10 липня 2012, 20:19
Квітки – давнє й мальовниче село на Корсунщині. На камені, що стоїть на центральному майдані цього села, викарбувано, що відомі Квітки з кінця ХV століття. Дістали назву від імені одного із перших поселенців – козака Квітки. В ХVІ столітті центр села було обкопано ровом і обнесено валом для захисту від татарських нападів. Свій войовничий запал квітчани продемонстрували 1918 року, коли повстали проти німецьких окупантів. Навічно закарбована в історію Великої Вітчизняної війни і знаменита Квітчанська оборона 1944 року, коли жителі села разом із воїнами Червоної Армії захищали рідні Квітки від знищення німецькими військами, що відступали з Корсунського котла.
А в повоєнний період Квітки славилися не лише багатими врожаями на полях, а й своїм самодіяльним сільським народним хором. А ще відоме село завдяки своїй чудовій мінеральній воді з природного джерела, що давно знане на одній із околиць поселення.
Квітчанам дехто заздрить, що вони мають хазяйновитого орендатора
Земельні паї квітчанських селян орендує сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось». Орендатори своєчасно розраховуються з орендодавцями за оброблювану землю, намагаються задовольнити всі реальні вимоги й прохання селян.
Але жителі деяких сіл по-доброму заздрять квітчанам, що вони мають такого орендаря, як «АгроРось». Бо СТОВ «АгроРось» демонструє не лише порядність стосовно селян, а й сповна турбується про інфраструктуру села. І що це не показна, не дріб’язкова, а справжня ділова турбота, жителі сусідніх сіл бачать повсякчас і щодень, приміряючи побачене у Квітках до своїх населених пунктів. А похвалитись квітчанам таки є чим.
Петро Євич і без соціальних угод дбав про соціальну сферу
– Нинішнього року ми з «АгроРоссю» підписали соціальну угоду, – говорить квітчанський сільський голова Віктор Шпунтенко. – Угодою передбачається, що «АгроРось» вкладе в соціальну інфраструктуру села кошти з розрахунку по 100 гривень за кожен орендований гектар землі. Але мушу чесно сказати, що «АгроРось» і без усяких угод у попередні роки по-справжньому дбала про село, вирішувала й найболючіші проблеми сільського життя-буття, і дріб’язкові питання селянського повсякдення. Я не пам’ятаю жодного випадку, коли б директор ТОВ «АгроРось», депутат обласної ради Петро Петрович Євич байдуже поставився до якогось соціально значимого питання, – відмахнувся від якоїсь дріб’язкової, але нагальної потреби села. І торік уклали в соцсферу більше, ніж мільйон гривень
Про сільську культуру так не скрізь дбають
Цього висновку автор дійшов, ознайомившись із внеском «АгроРосі» в діяльність сільських закладів культури в Квітках. Справді, і без усяких угод Петро Євич і його команда торік по-справжньому зміцнювали матеріальну базу сільського вогнища культури.
– За кошти «АгроРосі» відремонтовано фасад сільського Будинку культури (це понад 25 тисяч гривень), поміняли тут і вікна (це ще плюс 96 тисяч гривень), – розповідає сільський голова Віктор Шпунтенко. – «АгроРось» відремонтувала й кімнату для занять хорового колективу. А всі учасники сільського народного хору одержали новенькі сценічні костюми й чобітки, такі як у Черкаського народного хору. І робилося це все спокійно, тихо, як і годиться робити в добрих господарів.
Село наше живе, розквітає наша культура
– Сьогодення Квіток наочно демонструє, що село наше – живе, наша культура – розквітає, – говорить директор Квітчанського НВК Валентина Пахаренко. – Принагідно хочу сказати щире спасибі Петрові Петровичу, адже він по-справжньому турбується про школу. Жодне наше прохання не лишається поза увагою, про жодну нашу проблему він не забув.
Додам до слів Валентини Василівни що так піклується директор «АгроРосі» й про сільську медицину. У лікарні виконано ремонт, викопано криницю. Не забуто Євичем і сільську церкву св.Миколая, не сиротами почуваються і сільські спортсмени. Загалом «АгроРось» підтримує дві сільські спортивні команди. Капітально оновлено коштом «АгроРосі» сільський стадіон у Квітках. Петро Петрович особисто контролював, щоб футбольне поле засіяли такими травами, якими засіваються кращі стадіони у великих містах.
«Фієста» отримала неоціненний дарунок
– Два роки тому на базі сільського будинку культури та школи було організовано танцювальний клуб «Фієста», куди пішло займатися чимало молоді , – розповідає директор СБК Станіслав Шпунтенко. – Під керівництвом талановитого хореографа Жанни Лисенко дітвора швидко опанувала й ази, і тонкощі хореографії. Нині склався чудовий танцювальний колектив, який знаний і в районі, і в області, і в Україні, і навіть за кородоном.
Займались танцюристи в сільському будинку культури. Але якось на таке заняття завітав Петро Євич, подивився, поспостерігав за танцюристами «Фієсти». Тоді й прийшла депутату облради думка: а чому б не обладнати спеціальний хореографічний зал для «Фієсти»? Так і зробили. Використали для цього пустуючий зал засідань у конторі колишнього колгоспу ім. Орджонікідзе. Кошти пішли на це чималі, бо обладнання хореографічних залів – не з дешевих. Та грошей не економили.
– Хореографічний зал у Квітках – прекрасний сучасний професійний зал, який не в кожному райцентрі побачиш, а в селах я взагалі нічого подібного не зустрічав, – ділиться враженнями начальник управління культури облдержадміністрації Василь Марштупа, який побував на відкритті цього об’єкта. – Цей зал – свідчення конкретної роботи з реалізації обласної соціальної цільової програми «Село Черкащини-2020», яку проводить ТОВ «АгроРось». А квітчанська земля багата талантами, люди тут завзяті, вони мають гарного обдарованого вчителя – Жанну Лисенко, – молодого й енергійного хореографа, яка горить ентузіазмом, живе роботою. Отож «Фієсті» є де тепер навчатись, бо зал витримано на рівні вимог класичної хореографії.
Між іншим, коли «Фієсті» днями випала нагода побувати в Польщі, всі організаційні проблеми взяла на себе «АгроРось».
«АгроРось» на село грошей не шкодує
– Те, що робить «АгроРось» у соціальній сфері села, є взірцем для багатьох сільгосппідприємств, – говорить заступник голови облдержадміністрації Олексій Головко. Знаю Петра Євича як керівника сучасного типу, знаю його як здібного очільника потужного виробничого колективу. Але мені особливо імпонує батьківська турбота Петра Петровича й про сільську культуру, і сільську школу, і сільську медицину, і про загальний вигляд села. Як депутат обласної ради він на солідному рівні втілює в життя програму «Село Черкащини-2020», не залишає без уваги жодної дрібниці розвитку соцсфери. Євич не шкодує грошей на соціальні питання, він нагромадив певний досвід того, як треба сприяти й культурі, й освіті, і медицині. Скажу відверто: якби всі керівники сільгосппідприємств і бізнесових струкутур ставились до потреб сільського жителя так, як ставиться Петро Євич –у нас у багатьох селах поменшало б проблем у соцсфері.
Василь Марченко, «Нова Доба», № 55, 10 липня 2012 року
А в повоєнний період Квітки славилися не лише багатими врожаями на полях, а й своїм самодіяльним сільським народним хором. А ще відоме село завдяки своїй чудовій мінеральній воді з природного джерела, що давно знане на одній із околиць поселення.
Квітчанам дехто заздрить, що вони мають хазяйновитого орендатора
Земельні паї квітчанських селян орендує сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроРось». Орендатори своєчасно розраховуються з орендодавцями за оброблювану землю, намагаються задовольнити всі реальні вимоги й прохання селян.
Але жителі деяких сіл по-доброму заздрять квітчанам, що вони мають такого орендаря, як «АгроРось». Бо СТОВ «АгроРось» демонструє не лише порядність стосовно селян, а й сповна турбується про інфраструктуру села. І що це не показна, не дріб’язкова, а справжня ділова турбота, жителі сусідніх сіл бачать повсякчас і щодень, приміряючи побачене у Квітках до своїх населених пунктів. А похвалитись квітчанам таки є чим.
Петро Євич і без соціальних угод дбав про соціальну сферу
– Нинішнього року ми з «АгроРоссю» підписали соціальну угоду, – говорить квітчанський сільський голова Віктор Шпунтенко. – Угодою передбачається, що «АгроРось» вкладе в соціальну інфраструктуру села кошти з розрахунку по 100 гривень за кожен орендований гектар землі. Але мушу чесно сказати, що «АгроРось» і без усяких угод у попередні роки по-справжньому дбала про село, вирішувала й найболючіші проблеми сільського життя-буття, і дріб’язкові питання селянського повсякдення. Я не пам’ятаю жодного випадку, коли б директор ТОВ «АгроРось», депутат обласної ради Петро Петрович Євич байдуже поставився до якогось соціально значимого питання, – відмахнувся від якоїсь дріб’язкової, але нагальної потреби села. І торік уклали в соцсферу більше, ніж мільйон гривень
Про сільську культуру так не скрізь дбають
Цього висновку автор дійшов, ознайомившись із внеском «АгроРосі» в діяльність сільських закладів культури в Квітках. Справді, і без усяких угод Петро Євич і його команда торік по-справжньому зміцнювали матеріальну базу сільського вогнища культури.
– За кошти «АгроРосі» відремонтовано фасад сільського Будинку культури (це понад 25 тисяч гривень), поміняли тут і вікна (це ще плюс 96 тисяч гривень), – розповідає сільський голова Віктор Шпунтенко. – «АгроРось» відремонтувала й кімнату для занять хорового колективу. А всі учасники сільського народного хору одержали новенькі сценічні костюми й чобітки, такі як у Черкаського народного хору. І робилося це все спокійно, тихо, як і годиться робити в добрих господарів.
Село наше живе, розквітає наша культура
– Сьогодення Квіток наочно демонструє, що село наше – живе, наша культура – розквітає, – говорить директор Квітчанського НВК Валентина Пахаренко. – Принагідно хочу сказати щире спасибі Петрові Петровичу, адже він по-справжньому турбується про школу. Жодне наше прохання не лишається поза увагою, про жодну нашу проблему він не забув.
Додам до слів Валентини Василівни що так піклується директор «АгроРосі» й про сільську медицину. У лікарні виконано ремонт, викопано криницю. Не забуто Євичем і сільську церкву св.Миколая, не сиротами почуваються і сільські спортсмени. Загалом «АгроРось» підтримує дві сільські спортивні команди. Капітально оновлено коштом «АгроРосі» сільський стадіон у Квітках. Петро Петрович особисто контролював, щоб футбольне поле засіяли такими травами, якими засіваються кращі стадіони у великих містах.
«Фієста» отримала неоціненний дарунок
– Два роки тому на базі сільського будинку культури та школи було організовано танцювальний клуб «Фієста», куди пішло займатися чимало молоді , – розповідає директор СБК Станіслав Шпунтенко. – Під керівництвом талановитого хореографа Жанни Лисенко дітвора швидко опанувала й ази, і тонкощі хореографії. Нині склався чудовий танцювальний колектив, який знаний і в районі, і в області, і в Україні, і навіть за кородоном.
Займались танцюристи в сільському будинку культури. Але якось на таке заняття завітав Петро Євич, подивився, поспостерігав за танцюристами «Фієсти». Тоді й прийшла депутату облради думка: а чому б не обладнати спеціальний хореографічний зал для «Фієсти»? Так і зробили. Використали для цього пустуючий зал засідань у конторі колишнього колгоспу ім. Орджонікідзе. Кошти пішли на це чималі, бо обладнання хореографічних залів – не з дешевих. Та грошей не економили.
– Хореографічний зал у Квітках – прекрасний сучасний професійний зал, який не в кожному райцентрі побачиш, а в селах я взагалі нічого подібного не зустрічав, – ділиться враженнями начальник управління культури облдержадміністрації Василь Марштупа, який побував на відкритті цього об’єкта. – Цей зал – свідчення конкретної роботи з реалізації обласної соціальної цільової програми «Село Черкащини-2020», яку проводить ТОВ «АгроРось». А квітчанська земля багата талантами, люди тут завзяті, вони мають гарного обдарованого вчителя – Жанну Лисенко, – молодого й енергійного хореографа, яка горить ентузіазмом, живе роботою. Отож «Фієсті» є де тепер навчатись, бо зал витримано на рівні вимог класичної хореографії.
Між іншим, коли «Фієсті» днями випала нагода побувати в Польщі, всі організаційні проблеми взяла на себе «АгроРось».
«АгроРось» на село грошей не шкодує
– Те, що робить «АгроРось» у соціальній сфері села, є взірцем для багатьох сільгосппідприємств, – говорить заступник голови облдержадміністрації Олексій Головко. Знаю Петра Євича як керівника сучасного типу, знаю його як здібного очільника потужного виробничого колективу. Але мені особливо імпонує батьківська турбота Петра Петровича й про сільську культуру, і сільську школу, і сільську медицину, і про загальний вигляд села. Як депутат обласної ради він на солідному рівні втілює в життя програму «Село Черкащини-2020», не залишає без уваги жодної дрібниці розвитку соцсфери. Євич не шкодує грошей на соціальні питання, він нагромадив певний досвід того, як треба сприяти й культурі, й освіті, і медицині. Скажу відверто: якби всі керівники сільгосппідприємств і бізнесових струкутур ставились до потреб сільського жителя так, як ставиться Петро Євич –у нас у багатьох селах поменшало б проблем у соцсфері.
Василь Марченко, «Нова Доба», № 55, 10 липня 2012 року