10 лютого 2012, 18:34
– Книжку з рук не випускаю, навіть якщо кудись їду чи лечу в літаку. Навіть улітку, коли їздила велосипедом до Дніпра, то записувала аудіокнижку собі на айпод і слухала під час руху. То був якийсь історичний роман, не запам\'ятала, бо не дуже вразив, – розповідає депутат обласної ради, генеральний директор управляючої компанії «Партнер» 36-річна Світлана Трофімова.
– Моя мама любила читати, тому вдома в нас була велика бібліотека – в одній кімнаті стояла шафа на всю стіну, заставлена книжками від низу до стелі. Я пам\'ятаю, як зайшла і побачила всі ці книжки, вони так гарно і акуратно були розкладені по поличках, що мені стало цікаво: що ж там усередині, навіщо їх узагалі пишуть? – розповідає.
Першу книжку прочитала у другому класі – «Алые паруса» Олександра Гріна.
– Наступний автор був Купрін. Він стояв на полиці поряд з «Алыми парусами». Я взагалі дуже люблю класику, переважно це зарубіжна, українську вивчаю зараз зі своєю донькою 14-річною Машею.
Якщо цікава книжка, може прочитати за добу.
– Два томи Джейн Остін – а це вісім романів – здолала за тиждень. Книжка важила близько 3 кілограмів, доводилося класти на щось, у руках тримати було неможливо. Улюблений твір Остін – «Гордость и предубеждение». Хоч і писалася вона у XVIII столітті, але істина завжди однакова.
Трофімова не любить фантастики й детективів.
– Часто читаю зарубіжну сучасну літературу, наприклад, Пауло Коельйо. Після «Алхіміка» взагалі почала по-іншому дивитися на життя: мені тоді було 26 років, і я зрозуміла, що все можливо, головне – вірити.
Літературу зазвичай купує в місцевих книгарнях.
– Важко дістати початківців. Роман сучасної австрійської письменниці Емілі Магвайр «Євангеліє від Луки» замовляла знайомим з Москви, бо в нас ніде не продавалася. Читала не відриваючись: почала ввечері й закінчила о сьомій ранку.
Удома має бібліотеку на 300 книжок. Найдорожче видання коштує 680 грн. –подарункове «Сучасний етикет». Купила його для доньки. Ще 1 тис. видань зберігаються у батьків.
Інна Іщук, «Газета по-українськи», №1368, 10 лютого 2012 року
– Моя мама любила читати, тому вдома в нас була велика бібліотека – в одній кімнаті стояла шафа на всю стіну, заставлена книжками від низу до стелі. Я пам\'ятаю, як зайшла і побачила всі ці книжки, вони так гарно і акуратно були розкладені по поличках, що мені стало цікаво: що ж там усередині, навіщо їх узагалі пишуть? – розповідає.
Першу книжку прочитала у другому класі – «Алые паруса» Олександра Гріна.
– Наступний автор був Купрін. Він стояв на полиці поряд з «Алыми парусами». Я взагалі дуже люблю класику, переважно це зарубіжна, українську вивчаю зараз зі своєю донькою 14-річною Машею.
Якщо цікава книжка, може прочитати за добу.
– Два томи Джейн Остін – а це вісім романів – здолала за тиждень. Книжка важила близько 3 кілограмів, доводилося класти на щось, у руках тримати було неможливо. Улюблений твір Остін – «Гордость и предубеждение». Хоч і писалася вона у XVIII столітті, але істина завжди однакова.
Трофімова не любить фантастики й детективів.
– Часто читаю зарубіжну сучасну літературу, наприклад, Пауло Коельйо. Після «Алхіміка» взагалі почала по-іншому дивитися на життя: мені тоді було 26 років, і я зрозуміла, що все можливо, головне – вірити.
Літературу зазвичай купує в місцевих книгарнях.
– Важко дістати початківців. Роман сучасної австрійської письменниці Емілі Магвайр «Євангеліє від Луки» замовляла знайомим з Москви, бо в нас ніде не продавалася. Читала не відриваючись: почала ввечері й закінчила о сьомій ранку.
Удома має бібліотеку на 300 книжок. Найдорожче видання коштує 680 грн. –подарункове «Сучасний етикет». Купила його для доньки. Ще 1 тис. видань зберігаються у батьків.
Інна Іщук, «Газета по-українськи», №1368, 10 лютого 2012 року