціальних служб, аби люти швидко могли оформити субсидії.
Анатолій Бондаренко, депутат Черкаської обласної ради:
– Сьогодні ні держава, ні українці не готові до проведення такої реформи. В умовах війни і економічної кризи, коли люди буквально виживають, ще й останню копійку віддають на армію, покладати на них отакі комунальні тарифи – просто гріх та злочин. Продукти харчування, медикаменти здорожчали, зарплати у людей стали по 50-70 доларів і це ще добре, бо не в усіх ті зарплати є – нас усіх повернули у 90-ті... Я не знаю як виживатимуть люди. Говорять, що усім нададуть субсидію, але ж і зараз є люди, які її потребують, та не можуть отримати, бо в них є пай чи стара мазанка в селі. Цю реформу слід було запроваджувати поетапно, вирівнюючи економічний стан в країні, підтягуючи зарплати та соціальні виплати людей. Те, як це робиться сьогодні, врешті може закінчитися накопиченням боргів населення перед надавачами комунальних послуг та приватизацією комунальних підприємств за безцінь.
Павло Карась, екс-заступник міського голови Черкас:
– Звичайно, країна повинна відмовлятися від різниці у тарифах (реальною собівартістю послуги і тією ціною, яку за неї платить споживач). До сьогодні цю різницю комунальним підприємствам сплачувала держава. Відмовитися від такої практики – була одна з вимог МВФ. Адже різниця у тарифах – невичерпне джерело для перекачування бюджетних грошей у приватні кишені і ці кишені знаходилися не на місцевому рівні, а в Києві. Тож, відмовившись від такого розрахунку за компослуги, ми збережемо бюджетні кошти. Однак глобально країна не готова до цієї реформи. Ми весь час чомусь вигадуємо велосипед, замість того щоб використати те, що придумано та апробовано іншими країнами. Зокрема можна взяти досвід Естонії, який потім успішно перейняла і Грузія. Переклавши весь тягар вартості комунальних послуг на споживача, держава у перший рік реформи дала субсидії усім охочим. Люди мали час, щоб оговтатися, та не потрапити до боргової ями, а підприємства отримували надходження у вигляді субсидій та не збанкрутували. Потім тих, хто має субсидію, перевіряли інспектори. Сьогодні наша держава пропонує субсидії лише 4 мільйонам населення – це катастрофічно мало. Дійде до того, що рівень проплат за комунальні послуги знизиться в рази, підприємства не матимуть за що закуповувати енергоносії, аби надавати послуги. При такій ситуації комунальній галузі країни загрожує колапс, а комунальні підприємства можуть бути скуплені за безцінь.
Ольга Колісник, голова депутатської комісії з питань ЖКГ Черкаської міськради:
- Одночасно з підвищенням тарифів спрощена процедура та вимоги по отриманню субсидій. Вона є доволі простою, зрозумілою, вимоги в порівнянні з субсидіями, що діють до 01.05.2015 року, значно спрощені. Городяни, які мають якісь юридичні неузгодження по отриманню субсидії, мають час їх усунути і виконати вимоги для отримання субсидій. Решта має оплачувати реальну вартість наданих послуг, одночасно турбуючись про економію та енергозбереження. Непросто буде всім, але рано чи пізно ці нелегкі часи мали настати. Якщо дії уряду будуть рішучими та ефективними, вже в наступному році ми спостерігатимемо зростання економіки і відповідно соціальних стандартів.