26 серпня 2015, 13:49
Лариса Соколовська, «Черкаський край», № 67, 26 серпня 2015 року
Навіщо нам адмінреформа? Хіба немає важливіших справ, які треба негайно вирішити? Врешті, йде війна — часом можна почути такі міркування. Це питання ми попросили прокоментувати голову обласної ради Валентину Коваленко.
— Витрачаючи шалені гроші на оборону країни, ми думаємо, що від нас нікуди не дінеться мова, традиції. Але ж це те, що робить нас нацією, державою. Чому я й кажу, що треба зберегти село. Бо там ще є глиб нашого українства, його матриця. Але цей глиб починає міліти — безробіття, бідність, пияцтво, бездуховність руйнують село. А щоб вирішити економічні й соціальні питання сіл, треба передати владу й кошти на місця, максимально залучити інвесторів, дати можливість розвиватися кооперативному рухові... Одна з вимог Майдану – передати владу радам.
Але реформа запізнюється. З одного боку, Верховна Рада не підготувала відповідну законодавчу базу. «Ви об’єднуйтеся, а база буде», — кажуть жителям сіл і міст. З іншого боку, раптовий початок об’єднання громад, коли люди не встигли збагнути, що це й навіщо, «як це працює», не побачили жодного прикладу — пілотного проекту, змусило їх, як-то кажуть, збуритися.
Тому в обласній раді перше голосування за проект об’єднання громад не набрало необхідної кількості голосів. Я теж свій голос не віддала. Ми дали черкащанам час помислити: якщо мале село залишиться саме, воно не виживе, змушене буде просити грошей у держави. Об’їхавши райони, ми намагалися переконати людей, що реформа потрібна і об’єднуватись треба.
Процес пішов: ми на сесії 25 червня затвердили перспективний план об\'єднання територіальних громад, а на цій сесії вже будемо вносити до нього зміни. Уже зараз могли б передати план на повторне обговорення й на затвердження. Але Кабмін сам пасе задніх: він ще не затвердив перспективні плани об’єднання, зокрема й нашої області.
— Зміни, яких зачекалися, багато в чому гальмуються через відсутність політичної волі депутатів Верховної Ради. Але люди продовжують «куплятися» на виборах? Чому їм байдуже, кому продати свій голос? Як казала одна черкащанка, «мені однаково, хто кандидат — хоч Пальчик, хоч Глазік, аби допоміг матеріально».
— Підкуп працює через розчарування людей у владі. Вони вважають її зміну всього-на-всього розбірками кількох олігархів. Тому людина, яка виживає, меркантильне ставить найвище.
Що ще важливо для села: не дати випродати землю іноземцям чи їхнім підставним особам. Цього літа я відвідувала Румунію — там мене застерігали, щоб ми не наступили на ті ж граблі, що й вони. У них теж була розпайована земля, її розпродали закордонним інвесторам. Румуни разово розжилися, збувши паї, а тепер скаржаться, що на їхніх полях іноземці вирощують… тополі на біопаливо для Англії, Франції. А місцеве населення не має де посіяти сільськогосподарську продукцію для себе.
Навіщо нам адмінреформа? Хіба немає важливіших справ, які треба негайно вирішити? Врешті, йде війна — часом можна почути такі міркування. Це питання ми попросили прокоментувати голову обласної ради Валентину Коваленко.
— Витрачаючи шалені гроші на оборону країни, ми думаємо, що від нас нікуди не дінеться мова, традиції. Але ж це те, що робить нас нацією, державою. Чому я й кажу, що треба зберегти село. Бо там ще є глиб нашого українства, його матриця. Але цей глиб починає міліти — безробіття, бідність, пияцтво, бездуховність руйнують село. А щоб вирішити економічні й соціальні питання сіл, треба передати владу й кошти на місця, максимально залучити інвесторів, дати можливість розвиватися кооперативному рухові... Одна з вимог Майдану – передати владу радам.
Але реформа запізнюється. З одного боку, Верховна Рада не підготувала відповідну законодавчу базу. «Ви об’єднуйтеся, а база буде», — кажуть жителям сіл і міст. З іншого боку, раптовий початок об’єднання громад, коли люди не встигли збагнути, що це й навіщо, «як це працює», не побачили жодного прикладу — пілотного проекту, змусило їх, як-то кажуть, збуритися.
Тому в обласній раді перше голосування за проект об’єднання громад не набрало необхідної кількості голосів. Я теж свій голос не віддала. Ми дали черкащанам час помислити: якщо мале село залишиться саме, воно не виживе, змушене буде просити грошей у держави. Об’їхавши райони, ми намагалися переконати людей, що реформа потрібна і об’єднуватись треба.
Процес пішов: ми на сесії 25 червня затвердили перспективний план об\'єднання територіальних громад, а на цій сесії вже будемо вносити до нього зміни. Уже зараз могли б передати план на повторне обговорення й на затвердження. Але Кабмін сам пасе задніх: він ще не затвердив перспективні плани об’єднання, зокрема й нашої області.
— Зміни, яких зачекалися, багато в чому гальмуються через відсутність політичної волі депутатів Верховної Ради. Але люди продовжують «куплятися» на виборах? Чому їм байдуже, кому продати свій голос? Як казала одна черкащанка, «мені однаково, хто кандидат — хоч Пальчик, хоч Глазік, аби допоміг матеріально».
— Підкуп працює через розчарування людей у владі. Вони вважають її зміну всього-на-всього розбірками кількох олігархів. Тому людина, яка виживає, меркантильне ставить найвище.
Що ще важливо для села: не дати випродати землю іноземцям чи їхнім підставним особам. Цього літа я відвідувала Румунію — там мене застерігали, щоб ми не наступили на ті ж граблі, що й вони. У них теж була розпайована земля, її розпродали закордонним інвесторам. Румуни разово розжилися, збувши паї, а тепер скаржаться, що на їхніх полях іноземці вирощують… тополі на біопаливо для Англії, Франції. А місцеве населення не має де посіяти сільськогосподарську продукцію для себе.